Конституція і війна

Якщо війна за землі чи території, або за навіть за ресурси — то тут, звісно, і людей не шкода...

0
93

Конституція України, через те, що вона сучасна і не обтяжена різними архаїзмами та мовними витребеньками, наразі є однією з найлаконічніших, найвичерпніших та дурнестійких Конституцій світу.

Це маленька книжечка, котру зовсім неважко за кілька місяців визубрити повністю від першої статті до найостаннішої. Так от мене жахають юристи, які НЕ ЗНАЮТЬ Конституції своєї країни, це щось накшталт електрика, що не знає закон Ома чи водія, що купив права. Давайте відкриємо Конституцію та трохи передивимось на прості, елегантні та нерозбивні логічні петлі

Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Стаття 5. Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Ніхто не може узурпувати державну владу.

В Конституції чітко сказано, що джерелом суверенітету, влади та державності є народ, а не навпаки. Тобто у нас держава для людей, а не люди для держави. Просто вдумайтесь в ці слова і порівняйте з тим, що каже і як діє наша влада.

Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Відчуваєте різницю між ЗАХИСТОМ та ОБОРОНОЮ вітчизни?
Завдання з зірочкою: які статті Конституції Украни порушуть представники ТЦК як представники ЗСУ?

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

В Україні склалась така ситуація, що особа без громадянства України має більше прав, ніж чоловіче населення від 15 до 60 років.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Навіть коли військовий стан скінчиться, то зміни до Конституції, що тим чи іншим способом зменшуватимуть права, будуть неконституційними =)

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

На жаль, у цій статті нічого не кажуть про надання чоловікам тих же прав, що й жінкам, наприклад, право на виїзд закордон або право відмовитись від служби у ЗСУ.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.
Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника.
Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Навіть під час військового стану не можна віднімати права на честь, недорканість здоровʼя чи майна, сводбоду переміщення та свободу совісті і слова.

Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Ви бачите різницю між «захистом» та «обороною»? Як на мене, захист не є оборона, тому примушувати людей силою до служби в лавах ЗСУ — це злочин.

Я не буду розписувати усі логічні петлі, що навмисно створені Конституцією, але короткий:
1. Оборона країни — це привілей та обовʼязок виключно ЗСУ
2. Використовувати проти власного народа ЗСУ (в т.ч. і ТЦК) — злочин. Бусифікація, знущання та катування цивільних — злочин. Якщо військовими — злочин у квадраті.
3. Обмежувати права за статевими, віковими, майновими, етнічними, релігійними ознаками чи за станом здоровʼя — злочин.

  • В державі, яка створена для народа, бусифікації (примусової мобілізації), нафронтницва, дискримінації, зачинених кордонів бути не може. Не може бути неконституційних законодавчих актів та наказів, такого корупційного свавілля та нерівноправності в суспільстві.
  • Якщо наразі боротьба йде за збереження народа України, то нинішня влада почала її програвати ледь не в перші тижні вторгнення зачиненням кордонів та примусовою мобілізацією з одного боку та корупцією з іншого.
  • Якщо воюємо за свободу, то як можна примушувати йти на війну?

Якщо війна за землі чи території, або за навіть за ресурси — то тут, звісно, і людей не шкода, та й свобода якось «неначасі».

У Конституції теж багато чого цікавого записано — наприклад декларуються такі зобов’язання, які держава бере на себе:

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.
Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Якщо держава не хоче або не може виконувати свої зобов’язання у мирний чи воєнний час, нехай не дивується, що громадяни ухиляються від виконання того, що держава вважає обов’язком перед нею.

Якщо Конституція “на паузі”

“Якщо будемо прислухатися до конституції, втратимо країну!” – Ну тоді і обовʼязок перед державою теж на паузі. Ми або її всю зупиняємо або ні. Ну ви ж розумієте. Невід’ємні права скасовуються указом Президента. А невід’ємні обов’язки залишаються 😉

Що таке конституція — це суспільний договір проміж людьми, на засадах якого людьми утворюється держава. Між іншим такий документ не обов’язково називається конституцією, скажімо в Об’єднаному Королівстві нема конституції зовсім, зато є документ під назвою Біль о правах, де власне сказано, що при усіх інших головою держави є король хоч і не здійснює безпосереднього керівництва нею.
Коли державні керівники обрані на виборах народом України, за установчим документом делегували відповідні повноваження — тобто владу, не дотримуються цього документу, тобто перевищують ці повноваження це відповідно призводить і до того, що ті хто надавав повноваження тлумачать накази на свій власний розсуд і не виконують їх. Тобто стається втрата керування і як наслідок системний розвал. Якщо конституція десь не влаштовує бо не дає можливість нормального керування обома сторонами — є відповідні механізми внесення змін та правок і власне подання законодавчої ініціативи тощо — це усе в компетенції влади і в рамках повноважень. Поточна влада почала порушувати конституцію ще до війни просто системно, на приймана купа законів в турбо режимі які не узгоджувались із конституцією. А коли спікер сказав досить, працюймо за процедурою — був знятий з посади. Така поведінка має дуже далекі наслідки.

Добавить комментарий