ДЖ. СТІГЛІЦ у своїй останній монографії “ЛЮДИ, ВЛАДА І ПРИБУТОК” (2019) сформулював такі важливі тези:
“Реальні проблеми в США створені нашими власними руками: занадто малі вкладення в людей, інфраструктуру і технології, занадто сильна віра у здатність ринків вирішити всі наші проблеми, занадто слабке регулювання там, де воно необхідне, і занадто жорстке регулювання там, де воно непотрібне.
…
Щоб ринки добре працювали собі по собі необхідне виконання ряду умов – конкуренція має бути здоровою, інформація – ідеальною, а дії однієї людини чи фірми не повинні шкодити іншим. На практиці ці умови ніколи не справджуються, а це означає, що ринки не виконують своїх функцій.
…
Найважливіше те, що приватний сектор за власним бажанням вкладає занадто мало в фундаментальні дослідження, котрі необхідні для появи динамічної інноваційної економіки. Те ж саме має відношення і до інших сфер, де інвестиції служать загальному благу – інфраструктура та освіта. Вигоди від витрачання державних коштів на ці сфери набагато перевершують витрати. Такі статті витрат повинна фінансувати держава, а для цього, безумовно, потрібні податки.
Політики повинні уважно слідкувати за ринками, де існує надлишкова рента, оскільки її наявність вказує на те, що економіка не працює з належною ефективністю: експлуатація, властива ренті, фактично ослабляє економіку. А успішна боротьба проти погоні за рентою призводить до переспрямування ресурсів на створення багатства.”
