Ось детально для неуків чому зникають річки та як степ квітує без дощу (а рілля загинається)

0
224

“Можу практично одним реченням. Для того, щоб збільшити надходження до грунтових та наземних вод в межах басейну малої річки, потрібно збільшити площу природних екосистем на площі водозбору цієї річки. Мова в першу чергу про болота, а далі – заплавні луки, степи і старовікові ліси. З ріллі волога практично не проходить в глибокі шари грунту.”

3 місяці спеки та посухи. Вигляд пожовклої трави наводив сум та асоціювався з чимось неживим. Але як так виходить, що без жодної краплі опадів, протягом всього спекотного літа і до самої осені, на фоні сухих диких злаків, продовжували зеленіти, рости та квітувати інші рослини?

Дуже цікаво дізнаватись про те, яким чином підтримується життя в таких умовах.
Виявляється, що сивина, якою в середині літа вкриваються наші лучні степи – один із захисних механізмів, потрібний для того, щоб уберегти землю від перегріву, ґрунтову фауну від загибелі, а рослини від пересихання. Світлі тони вигорівших злакових рослин краще відбивають сонячні промені. Це захищає певною мірою не тільки від перегріву, але й від надлишкового ультрафіолету, який негативно впливає на вегетуючи рослин та грунтові мікроорганізми.

У товщі ґрунту, під щільним рослинним покривом, влітку довше тримається відносна прохолода, а восени навпаки – тепло. Різниця температури над поверхньою ґрунту та під нею у літній день може становити 10-15 градусів. Завдяки таким перепадам температури утворюється роса.

Причому роса утворюється не тільки зверху на рослинному покриві. Важливіше, що атмосферна волога акумулюється у товщі ґрунту: в чисельних капілярах, ходах, пустотах. Цю вологу і використовують рослини, коли стоїть тривала посуха. Поглинання ґрунтом вологи з повітря часто називають атмосферною іригацією. Але цей процес можливий тільки за умови достатньої пористості ґрунту. Під природним рослинним покривом пористість в гумусних шарах досягає 50–60%. Донизу вона зменшується, але все одно залишається на відносно високому рівні – 40–45% в зоні суглинків.

Така висока пористість була б не можлива без роботи численної грунтової фауни, особливо риючих тварин (мурах, багатоніжок, личинок різноманітних комах, дощових черв’яків, гризунів і т.д.), а також великої кількості відмерлого коріння (щорічно відмирає 1/3 коріння багаторічних рослин і весь повністю об’єм однорічних). В лучних степах, товща ґрунту рясно пронизана дрібними пустотами різного походження на глибину до 4 метрів. Рослини намагаються проникати в ці пустоти корінцями та використовувати акумульовану атмосферну вологу.

От чому цілинні землі хочеться назвати живими.
Природа розумна, економна, гнучка та витривала.

Любов Ільмінська

Добавить комментарий