За 25 років незалежності в Україні було приватизовано близько 29000 державних підприємств. Отримана сума казною всього склала близько 61 млрд грн.
Якщо Криворіжсталь пішла за 25 млрд грн (ніхто до цих пір не знає куди вони ділись) і Укртелеком за 10 млрд грн, то виходить так, що 28998 підприємств продалось за 26 млрд грн. З цього слідує, що в середньому підприємство продалось за суму у 896 тис грн, або десь у середньому за 120 тис дол сша!!!
Більшість з них була тупо порізана на метал і розпродана, але треба розуміти, що вартість металолому складала у 5-6 разів більша ніж вартість приватизованого підприємства.
Ще частина – отримані хабарі які складали у 2-3 більше вартості покупки. тобто у кишені тодішніх та і сьогоднішніх чиновників лягла сума у 300-400 млрд грн!!! Це десь по оцінкам тодішніх курсів – у 60 млрд дол США!!!
Але це ще не все. Всі уряди брали під розвиток економіки зовнішні кредити. На момент приходу Яценюка – 63 млрд дол США.
Всі ці гроші розкрадені по схемі: державні банки, через які пройшли ці гроші видавали кредити під раніше не чесно приватизовані підприємства під завищені оцінки, частина коштів поверталась назад банкірам у вигляді «відкату» і частина виводилась на Кіпр (та інші Британсько- Віргінські офшори) або ще кудись у дупу.
Уявіть тільки собі: 60 ярдів дол. США відмили на приватизації + отримали під розвиток економіки більше 60 ярдів дол. США зовнішніх доларів, а також щорічно з бюджету вимивалося близько 50 ярдів грн (десь 12 ярдів доларів США) на держзакупівлях.
Більш як 400 млрд дол США за 25 років вкрадено чиновниками за підтримки силовиків та бандюків на розпродажі майна та «розпилах» бюджету!!!
Якщо до всього цього добавити кількість грошей вкрадених силовиками на розпродажі військової техніки та озброєння, то сміливо можна вказану суму множити на 2. Чому? Тому що тільки стрілецької зброї на складах України на момент розвалу союзу було 650 млн одиниць (з розрахунку 12 стволів на одного жителя України).
ВСЬОГО: тому будемо скромно вважати, що за 25 років чиновникам, силовиками та бандюками (це слова синоніми надалі по тексту) було вкрадено більш як 1 трильйон дол. США!!!
Коли перший Президент України Кравчук говорив у одному з своїх перших виступів про те, що Україна за пару років буде багатшою за Францію, то мав на увазі саме цей виробничий, економічний та військовий потенціал.
Ці підрахунки є достатньо скромними і оцінюють корупцію вищих ешелонів олігархічно-феодального керівництва.
Чому я так думаю?
За мене відповість Генрі Кіссінджер (наш земляк і один з найвпливовіших лобістів США. Він сказав на зустрічі з інвесторами США у вересні 2010 року у Нью Йорку із тодішнім Президентом України В. Януковичем.
Дональд Трамп запитав у В. Януковича: скажіть мені, будь ласка, як ви збираєтесь тратити позичені кошти? Наш Президент, звичайно, що в штани наклав від незапланованого питання і не знав що відповісти (тобто знав, але не міг).
На допомогу прийшов Г. Кіссінджер, він сказав: п. Трамп мав на увазі – якими фінансовими інструментами буде користуватися Україна, використовуючи позичені кошти, щоб змогти підняти економіку і їх віддати. Від такого уточнення наш Хам ще більше наклав у штани і кліпав, щось бурмоуси. Тоді Кіссінджер ще раз йому дав підказку: пане Президенте, у найконсервативнішого банку США – EXIM bank USA близько 100 фінансових інструментів для кредитування економіки, у звичайного комерційного банку США – їх біля 1000.
А у ваших банків скільки фінансових інструментів для розвитку економіки, яка буде здатна повернути позичені кошти? Янукович щось ляпнув – типа «дофіга», на що Кессінджер сказав, що в Україні всього ТРИ фінансових інструментів для кредитування бізнесу і це дуже погано. Трамп встав на 31 секунді круглого стола і пішов геть тим самим показуючи всім, що цьому придурку гроші давати не можна.
Чи щось змінилось сьогодні?
Ні, банки як не знали що робиться у бізнесі так і не знають. 90% активів банку – це неліквіди під колись видані фіктивні активи і мильні бульбашки. Все що робить уряд – це не стимулювання бізнесу, а викачування останнього у населення і бізнесу. Вже всі зрозуміли, що податковий кодекс – це додаткові викачки?
От і виходить, що все що вкрадено бувшими чиновниками та ОПГ у вигляді зв’язки «силовик+чиновник+бандюк» починають битися за існуючі ресурси, бо ззовні вже дають мало і починають контролювати та і красти майже вже нема чого.
А тепер по – порядку: як все сталося?
Все у цьому житті піддається математичному та логічному моделюванню. Не винятком є і українська «незалежність». Все що сталося в нашій країні за 25 років вже описано та деталізовано всіма економічними аналітиками світу і я не є оригінальний у тому, що подам тут.
Найбільше аналітики зробили польські та американські спеціалісти. За що їм подяка і шана. В кінці свого короткого ланцюга утворення нео – феодалізму в Україні я дам на них посилання.
ВСТУП
Олігархічна система (О.С.) – система, заснована на зв’язку між новоствореного великого бізнесу і політичного класу, які з’явилися кілька років після того, як Україна відновила незалежність у 1991 році.
Незважаючи на те, подібне явище також свторилося в інших колишніх радянських республіках, в першу чергу в Росії, великий бізнес на сьогодні не має настільки сильний вплив на політику в будь-який іншій країні Східної Європи, як це відбувається в Україні.
Представники великого бізнесу в Україні, як і в Росії, як правило, називаються «олігархи». Олігархічна система, яка прийняла свою остаточну форму під час другого терміну повноважень на посаді президента Леоніда Кучми (1999-2004), виявилася надзвичайно міцним явищем.
