Програміст-фрілансер об українських та інших замовниках

0
119

Фрілансер останні 7 років, тому довготривалі стосунки із замовниками рідко (хоча є п’ять-шість постійних), контакти в основному віддалено, тому не знаю чи релевантно темі, але все ж із власного досвіду:

— Невеличкі українські замовники, індивідуальні підприємці та невеличкі компанії, в основному траплялися адекватні. Компанії побільше — в основному п…ць. Наприклад Nimses, славетний український стартап, на який колись активно пускала слину відчизняна журналістська джинса, спочатку довго розказував мені про свою місію і клянчив знижку, а потім коли її отримав — тупо не заплатив взагалі, прокинувши мене на 6 тис доларів. Їх CEO до сих пір морозиться від мене у LinkedIn. Коротше, вітчизняні компанії які мені траплялися — в основному таке гівно, що гидко паличками взяти.

— Американські замовники в основному норм, дуже friendly, платят без затримок і можуть прислати коробку із солодощами на день народження. Інколи щоправда трапляються мудаки із менеджменту середньої ланки. Як правило ситуація вирішується ввічливим проханням до вищого начальства «я з цим придурком працювати не буду, дайте когось притомного». Зазвичай дають, але було пару випадків коли почали скандалити — довелося попрощатися.

— Корпорації Китаю та Кореї з їх стилем менеджменту — це просто дикий треш. «Я начальство, а ви всі гавно!» плюс, часто, бонусом іде некомпетентність та жадібність. На перемовинах із начальником однієї дуже відомої корейської компанії мені запропонували контракта на аж 1200 доларів/місяць! О майн гот! І одразу ж спитали скільки critical zeroday в iOS я буду знаходити в тиждень (!) за ці гроші. Враховуючи, що навіть монстри типу Google Project Zero із всіма їх fuzzing-потужностями і цілими командами researchers знаходять їх не так і багато, а одну таку zeroday можна без проблем продати за $100 тис., я сказав що ніскільки.

— Індивідуальні замовники та невеличкі контори із Китаю облизують тебе, поки ти їм потрібен, а потім миттєво забувають, що ти взагалі існуєш. Головне встигнути отримати гроші, поки у них цей дивний провал у пам’яті не трапився. Платят мало, «в мене є 200 доларів, чи можеш ти зламати…»?

— З Ізраілю був один замовник. Він був норм, платив середньо, до форс-мажорів ставився із розумінням. В цілому не найгірший варіант.

— З Великої Британії була невеличка компанія, я ламав їх захист API за гроші. Спочатку з ними було важко, тому що вони схоже ніколи раніше не працювали із фрилансерами. Але потім, коли вони розібралися, що куди і як — виявилися досить приємними людьми. Правда вони ніфіга не слухали, що я їм казав, і грошей платили мало. А так було норм 🙂

— До війни я десь пів року працював із РФ, там була SMM контора в Москві, платили добре. Після початку війни я перестав працювати із РФ та її прокладками по всьому світі. І не планую цього робити до закінчення бойових дій, повернення усих наших територій та виплат Москвою репарацій (ну, тобто по факту ніколи).

— Один раз співпрацював із італійською комунікаційною компанією. Це був трошки дивний досвід і далі власне розмов справа не пішла. Зато я побачив Мілан вночі. То був якийсь забичений спальний район. Запам’яталися порожні вулиці, бетонні коробки багатоповерхівок та нічні наливайки (такі типу великі палатки із кольорового цалафану) в яких тусили в основному афроіталійці.

Добавить комментарий