Про “мовний євангелізм”

0
129

Це не про війну. Це цитата людини, яка зіткнулась з несправедливістю в своїй країні. Так не повинну бути. Ми почали з якихось незаконних санкцій, обумовлених “обставинами”, а дійшли до того, що виправдовуємо порушення Конституції. Як далеко ми готові зайти в тому, щоб чинити що заманеться, наплювавши на всі рамки, закони і загальнодержавний суспільний договір?

Люди просто не розуміють, що сьогодні вони вчинять з іншими те, що вважають “політично-обгрунтованим”, а завтра хтось вчинить так само з ними, знайшовши в них вади “расової належності” за іншими знаками…

Я намагаюсь достукатися до здорового глузду і добитись щоб такі питання назавжди зникли з порядку денного. Але де фейсбук, і де здоровий глузд. Судячи з коментарів, люди взагалі не розуміють про що йдеться і кидаються “за мову”, як бик на червону тряпку…

“Поїхали 6 березня з Києва. Живемо в Києві впритул до Ірпеня. Під постійні обстріли і вибухи зовсім поруч (Ірпінь, Гостомель, Буча, Ворзель, Стоянка, Білогородка і т.д.) стало занадто нервово жити. Як прилетіло (уламки) поряд з будинком, вирішили, що пора їхати. Тим паче, що на роботі ніякої форс-мажорної відпустки не надали і треба було продовжувати працювати повний день, а значить не ходити в укриття без інтернету. З того часу встигли пожити у Львівській і Франківській області, зустрітися з ксенофобією, і навіть, я б сказала, шовінізмом. Хоча це і дивно, бо ми кияни — такі ж українці, як і франківці чи львів’яни.”

…Може прийде усвідомлення, що ті хто розмовляє в побуті російською мовою, теж УКРАЇНЦІ – вони теж потерпають від образ, стикаються з ксенофобією і шовінізмом. Треба припинити ділити українців за мовними, релігійними, територіальними та іншими ознаками. Українську мову варто просувати і любити. Але любов до української мови прийде лише тоді, коли ми почнемо з повагою ставитися один до одного і поважати те, що нас насправді об’єднує: наша земля, наш суспільний договор і наш економічний інтерес.

Мова – це не “цінність”. Мова – це утилітарний інструмент для передачи інформації. Є в Україні мова глухонімих. Нею навіть телепрограми дублюють. І вони є такі самі громадяни-українці.

Це ІСТОРИЧНИЙ ФАКТ – Україна багато мовна, багато діалектна, багато етнічна країна і це нашу культуру ЗБАГАЧУЄ, а не робить біднішою!

Чим більше стикаюсь з “мовними євангелистами”, тим більше переконуюсь що це звичайний фанатизм, який відкидає логіку, здоровий глузд і історичний досвід.

Моя позиція в тому, що мова – не цінність, а засіб передачі інформації.

Я вважаю що передавати інформацію можна будь-якою мовою – російською, українською, англійської, латинською і навіть мовою програмування – у спосіб, який зрозумілий всіма учасниками процесу. Немає ніякого іншого правила і ніякої сакральності у використанні мови.

Добавить комментарий