В “Антонові” очікують, що друга “Мрія” приноситиме $30 мільйонів щороку.
__
Постійно наголошуючи боротьбу з совком, ми ніяк не можемо позбутися “гігантоманії”, яка були притаманна “совку” та індустріальному укладу того часу.
Зрозуміло, що зараз ніхто не думає заробити та Мрії та навіть побудувати її. Вони мріють про розпил. Але якщо навіть припустити “благі наміри” – є багато кращі способи вкласти 700 або навіть 500 мільйонів доларів, в які вони оцінюють новий літак, і заробити при цьому набагато більше, ніж 30 мільйонів.
Один з них – побудувати парк малих літаків для внутрішніх перевезень, які були дуже популярні в радянські часи.
У “вільній Україні” малу авіацію витиснули на користь великих приватних авіакомпаній, які, згідно класиці “вільного ринку”, монополізували сферу та задрали ціни.
Це казочки, що “мудра рука” зробить усім якнайкраще – знизить ціни та підвищить якість. Скрізь, навіть у 100% капіталістичних країнах ми бачимо повністю протилежне – ринок дбає виключно про шкурний інтерес, використовуючи споживачів та суспільні блага для збільшення прибутку приватних акціонерів за будь яку ціну.
Між тим треба знову згадати, як це працювати в поганому совку. Місцеві переліти коштували копійки.
З Дніпропетровська до Полтави можна було долетіти за 6 руб.
До Запоріжжя – за 3 руб.
До Чернівців за 20
До Ужгорода – за 25 руб.
До Тюмені можна було дістатися за 47 рублів.
До Харкова – за 10.
Все це знищено і розпродано. Але це можна відбудувати, якщо ставити правильні пріоритети: суспiльне благо вище за шкурні інтереси. Замість двох-трьох великих монополістів зробити десятки місцевих державних або приватних авіакомпаній, відновити справжню конкуренцію та встановити справедливі ціни.
“Антонов”, думаю, ще здатен збудувати Ан-24, Ан-26, Ан-28 або хоча б Ан-2 – саме такі дешеві та практичні літаки користувались би попитом не тільки всередині країни, а і за кордоном.
Якщо нам не потрібен швидкий, дешевий та зручний транспорт всередині країни, то можна було б спрямувати 500 мільйонів доларів на розвиток місцевої економіки, малого бізнесу, сприяти сталості та продуктовій та енергетичній незалежності громад перед обличчям криз, що насуваються.
Треба усвідомити що ми вже не здатні на щось велике, Але дуже добре показали себе в дрібних, але дуже корисних проектах, починаючи з ведення війни і до місцевих інновацій.
Перед тим, як братися будувати нову Мрію, Антонов має довести свою здатність будувати ХОЧ ЩОСЬ на прикладі набагато простіших, але більш затребуваних літаків…
А загалом, “Велич” і мрії про “Мрію” і взагалі будь-який пафос треба залишити у минулому.
Нам треба відновлювати не “велич”, а суспільні блага – доступний транспорт, доступне житло, довкілля, медицину, якісні і різноманітні продукти харчування, гідні зарплати та пенсій, догляд за дітьми, право на труд і відпочинок, безпеку та ін. Кожного разу, коли ви чуєте про відбудову “величі” – знайте, що вони хочуть щось у вас вкрасти…
(І знову про дискримінацію української мови у совку – зверніть увагу на мову Криворізького розкладу літаків Аерофлота, за 1986 рік)
