Всі шукають прості відповіді на складні запитання. Вони в мене є. Після чергової подорожі Україною, дослідження соціальних проблем та стану довкілля – думки і висновки.

Причина економічного занепаду: панування шкурного інтересу над громадським та відсутність інвестицій в суспільні блага. Громади перестали інвестувати самі в себе!

Причина безладу в екологічній та інших сферах – відсутність покарання. Поліція – мафіозний клан. Суди – мафіозний клан. Закон застосовується лише там, де можна отримати зиск. Всі інші випадки ігноруються як “економічно недоцільні”.

Детальніше про довкілля

Свідомість збереження довкілля в місцеве самоврядування прийде не скоро. Вони хазяйнують, як при радянському союзі – основні джерела надходжень в основному за рахунок природних ресурсів: ренти, приватизації, здачі в оренду, НАДексплуатації, розширення ріллі, видобутку, рубок “стиглого лісу”. Питання що все це формувалось природою протягом мільйонів років, а знищується за десятирічча навіть не розглядається. Природа розглядається лише як джерело збагачення, як ресурс, а не основа життя як такого. Останніми роками через безконтрольність та безкарність знищення навколишнього середовища йде просто шаленими темпами. Тому орган контролю за станом довкілля повинен бути ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНИМ.

Надра – це наш біч. Вони відучили українців думати. Навіщо створювати цінності через інновації, підвищення ефективності, переробку, якщо можна щось поруч зрубати, викопати і продати. Мало прибутку? Захопимо ще землі. Вирубаємо ще більше лісу.
Та і кому займатися інноваціями? Негативний відбір, лояльність, кругова порука – основні характеристики законсервованої правлячої кланової системи української влади. Створюючи вигляд демократичних виборів, до влади приходять “тупий, ще тупіший” під гаслами “Одна голова добре, а дві — краще. Курчат по осені рахують. Сім раз відмір, а один відріж”.

Навіть в сфері корупції: витончені схеми залишились у минулому. Тепер вони приймають чемодани з готівкою просто в кабінеті, а бюджетні кошти тупо обналічують через кишенькових підрядників, за цінами вдвічі-втричі дорожчими за ринкові. І цього вже ніхто не соромиться. І Прозорро, яким так пишаються наші “реформатори” цьому не запобігає. Вона лише робить це публічним. Прозорро, як системі та комерційному підприємству, байдуже – з будь-якої угоди засновники заробляють відсоток.
Щоб Україна не перетворилась на агропустелю, з якої годується кілька ненажерливих хлєбал, треба зробити декілька простих кроків.

  • Ввести квоти на експорт сировини та деяких продуктів, таких як соняшникова олія. Пора позбавлятися ганебного першого місця в світі за експортом цього “високотехнологічного” продукту. Це змусить будувати виробництва тут, а монокультурні агрохолдинги спонукає до диверсифікації виробництва, посилить продовольчу безпеку та підвищить зайнятість на селі.
  • Рятувати річки. Без води цілі міста почнуть зникати незабаром. Треба збільшити водозахисну смугу до 300 метрів. Заборонити будь-яку ріллю в цій зоні, та рубку дерев. За порушення – величезний штраф, без компромісів. Друге порушення тією ж особою – ув’язнення, ненадовго – півроку-рік, нехай посидить подумає над своєю поведінкою. Третє – багаторічне ув’язнення. Суспільству не потрібна людина, яка не здатна вчитись та робити висновки.

  • Ввести захисну смугу для лісів – 500 метрів ніякої господарської діяльності та будівництва. Все що збудовано та дрібне сільське виробництво – залишається. Для нового – повна заборона. Це радикальні зміни, які не всім сподобаються, але критичні часи потребують критичних дій. На кону колективний інтерес — виживання народу та держави. І шкурний інтерес окремих осіб не може ніколи ставитися вище за це.

  • Рятувати біорізноманіття, відновлювати чисте довкілля. Це дорого, але дешевше ніж забезпечувати підтримку хворому населенню, яке стає все більше непрацездатним. І по-перше, виконати закон “Про охорону земель”. Припинити оранку луків та схилів, та за рахунок діючих землекористувачів відновити їх природний стан.

  • Надра, як багатство що повинно належати народу, повинні розроблятися та продаватися лише ДЕРЖАВНИМИ підприємствами. Ніякої приватної власності на надра та так зване “користування” ними для приватних компаній. “Державні компанії неефективні” – пересаджайте всіх неефективних менеджерів, щоб залишились одні ефективні. “Приватний власник розпорядиться краще” – та ні, він ще неефективніший, навіть за самих неефективних державних. Приватний власник покладає увесь прибуток в свою кишеню, тільки на відміну від державних підприємств – ЗАКОННО. Держава та народ не отримує НІЧОГО, окрім жалюгідної ренти. Так, ми зробили неефективність законною!

Вячеслав Горобець

Трохи про соняшник

Як виявилось, на наших землях вже давно сіють ГМО від компанії Сингента. І ось з цим насінням почали виникати проблеми…

Сонях згорів. Природа вже не зносить такого «господарювання». Але вони тупо знов і знов роблять одне й те саме, не розуміючи що треба міняти.

І тут потрібна ДЕРЖАВА — з наукою, плановим господарством, підтримкою.
«Вільний ринок» та ефективний приватний власник вже довели нас (і самих себе) до краю.

https://youtu.be/GH6gEigXmfA

Добавить комментарий