Останнім часом я читаю безліч тривожних заяв від керівників компаній ШІ: мовляв, штучний інтелект ось-ось захопить світ.
Нісенітниця собача.
ШІ — це комп’ютерна програма. Він не існує у повітрі, не живиться власною геніальністю і не має жодної магічної волі. Йому потрібні дата-центри, мікрочипи, кабелі, охолодження, вода, електрика, люди, які все це виробляють, обслуговують і лагодять. Дайте збій у мережі, перегрійте серверну, зупиніть постачання деталей — і весь цей «надрозум» перетвориться на купу дорогого пластику, металу та проводів.
Як я вже писав про небезпечну централізацію цифрової інфраструктури, достатньо одного великого збою — і раптом виявляється, що пів інтернету залежить від кількох корпоративних вузлів. Не тому, що машина «повстала», а тому, що люди добровільно збудували систему, де все звели до кількох приватних комутаторів. /Централізація інтернету досягла небезпечного рівня/
Отже, що саме ШІ може «захопити»? Електростанцію, яку сам не здатен збудувати? Воду, без якої його сервери перегріються? Землю, з якої видобувають рідкісні метали? Людей, без яких не буде ні електромережі, ні заводів, ні ремонту обладнання?
Ні. Світ захоплює не ШІ.
Світ захоплюють жадібні рантьє, банкіри, що множать борги, мільярдери, які концентрують владу та багатство, і корпорації, для яких нескінченне зростання важливіше за придатну для життя планету. ШІ тут — не новий володар. Це черговий інструмент старого хазяїна.
Поки нам продають страшилку про машину, яка нібито прокинеться і поневолить людство, цілком реальні люди продовжують захоплювати землю, ресурси, енергетику, фінансові потоки та інформаційну інфраструктуру. У світі, де ключові «вузькі місця» контролюють приватні структури — від платежів і зерна до мікрочипів, медицини та палива, — влада вже давно не ховається в якомусь фантастичному алгоритмі. Вона сидить у тих, хто володіє перемикачами. /Мир за кулисами: компании, которые держат цивилизацию за горло/
Саме тому мене дратує ця риторика про «екзистенційну загрозу ШІ». Вона дуже зручна. Не дивіться сюди — дивіться туди. Не питайте, чому дата-центри висмоктують дедалі більше електрики та води. Не питайте, хто отримує державні контракти, податкові пільги й контроль над інфраструктурою. Не питайте, чому технологічні корпорації знову обіцяють нам майбутнє, а рахунок за нього виставляють усім іншим.
Нам кажуть боятися програми, але не тих, хто її фінансує, привласнює її результати та вбудовує у вже наявну машину вилучення багатства.
Проблема не в тому, що комп’ютер стане надто людяним. Проблема в тому, що люди при владі дедалі охочіше поводяться як бездумні машини: оптимізують прибуток, скорочують витрати, вичавлюють ресурси — і не бачать нічого за межами найближчого квартального звіту.
Дуглас Рашкофф точно сформулював суть: усе оптимізоване для капіталу, доки капітал не вичерпає ресурси світу. І це не сюжет про повстання роботів. Це сюжет, який уже давно пишуть люди. /Дуглас Рашкофф, цитаты. Все оптимизировано для капитала, пока он не исчерпает все ресурсы мира/
ШІ не захопить світ. Його використовуватимуть, щоб ще ефективніше захоплювати світ ті, хто вже контролює гроші, землю, енергію, дані й політику.
І поки ми з жахом вдивляємося в екран, нам варто нарешті подивитися на руки, які тримають вилку в розетці.