Українським фермерам скоро стане невигідно експортувати. І це прекрасно!

0
134

Це ж прекрасні новини!

Українським фермерам скоро стане невигідно експортувати
Аграрії скаржаться на нестачу порожніх зерновозів, черги на кордоні, падіння світових цін на зерно і олійні.

Нам не потрібно зерно, яким ми годуємо інші країни. Нам не потрібна кукурудза, яка здебільше йде на корм худобі та етанол. Нам не потрібен соняшник – ми все одно отримуємо олію дорожче, ніж вона коштує у Європі.

І що нам дійсно не потрібно – це імпортовані харчі з усього світу (хіба може тільки банани – їх ми поки що не можемо виростити).

Що нам потрібно, так це максимальна диверсифікація виробництва, максимальна переробка, деолігархізація аграрної сфери, збільшення малого бізнесу і дрібних сімейних ферм, органічне виробництво без застосування імпортних хімікатів, державне замовлення і формування місцевих продовольчих банків для харчової національної безпеки. Нам потрібно зменшення площі ріллі, відновлення малих річок, зменшення споживання добрив та ядохімікатів, збільшення площі для природного світу! Все те, що десятиліттями НИЩИВ аграрний сектор. Його змогла зупинити тільки війна. І в цьому я бачу позитив.

Існуюча продовольча система не на користь країні, її економіці та громадянам – це джерело збагачення для місцевої та закордонної еліти – ЦЕ НАМ НЕ ПОТРІБНО

“…розпочали жнива, потрібно десь зберігати зерно. УСПП, наприклад, пропонує використовувати так звані силосні «рукави», що дозволять закрити потребу у зберіганні щонайменше 4 млн. тон. Комерційні потужності для зберігання зерна в Україні – близько 65 млн. тон, але 5 частина їх знаходиться на тимчасово окупованих територіях, плюс є ризик подальших ракетних обстрілів рф.”

Війна виявляю всю хибність та хрупкість потокових систем, розрахованих на ефективність. Фактично, весь аграрний сектор – це низка приватних годівничок. Хтось прибрав до рук землю. Хтось – елеватори. Хтось сидить на транспортуванні. Хтось керує експортом. Хтось продає посадочний матеріал, хімію і добрива. Кожен годувався зі своєї сфери, прибирав конкурентів, став з роками все більше і більше. І чим далі – тим ці годівнички ставали більше, а людей, що з них годується – все менше. Ніхто не думав про стійкість самої системи в умовах кризи і користь для країни. Всі лише заробляли гроші, користуючись суспільним ресурсом.
І ось війна і криза зруйнувало все!

В таких статтях говориться про фермерів. Це маніпуляція і брехня. В Україні немає ніяких фермерів. Майже немає. Фермер, це той, хто господарює на своїй землі самостійно. А не той, хто орендує, набиває кишені, грабуючи землевласників, селян, країну і суспільство.

Всі земельні і економічні відносини в аграрній сфері (яка сьогодні є ВЕЛИКОЮ ГОДІВНИЧКОЮ для обраних і збитковою для суспільства) маються бути переосмислені. І я дуже радий, що хоч ВІЙНА спонукає нас це робити!

Вячеслав Горобець

 

Добавить комментарий