Те, що відбулося з журавлями на Херсонщині, це не перший подібний випадок. На перший погляд все виглядає просто — безвідповідальний (дуже м’яко кажучи) агровиробник використав хімічний родентицид (засіб боротьби з гризунами), яким отруїлися птахи. Перше, що приходить в голову, це суто агротехнологічне та агроекологічне питання: як можна за наявності на ринку біологічних родентицидів вибіркової дії використовувати потужну хімію для таких цілей?! Це загроза не лише птахам — якась частина отрути рано чи пізно стече у джерела постачання питної води. Але це лише верхівка айсбергу.
Спалах популяцій гризунів провокує людину вживати заходів, але людина рідко замислюється над тим, що її діяльність і є головною причиною цього спалаху. Тому, перефразовуючи класика, можна сказати, що миші не винні. Причина комплексна і формується з наступних складових:
1.В Україні 56 % території це орні землі. Тобто цеха з виробництва аграрної сировини, які не можуть не приваблювати гризунів.
- Глобальні кліматичні зміни і теплі зими сприяють зростанню популяції гризунів.
-
Рілля це агроценоз, тобто неповноцінна (неповно членна) екосистема, в якій немає цілих ланок, характерних для природної екосистеми. В природі на один вид впливає стільки інших видів, що спалах популяцій якогось одного виду явище рідкісне, а якщо він і відбувається, то чисельність виду зазвичай швидко вирівнюється іншими екологічними чинниками та елементами екосистеми.
-
Звісно, агроценози це не ізольовані екосистеми. І вплив сусідніх екосистем та їх елементів також повинен мати місце, якщо сусідні екосистеми є в наявності на відповідній площі. Але маю нагадати, що Херсонщина це найбільш розораний регіон України. Рілля сягає там 90 % території області. До речі, уявіть весь жах пестицидного навантаження Херсонщини: 90% території Херсонщини кожен рік, з року в рік та декілька разів на рік тотально обробляється отрутою!
Відповідно, площа природних екосистем на Херсонщині мізерна і здатність цих екосистем впивати на те, що відбувається в агроценозах також незначна. До речі, в давні часи, коли орні землі займали незначні площі, потреби в засобах захисту сільськогосподарських культур не було, оскільки популяції природних ворогів були такими, що вони повністю зачищали популяції «шкідників» до прийнятного для землеробів рівня.
- Навіть ті природні вороги гризунів, які мали б населяти залишки природних, а частіше напівприродних екосистем, мають низький рівень популяції, в тому числі через пряме знищення. Тут не можна оминути питання полювання. Одним з найголовніших природний ворогів гризунів є лисиця. А що у нас відбувається з цим видом? Мисливці знищують лисицю під будь-яким приводом. Найчастіше під приводом боротьби зі сказом, хоча для боротьби зі сказом в ХХІ ст. існує преоральна вакцинація тварин. Природними ворогами гризунів також є хижі птахи. На жаль, мисливці також не рідко знищують їх як конкурентів. До речі, фактор теплих зим мав би також посприяти і популяціям хижаків і вирівняти баланс хижаки-гризуни. Але полювання нівелює цей фактор.
Таким чином, причина трагедії, яка сталася, лежить в сфері біорізноманіття та екологічного балансу, якого немає в Україні через критичний дефіцит природних екосистем, недостатню площу природно-заповідного фонду та величезну площу, на якій відбувається полювання (близько 80 % території країни).
Вихід з цієї ситуації також комплексний — відтворення природних екосистем, надання статусу природоохоронних територій максимально можливій кількості природних, напівприродних та відтворених ділянок і приведення мисливського законодавства у відповідність до земельного та природоохоронного.