Стрекоза и Муравей. И снова о “гонениях” всего украинского в совке.

0
241

Українською мовою байку переклав Феофан СклярБабка і Мурашка»).
Скляр Феофан Федорович (1905—1979) — український перекладач, літературознавець, поет-сатирик, краєзнавець. Кандидат філологічних наук. у 1963 році захистив дисертацію на тему: “Поезії О.С.Пушкіна в перекладах українських радянських поетів”

Этот странный факт говорит нам о том, что с “гонениями на украинский язык при “поганом совке” происходило что-то странное. И “имперца” Пушкина переводили, и Крылова. И за это никто не был расстрелян, а даже защищали диссертации.
Да, вот такие они – хроники уничтожения всего украинского…

Такої якісної, автентичної української мови ви не зустрінете у сучасних творах та в лексиконі “борців з радянською спадщиною”. Вона зникла у запеклій боротьбі за… українську мову:

Жвава Бабка степова
Літо красне проспівала,
І незчулась, як настала
Холоднеча зимова.

Снігом поле замітає;
Вже тих світлих днів немає,
Як між листям їй густим
Був готовий стіл і дім.

Зникло все: у дні холодні
Голод, злидні настають;
Співу Бабки вже не чуть:
Та й кому на думку йдуть
Ті пісні в часи голодні!
Зла журба її гризе,
В мурашник вона повзе:

«Не відмов, Мурашко мила!
До весни прожить несила,
Згляньсь на вид нужденний мій,
Нагодуй і обігрій!» —

«Кумо, кинь-бо жартувати:
Влітку чом було не дбати?» —
Відмовля Мурашка їй,

«Та часу недоставало.
В моріжках м’яких у нас
Співи, жарти повсякчас,
Що аж душу поривало!» —

«А, так ти…» — «Та я завжди
Те й робила, що співала».
— «Ти співала? Добре дбала:
Потанцюй тепер піди!»

Добавить комментарий