На початку ХХ століття, поширився так званий екуменічний рух (з грец. ecumena – «Всесвіт»). Нині цей рух здійснюється головним чином у рамках Всесвітньої ради церков (ВРЦ). З 2007 року у Києві проходять традиційні січневі молитовні марафони за єдність християн, у яких беруть участь представники РКЦ, УГКЦ, УПЦ (МП), УПЦ КП, християн віри євангельської та інших релігійних спільнот. Православна церква є членом Всесвітньої ради церков, але широкий загал віруючих обережно ставиться до екуменічного руху. Що ж насправді являє собою екуменічний рух? Чому п’ятидесятники та харизмати активно підтримують екуменічні ініціативи? І що саме в екумені насторожує православних вірян?
Святе Письмо свідчить про існування Бога Отця, Сина і Святого Духа. Незважаючи на те, що й донині в нашому суспільстві існують представники арійської єресі, які відкидають Божество Ісуса Христа і не визнають особистості Святого Духа, на підставі Святого Письма досить легко спростувати хибність їхніх тверджень. Сам Ісус говорив про Себе, як про вічносущого Бога (Ів. 8:58), а в Дії 13:2 промовляє до віруючих в Антіохії не Бог Отець, а Бог Святий Дух, що є незаперечною ознакою Його особистості. Але чи відомо вам, що в світі існує імітація на Бога Отця, Сина і Святого Духа? Для підтвердження цієї тези пропоную звернутись до книги Одкровення і простежити виконання її пророцтв в історії.
В видінні Іоан Богослов стояв на березі моря і бачив, що з води, яка в пророцтвах є символом заселеної території (Одкр. 17:5), виходить якийсь морський звір з сімома головами і десятьма рогами. Червоний змій також представлений в Одкр. 12:3 з сімома головами і десятьма рогами. Звір і змій мають однакову зовнішність – в обох є сім голів і десять рогів. Ісус Христос сказав: “Хто бачив Мене, бачив і Отця” (Ів. 14:9). Тому є підстави вважати, що змій імітує Бога Отця, а морський звір є підробкою Христа. Якщо з змієм відразу зрозуміло, що це є сатана, в честолюбні безумні плани якого давно вже входило зайняти місце Бога Отця (Ісаї 14:12-14), то хто ж тоді цей морський звір? В Одкр. 13:18 написано: “Тут мудрість! Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість”. Підробка, як правило, майже не відрізняється від оригіналу, тому й шукати звіра слід серед християнських спільнот. Загальновідомо, що на тіарі папи римського декілька віків підряд включно до початку XVII сторіччя був напис “Vicarius Filii Dei”, що в перекладі з латинської означає “Намісник Сина 
Божого”. Першим виявив цей титул на папській тіарі берлінський священик Андреас Хелвіг (1572-1643) в своїй праці “Antichristus Romanus, in proprio suo nomine, numerum illum Apocalypticum (DCLXVI) continente proditus” (в мережі є венгерською мовою https://mek.niif.hu/03100/03100/03100.pdf), яка була опублікована в 1612 році у Віттенберзі. Про цей папський титул є стаття в газеті “Our sunday visitor” за 18 квітня 1915 року (https://www.remnantofgod.org/osv1915.htm), а також свідчення очевидця Бальзатара Гофмана, який стверджує, що “…На великоднім служінні в 1845 році папа Григорій XVІ був у потрійній короні, на якій був присутній напис із брильянтів: “Vіcarіus Fіlіі Deі”. Нам сказали, що слово “Deі” складається із сотні брильянтів. Інші слова були викладені дорогоцінними каменями більше темного відтінку. На кожній короні було по одному слову — фраза не була написана в одну лінію. Я був присутній на службі, бачив корону чітко й детально це помітив” (лист Бальзатара Гофмана англійською мовою https://biblelight.net/Sources/1908%20Letter-Hoffmann.gif). Отже, латинські букви заміняємо римськими цифрами, рахуємо, і в результаті отримуємо число звіра (5+1+100+0+0+1+5+0+0+1+50+1+1+500+0+1=666). Варто зазначити, що у древньолатинскій граматиці буква “U” могла бути написана як “V” (тобто 5), що й тепер ще можна прочитати в написі на арці, зробленій кесарю Титу Веспасіану в Римі в 1 столітті н.е. Крім титулу “Vicarius Filii Dei” відомі ще принаймні чотири папські титули, які в підрахунку дають число 666: грецькою “Ecclesia Italika” (294+372=666), на івриті “Romish” (200+6+40+10+10+400=666), грецькою “Lateinos” (30+1+300+5+10+50+70+200=666). П’ять папських титулів (разом з загальновідомим «Vicarius Filii Dei») на трьох мовах в підрахунку дають одне і те ж число 666 — біблійну числову ознаку звірини. Грецький варіант «Ecclesia Italika» використав лютеранин Йоганес Гертхард (1582-1637рр..) в своїй праці «Adnotationes in Apocalypsin» (ст. 110). Латинський «Vicarius Filii Dei» та єврейський «Romish», а також ряд інших варіантів були представлені вищезгаданим берлінським священиком Адреасом Хелвігом. Але це лише одна з біблійних ознак звірини. Читаємо далі в Одкр. 13:2, що “змій дав їй свою силу, і престола свого, і владу велику”. Ісус сказав “Дана Мені всяка влада на небі й на землі” (Матв. 28:18). Також Він сказав, що отримав цю владу від Отця (Ів. 10:18). Тому як Отець дає владу Христу, так і сатана наділив владою папство. Про діяльність папства переконливо свідчить сама назва цього періоду історії – темні віки Середньовіччя. Як було зазначено раніше, Ісус Христос сказав: “Хто бачив Мене, бачив і Отця” (Ів. 14:9), тому і всі ті, хто був свідком страхітливої епохи папської інквізиції, бачили дію сатани. Папство звершувало своє служіння на протязі 42 пророчих місяців (Одкр. 13:6), або ж буквальних 1260 років (один пророчий день дорівнює одному буквальному року). Історично підтверджено, що в 538 році після 30-літньої війни, під час якої були повністю знищені три арійські народи – вандали, герули, остготи, почалося папське правління, і тривало воно до 1798 року, коли за наказом Наполеона генерал Бертьє взяв римського понтифіка у полон. Примітно, що Христос звершував Своє служіння на протязі 42 буквальних місяців. І як Христос був помер і воскрес, так і папство було смертельно поранено і опісля зцілилось (Одкр. 13:3). Рана, завдана папству в 1798 році, зцілилась в 1929 році підписанням Латеранського договору, згідно якого повністю відновлено Ватикан. Христос дотримувався Закону Божого, наголошуючи на його незмінності (Матв. 5:17,18). А як ще можна назвати зміни, зроблені папською системою в Декалозі (Дан. 7:25), як не повстанням на Бога – Законодавця?
Потім Іоан побачив “другого звіра, який виходив з землі” (Одкр. 13:11). Якщо в біблійних пророцтвах води символізують густонаселену територію, то земля представляє порівняно малозаселену територію. Лише одна держава, населення якої з моменту висадки пілігримів було зовсім незначним, відповідає цьому опису. Це Сполучені Штати Америки. До цих берегів пілігрими приплили, рятуючись від переслідувань з боку католицької церкви (Одкр. 12:16). Тут принцип розділення Церкви від держави став закріплений в Конституції. Як бачимо, на початку свого становлення США справді були схожі на агнця, але згідно біблійного пророцтва в кінці заговорять, як дракон (Одкр. 13:11). Вже в наш час ми спостерігаємо, що США – єдина в світі наддержава, яка накладає економічні ембарго на інші країни і самостійно веде війни, незважаючи на відсутність згоди з боку ООН та членів Ради Безпеки. Як папство в Середні віки сформувало союз церкви і держави, так і при об’єднанні церкви і держави в Америці буде сформований образ звіра. Ось що ми дізнаємося про США з Одкр. 13:12: “І вона виконувала всю владу першої звірини перед нею, і робила, щоб земля та ті, хто живе на ній, вклонилися першій звірині, що в неї вздоровлена була її рана смертельна”. В даний час тільки створюються передумови для виконання цього пророцтва. Ісус сказав, що Святий Дух прославить Його (Ів. 16:14). Так і США в майбутньому будуть сприяти прославленню папства. Америка, виконуючи роль мнимого Святого Духа, буде примушувати весь світ поклонитися папству. Ісус Христос молився про єдність віруючих. Що ж слугуватиме єднанню навколо мнимого Христа – католицизму? Як Святий Дух у виді вогняних язиків зійшов у день П’ятидесятниці (Дії 2:3), так і харизматичний рух, який виник у США, і ознакою якого є імітація біблійного дару мов – беззмістовне бурмотіння, сприяє єднанню християнських спільнот в екумені. Ось і відповідь, чому п’ятидесятники та хризмати особливо активні в екуменічному русі. Якщо об’єктивно проаналізувати, то екуменічна молитва з ними по суті нічим не відрізняється від спільної молитви з якутським чаклуном чи шаманом вуду, бо доведено, що бурмочуть вони ідентично.
Варто зазначити, що практика екуменічних спільних молитов не є виключно християнською. З 1986 року існує екуменічний рух, створений з ініціативи папи римського. Учасниками цього руху в італійському місті Ассізі був проведений всесвітній день молитви за мир (https://www.day.kiev.ua/43143/). На зустріч були 
запрошені представники всіх найбільших сучасних релігій світу (брали участь представники вищого духівництва 12 релігій), у тому числі християни різних конфесій, індуїсти, сікхи, зороастристи, іудеї, мусульмани, африканські анімісти. Коментарі зайві. Це те ж саме, щоб в часи пророка Іллі Божий священик організував екуменічну зустріч з священиками Ваала і Астарти для проведення спільної молитви. Як би Бог відреагував на це? Толерантне відношення до гріха, а не його осудження – ось що саме насторожує православних вірян в екумені! Христос сказав, що “ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись” (Ів. 4:24). У Бога правда одна, а в екумені у кожного своя правда.
Беручи до уваги все вищесказане, можна сміливо охарактеризувати екумену, як ще одну людську спробу збудувати вавилонську вежу, тільки тепер вже духовну. Після прочитаного виникає логічне запитання – знаючи про природу екуменічного руху, чи варто свідомим християнам бути його учасниками?
