Наша земля має горіти лише в єдиному випадку — під ногами самих паліїв!

0
260

Аналіз та пропозиції щодо прийнятого в першому читанні законопроекту № 3526 від 22.05.2020 (Прошу репост!)

Комітет ВР з екологічної політики поступово виправляє ситуацію в законодавстві щодо випалювання рослинності. Перший суттєвий прорив стосовно збільшення штрафів за такі правопорушення відбувся ще в квітні, коли було прийнято Закону України» № 556-ХІ від 13.04.2020 р. Проте, природоохоронна громадськість одразу вказала на значний недолік в тому законі: штрафи підняли в рази, але перелік тих, хто має право притягувати паліїв до відповідальності залишився мізерним. Пригадую, що еко-журналіст Олег Листопад спеціально збирав думки природоохоронців стосовно того, як посилити протипожежне законодавство після прийняття того закону, щоб їх систематизувати і подати депутатам екокомітету ВР.

01.09.2020 р. в першому читанні було прийнято ще один важливий протипожежний проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту лісів, запобігання пожежам на землях лісового та водного фонду, торфовищах та на землях інших категорій» № 3526 від 22.05.2020. Отже, давайте проаналізуємо його протипожежну складову.

Законопроект № 3526 від 22.05.2020 вносить зміни в ст. 89, 90 та 110 Водного кодексу України (ВКУ) і забороняє «знищення або пошкодження рослинності, випалювання сухої рослинності або її залишків на землях водного фонду, у тому числі у прибережних захисних смугах та на островах, зайнятих лісами, смугах відведення, берегових смугах водних шляхів». (Цей пункт також дублюється в ст. 61 та 62 Земельного кодексу України (ЗКУ)). Варто відзначити, що згідно ст.4 ВКУ землями водного фонду є землі зайняті водними об’єктами. Отже, випалювання сухої рослинності не лише по берегах, але й безпосередньо в межах водного об’єкту також заборонено (а таке часто буває з очеретом навесні, який росте безпосередньо в воді). Хоча, можливо, варто було б додати фразу «рослинності, що зростає над поверхневими водами» для більшого розшифрування, але це не принципово.

Законопроект вносить зміни навіть в ряд статей Кодексу цивільного захисту України і надає повноваження місцевим органам влади щодо профілактики та гасіння пожеж. Хотілося б відзначити, що ст. 21 зобов’язує громадян повідомляти службі екстреної допомоги про пожежі, а ст. 55 покладає тепер забезпечення протипожежної безпеки не лише на власників, але й на орендарів суб’єктів господарювання.

Два окремі пункти вносяться в ст. 96 ЗКУ, які зобов’язують землекористувачів «не допускати випалювання сухої рослинності або її залишків»; «обкошувати (з прибиранням скошеного) та оборювати землі в місцях, прилеглих до торфовищ, полезахисних лісових смуг луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць».
Протипожежний закон також вносить зміни в Закон України «Про оренду землі» і зобов’язує в ст. 25 «виконувати встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки;»

Це, безумовно, гарні пропозиції, але в них є один суттєвий недолік — будь-які заборони або зобов’язання в нашому законодавстві, що не підкріплені відповідними статтями Адміністративного або Кримінального кодексу, є деклараціями про добрі наміри. Якщо немає покарання, то як можна примусити, щось виконувати? Як то кажуть «кольт і добре слово є набагато ефективнішими, ніж просто добре слово».
Щоправда, з інших питань внесені суттєві зміни в Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме в ст. 49, 65-1, 66. Більше того, в Адмінкодексі з’являються нові статті 65-2 та 65-3, що стосуються протипожежної безпеки на землях водного фонду та торфовищах. Тепер штраф для громадян за підпал на цих угіддях сягатиме 3060 – 6120 грн (180-360 неоподаткованих мінімумів доходів). Для посадових осіб він буде в рази більшим. Ще більше збільшуються штрафи за пали на території об’єктів природно-заповідного фонду. Для громадян вони складатимуть 6 120-12 240 грн., а для посадових осіб в рази більше.

Однак, якось дуже поблажливою виглядає цифра штрафу за випалювання підросту в лісах, який складатиме для громадян лише 170-510 грн. Збільшуються штрафи і за порушення пожежної безпеки в лісах природно-заповідного фонду (ПЗФ) та Зони Відчуження (ст.77). Для громадян штраф тут складатиме 5 780-10 200 грн.
Проте, найважливішими аспектами цього законопроекту, на мою думку, є розширення повноважень осіб та установ щодо притягнення паліїв до відповідальності (як раз те, на що вказувала природоохоронна громадськість після прийняття Закону № 556-ХІ від 13.04.2020 р.) Тепер адміністративні комісії міських, сільських та селищних рад мають повноваження по «пожежним» статтям Адмінкодексу: 65-1,65-2,65-3, 77 та 77-1. Значно розширено перелік осіб, які мають складати протоколи за тими чи іншими протипожежними статтями: державна лісова охорона та лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів, працівники відомчої, сільської пожежної охорони та члени добровільних пожежних дружин (команд), протипожежні об’єднання громадян, громадські лісові та мисливські інспектори.

Але є тут декілька «але». В переліку багато громадських інспекторів різних галузей, але самих громадських інспекторів одиниці (я особисто не знаю жодного громадського екоінспектора у мене на Донеччині).

Повноваження, надані різним представникам лісової галузі це добре, але проблема в тому, що вони мають відношення лише до 25-30% території України. В Лісостепових та Степових регіонах мало установ і осіб, що мають відношення до лісової галузі, а значить вони не покриють потреби цих регіонів в протипожежній безпеці. Якщо на Черкащині розорано 82% області, то чим тут допоможе лісова охорона? Відомча протипожежна охорона, яка теж отримала повноваження, це також занадто вузький кадровий сегмент, який має відношення лише до декількох державних інституцій (Міноборони, Держприкордонслужба, Держрезерв і ще декілька відомств). Отже, не зважаючи на довгий перелік зазначених вище осіб, які мають право складати протоколи за «пожежними» статтями, реальна ефективність цих повноважень навряд чи буде високою.

Однак, не все так погано. До цього переліку законодавці нарешті долучили Національну поліцію, співробітники якої отримали повноваження притягувати паліїв до відповідальності за найважливішими «пожежними» статтями (65-1,65-2,65-3, 77 та 77-1). Цього кроку природоохоронна громадськість чекала багато років!
ВИСНОВКИ: Варто вітати зусилля депутатів комітету ВР з екополітики щодо вирішення проблеми палів, але було б добре внести ще декілька доповнень до законопроекту № 3526 від 22.05.2020, щоб він міг стати максимально ефективним. Ці доповнення, на мою суб’єктивну думку, мають відображати наступне:

1.Необхідно надати повноваження всім без винятку працівникам Державної служби надзвичайних ситуацій (тобто пожежникам) складати протоколи на правопорушників-паліїв, оскільки ДСНС це підрозділ МВС, тобто правоохоронний орган. Тим більше, що мова йде не про перевірки підприємств пожежними інспекторами, а саме про повноваження щодо боротьби з підпалами рослинності. Пожежі — це безпосередня сфера діяльності ДСНС і його співробітники самі зацікавлені в тому, щоб пожеж було менше і щоб палії отримували покарання.
2.Потрібно ввести до Адмінкодексу покарання за НЕгасіння пожеж землекористувачами на їхніх землях через введення таксації за кожен згорілий гектар. Фактично, це покарання за байдужість.  Звісно, для агропідприємств ця норма має стосуватися періоду, коли в поле немає с-г культур, бо не логічно включати таксацію, якщо в поле згоріла не стерня, а саме пшениця й фермер і так зазнав втрат.

При цьому землекористувачу/власнику потрібно надати також якісь 4-6 пільгових гектарів (ліміт) за які він не сплачує, в разі їх вигорання, бо не може миттєво опинитися на місці підпалу. Однак якщо вогонь вийде за межі цього ліміту, тоді він платить. Цю норму варто прописати в першу чергу для агропідприємств, хоча можна і для територіальних громад, мисливських господарств, орендаторів ставків і т.д. При цьому потрібно внести пункт, що в разі встановлення особи палія, сплачувати у трикратному розмірі таксу за кожен спалений гектар буде палій, а не землекористувач.
Якщо говорити про агропідприємства, то схема боротьби з палами може виглядати наступним чином. В разі виявлення палу стерні громадяни дзвонять в ДСНС або поліцію, які зв’язується з підприємством і повідомляють йому про пожежу. Якщо агропідприємство не змогло вигнати в поле трактор, щоб плугом локалізувати ділянку власного поля, що горить, то значить воно має нести фінансову відповідальність за злочинну бездіяльність. Лише в разі небезпеки перекидання вогню на природні ділянки, забудову і т.п. агропідприємство звертається про допомогу до ДСНС. А все, що відбувається з вогнем на орних землях підприємства, має стати справами самого агропідприємства і контролюючих органів.

Така міра в першу чергу сприятиме профілактиці палів, бо агропідприємства втратять сенс підпалювати стерню на власних полях, якщо їх одразу доведеться гасити.
Контролюючим органам, в свою чергу, достатньо буде встановити спалену площу, виписали квитанцію і надіслали її землекористувачу. Суму одного згорілого гектару для початку можна встановити в межах 150-200 грн.
3. Потрібно ввести в Адмінкодекс покарання за знищення протипожежних знаків на такі ж самі суми, що й за підпал. Протипожежні знаки це дуже дієвий інструмент попередження пожеж, якщо його правильно використати. Протипожежний знак це свого роду приманка для палія. «Незнання закону не позбавляє від відповідальності» — це теза для нормальної людини, але багато паліїв керуються думкою, що відсутність письмової заборони на пал слугує їм самовиправданням. Тому якщо вони бачать знак, що забороняє палити суху рослинність, вони часто намагаються його позбавитись. Завдяки цьому можна викрити палія, особливо якщо біля таких знаків встановлювати фото/відео пастки.

  1. Необхідно провести легалізацію будь-яких фото та відео матеріалів при з’ясуванні осіб, що порушуються природоохоронне законодавство, в тому числі підпалювачів. Якщо я не помиляюся не завжди фото/відео фіксація правопорушень може бути використана в якості доказів очевидної провини правопорушника. Але в сільськогосподарських і природних угіддях важко знайти свідків злочину, тому фото/відео фіксація має стати ключовим інструментом виявлення піроманів.
    Розумію, що наведені пропозиції оптимізації протипожежного законодавства не є ідеальними і можуть потребувати вдосконалення. Можливо в когось будуть кращі пропозиції. В будь-якому разі їх варто доводити до відома Комітету ВР з екополітики, щоб до другого читання зробити максимально ефективним законопроект № 3526 від 22.05.2020.

Наша земля має горіти лише в єдиному випадку — під ногами самих паліїв!

P.S. Буду вдячний за мінімальну підтримку моєї еко-блогерської діяльності
картка ПриватБанк: 5169 3305 1885 1388
якщо є графа «Призначення платежу», то вказати: КВЕД 90.03

Олексій Бурковський

Добавить комментарий