М’ясо з пробірки: ПОЧАТОК КІНЦЯ ЕРИ ТВАРИННИЦТВА?

0
291

За останні десятиліття сільське господарство майже повністю перетворилося на агроіндустрію, але на обрії вже вимальовується новий революційний напрямок, який здатен поховати найбільш затратну її галузь ─ тваринництво. Це харчова біотехнологія з виробництва культивованого м’яса «в пробірці» або як його ще називають клітинне, лабораторне або чисте м’ясо. Варто підкреслити, що мова йде саме про м’ясо, а не про його замінники на основі рослинних (соєвих) або грибних протеїнових ізолятів. Це справжнє м’ясо вирощене з клітин тварин в спеціальних біореакторах, але без вирощування самих тварин. Вже сьогодні запущено декілька стартапів в США, ЄС та Ізраїлі з вирощування культивованого м’яса. Поки що йде експериментальна робота, вдосконалення та здешевлення технологій, але в найближчі 1,5-2 роки цей продукт з’явиться на полицях супермаркетів. Йому пророкують велике майбутнє для вирішення надзвичайно складних екологічних, продовольчих та навіть етичних проблем.

Проблема кулінарії, стереотипів та маркетингу

Можна багато розповідати про екологічні та етичні переваги виробництва будь-якого продукту, але більшість покупців в першу чергу будуть цікавити 3 основні фактори: смак, ціна та безпека для здоров’я. Сьогодні виробляються замінники м’яса на основі сої, пшеничного протеїну та грибного протеїну (мікопротеїну). Досвід їх виробництва та реалізації є дуже цікавим для маркетингу. Їхню появу на ринку спочатку також вважали кулінарним проривом. Але з часом соєве «м’ясо» та подібні йому продукти змогли зайняти незначну долю ринку. Досвід показав, що основною перепоною для розвитку цього напрямку білкових продуктів стали кулінарні характеристики. Смак, запах (точніше його відсутність), структура та інші органолептичні якості просто не сподобались масовому покупцю навіть за умов прийнятної ціни. Тому сьогодні це просто нішевий продукт, в першу чергу для вегетаріанців та веганів.

Однак, культивоване м’ясо принципово відрізняється від сурогатів саме тим, що це все ж таки м’ясо за своєю природою та складом. Культивована яловичина це яловичина, а культивована свинина це свинина. Щоправда, поки що існують деякі технологічні проблеми з надання відповідної структури м’язів і культивоване м’ясо нагадує собою фарш з тваринних клітин. Однак, вже сьогодні науковці працюють над тим, щоб м’ясо з пробірки мало типову структуру м’язів і не відрізнялося за своїми органолептичними якостями від звичайного.

Питання ціни, як і кулінарних якостей, це питання часу. Мерседес Віла, представник компанії Біотех Фудз (Іспанія) зазначає: «Виробництво тканин в пробірці вже доволі довго здійснюється в регенеративній медицині, але це не теж саме, що виростити шкіру для лікування опіків, оскільки задля такої мети висока ціна є виправданою, у порівнянні з метою, щоб просто їсти сосиски. Заради цього ніхто не захоче сплачувати великі гроші». Перший бургер, виготовлений в 2013 році з культивованого м’яса, коштував 335 тис. доларів. Це не дивно, адже на його виготовлення був задіяний весь технологічний комплекс та ланцюг виробництва. Проте, з 2013 року вартість виготовлення експериментальних зразків культивованого м’яса постійно падає. Щоб конкурувати з традиційним м’ясом ціна культивованого має бути на рівні або нижче за нього і саме цього будуть прагнути науковці, розробники технології та виробники.

Метью Болл, з неприбуткової громадської організації Інституту Доброї Їжі (США) зазначає: «Це типова ситуація для нових технологій. Сьогодні ви можете собі дозволити Айфон за декілька сотень доларів, але перший коштував 2,6 млн. доларів». На початковому етапі культивоване м’ясо так само як м’ясо на основі білків з рослин та комах, охоплюватимуть сектор напівфабрикатів: ковбасних виробів, бургерів і т.п. де різниця між «справжнім» та «штучним» розмита.

Маркетологи також зазначають, що зворотній зв’язок між виробниками продукції тваринництва та споживачем налагоджений слабо. В той час як високотехнологічні підприємства, на зразок виробників культивованого м’яса, здатні швидше реагувати на попит та вимоги покупця, впроваджувати більш гнучку цінову політику та креативну рекламу.

Експерти зазначають, що найбільшою складовою собівартості культивованого м’яса є енерговитрати і що саме цей напрямок науковці мають виправляти в першу чергу, щоб новий продукт став конкурентоспроможнім за ціною. Окрім безпосереднього вирішення цього питання існують й інші альтернативні шляхи. Наприклад, деякі американські компанії, такі як Фінлесс Фудз та Блю Налу, працюють над тим, щоб отримувати не м’ясо, а культивоване рибне філе. Оскільки риба є холоднокровною твариною, то культивування рибних клітин потребує нижчих температур і менших енерговитрат, ніж виробництво лабораторного м’яса.

Виробництва м’яса в біореакторах також потребує додаткових інгредієнтів, наприклад, в поживне середовище додають деякі вітаміни. Однак, найбільш небезпечні для здоров’я патогени їжі пов’язані з продукцією сучасного індустріального тваринництва. Кріс Браент, дослідник з Батського Університету, зауважує: «Деякі люди вважають, що культивоване м’ясо не буде таким смачним як звичайне, інші гадають, що воно буде дуже дорогим. Багато людей хвилюються, що м’ясо вирощене з клітин не є натуральним. Звісно, люди рідко замислюються над тим, що м’ясо вирощене за нинішніми технологіями точно є далеким від того, щоб бути натуральним! Тварини вирощуються, щоб набирати вагу неприродно швидко та у великому обсязі накачуються гормонами та антибіотиками, щоб вони швидше зростали. Чисте м’ясо може реально уникнути цієї практики».

Вирощування м’яса в біореакторах дозволяє уникнути багатьох ризиків, на які наштовхується тваринництво. Ця технологія знижує ризик появи патогенів та забруднювачів, а також може значно скоротити ризик епідемій (епізоотій) по всьому світу, наприклад пташиного грипу та африканської чуми свиней. Втрати від цих захворювань, витрати на профілактичні та карантинні заходи, обмеження на логістику і т.п. сьогодні завдають значних збитків тваринництву і це також відбивається на собівартості його продукції. Однак, скептики зауважують, що клітинну культуру важко контролювати досконало і якісь неочікувані біологічні механізми з невідомим потенційним ефектом можуть мати місце та впливати на структуру м’язів, а можливо й навіть на метаболізм людини та його здоров’я. Щоправда, для запобігання таких можливих негараздів має функціонувати ефективна система контролю харчових продуктів. І ось тут на заваді розвитку ринку культивованого м’яса стоїть нормативно-правова база, яка відстає від розвитку цієї технології.

В Європі нараховується вже близько 20 компаній, які інвестують гроші в розробку технологій культивованого м’яса. Як заявляє Мерседес Віла (Біотех Фудз): «Ми не є конкурентами, ми скоріше посланці нової концепції, за якої краще не бути одинаком». Сьогодні розробка нормативних вимог та стандартів щодо культивованого м’яса в ЄС відбувається дещо швидше, ніж в США. Вже сьогодні відповідно до вимог Європейської Аґенції з Безпеки Продуктів Харчування компаніям, що виробляють лабораторне м’ясо, надається 18 місяців, щоб довести його безпечність. В Китаї визнаються норми безпеки ЄС, тому впровадження цієї інновації не матиме особливих проблем в цій країні. В США зараз намагаються прискорити розробку стандартів для культивованого м’яса, щоб не відстати від європейців. Це не дивно, адже голландські та американські компанії, що інвестують в технологію культивованого м’яса, планують вийти на ринок з новим продуктом одночасно, вже у 2021 р.

Деякі експерти висловлюють думку, що виробництву культивованого м’яса, як і будь-якій перспективній інновації, було б доцільно надати державну підтримку, якщо екологічні переваги цієї технології будуть доведені практикою. Поки що нормативно-правові рамки розвитку індустрії клітинного м’яса не до кінця впроваджені, але з часом все буде інакше і регуляційні механізми все більше будуть грати проти класичного тваринництва, адже з кожним роком природоохоронне законодавство буде ставати жорсткішим. Перевитрати земельних та водних ресурсів, викиди парникових газів, поводження з відходами ставатиме більш складною та дорогою справою. Враховуючи величезну витрату ресурсів, зростання попиту на м’ясо та підвищення екологічних стандартів безпеки, продукція тваринництва дорожчатиме, що провокуватиме попит на більш дешеві альтернативи. Вже сьогодні є прогнози, що яловичина, яка є найбільш витратним та екологічно небезпечним напрямком м’ясного тваринництва, поступово перейде в розряд продуктів харчування преміум-класу.

Етичне питання

Якщо для більшості споживачів на першому місці стоїть ціна, безпека та якість продукції, то для певної частини покупців, особливо в розвинутих країнах, важливим аргументом є етичність виробництва та екологічна безпека. Особливо це стосується молодих людей, багатьох з яких хвилює поводження з сільськогосподарськими тваринами. Саме ця категорія населення сьогодні має найбільший відсоток вегетаріанців, при цьому певна частина цієї групи не стає вегетаріанцями лише через недосконалі кулінарні альтернативи. Тому якщо культивоване м’ясо буде мало чим відрізнятись від м’яса звичайного, то кількість споживачів нового продукту зросте в рази. Очевидно, що молодь буде все більше впливати на попит і саме вона є цільовою категорією для культивованого м’яса, в тому числі з етичних міркувань.

Даан Луінінг, директор з розвитку голландської компанії «Міатабл», що створила перший бургер з культивованого м’яса, зазначає: «Ми маємо мільярди тварин, які вирощуються та з’їдаються. Якщо ми можемо скоротити цей показник на 10 або 20 %, то це буде значне послаблення для довкілля, але ми не сподіваємося, що це буде зроблено протягом 10 років. Єдина річ, яка сьогодні з’являється на нашому обрії, це просто припинення зростання споживання тварин. Якщо ми досягнемо цього, то це вже буде величезна перемога».

Один з найавторитетніших в світі ідеологів захисту тварин від жорстокості Пітер Сінгер в 70-х роках минулого століття писав: «У більшості випадків ми не хочемо нічого знати ні про які жорстокості по відношенню до живих створінь природи, якщо вони знаходяться поза межами нашого безпосереднього інтересу до їжі, яку ми їмо… Якими тільки словесними хитростями ми не користуємось, щоб замаскувати жах того, що ми робимо».

За останні роки проблема етичного відношення до тварин та запобігання жорстокого відношення до них значно змінилася у розвинутих країнах. Вона плавно переходить зі сфери моральної відповідальності в сферу законодавства. І хоча в Україну ці віяння лише починають надходити, загальна тенденція є очевидною ─ вимоги щодо утримання сільськогосподарських тварин в плані гуманного відношення будуть ставати дедалі суворішими. До речі, однією з причин активного розвитку промислового м’ясного тваринництва в Україні є впровадження все більш суворих вимог щодо утримання тварин в країнах ЄС, що збільшує собівартість продукції у європейських фермерів та грає на руку українським агровиробникам. Однак, рано чи пізно ці стандарти дійдуть і до України.

Технологія виробництва культивованого м’яса також потребує тварин. Однак, ці тварини виступають лише в якості донорів клітин, відповідно немає жодної потреби утримувати велику їхню кількість. Таким чином, масштабне виробництво культивованого м’яса означатиме значне скорочення кількості домашніх тварин, що покращить їхнє становище через відповідне скорочення кількості тваринницьких ферм. Варто також відзначити, що ідеологи зоозахисту зазвичай люди соціально активні, які безкоштовно, заради ідеї будуть активно рекламувати та проштовхувати технологію, що позбавить страждань мільйони тварин.

Проблему жорсткого утримання тварин на фермах не приховати як і шило в мішку. В провінційну ідилію, коли тварина мала змогу як мінімум прожити комфортне життя під синім небом та на зеленій траві пасовища, вже ніхто не вірить. Так колись було, але сьогодні це скоріш виняток, ніж правило. Агроіндустрія витіснила сільське господарство, зелену галявину вже давно замінили на ізольовані цеха з відгодівлі тварин.

Культивоване м’ясо хоч і не знімає абсолютно всі етичні питання щодо експлуатації тварин, але у порівнянні з сучасним тваринництвом воно має ряд абсолютних переваг в плані етики. Дослідники з маркетингу відзначають збільшення свідомості покупців в цьому питання в розвинених країнах, які одночасно, є найбільшими споживачами м’ясних виробів. Наталі Ролланд, фахівець з клітинного агровиробництва громадської організації ПроВег вказує: «Значна кількість людей в курсі проблем традиційного тваринництва, вони знають про переваги культивованого м’яса над фермерським, і тому готові купувати та їсти його».

В тваринництві вже не один рік розглядають генну інженерію та клонування, як один з найбільш перспективних напрямків розвитку галузі. Проте, саме питання етики є однією з найбільших перешкод для створення генетично модифікованих сільськогосподарських тварин. В ряді розвинених країн на заваді стоїть суворе законодавство та протести громадських організацій щодо створення генетично модифікованих організмів (ГМО). Таким чином виробництво культивованого м’яса здатне покласти край суперечкам щодо доцільності вирощування ГМО та клонування з точки зору екологічної безпеки, здоров’я та біологічної етики. Ці напрямки більше не претендуватимуть на агроіндустріальну галузь, а залишаться в фармакології, мікробіології та медицині. В разі розвитку виробництва культивованого м’яса проблема використання ГМО в тваринництві буде просто знята з порядку денного, бо не буде потреби в самих тваринах.

Найголовніший аргумент

Найбільшим руйнівником природного середовища на планеті є аграрний сектор, а найголовнішим фактором в його структурі є тваринництво. Сьогодні близько 70% всіх сільськогосподарських земель задіяні для виробництва продукції тваринництва. Близько 40-50 % глобального врожаю зернових використовується для відгодівлі худоби. В розвинених країнах цей показник в рази більшій. Навіть в України потреба в продовольчому зерні складає 6-6,5 млн. тон, в той час як загальне споживання сягає 22-24 млн. т. Тобто приблизно 3/4 внутрішнього споживання зерна йде на корм тваринам.

Згідно закону трофічної піраміди при споживанні корму з одного трофічного рівня на іншій переходить в середньому близько 10% маси, а 90% витрачаються на енергію фізіологічних процесів. Це означає, що для створення 1 кг м’яса потрібно приблизно 10 кг. зерна. При цьому очевидно, коефіцієнт корисної дії (ККД) м’яса в такому випадку значно поступається зерну, адже продуктами харчування, виготовленими з 1 кг м’яса неможливо нагодувати 7-8 людей на добу, в той час як 10 кг. зерна для цього буде більш ніж достатньо.

При виробництві культивованого м’яса відпадає потреба у підтримці фізіологічних процесів всього організму тварини, тому ефективність використання корму (поживного середовища) в рази вища, ніж при відгодівлі тварин. Тобто штучна технологія дозволяє «перехитрити» трофічну піраміду, видаляючи зайві витрати на фізіологію. ККД культивованого м’яса можна порівняти зі світлодіодною лампою, яка використовує основну частину енергії на освітлення, тоді як м’ясне тваринництво можна порівняти з лампою накалювання, де основна енергія йде на розігрів, завдяки якому відбувається освітлення.

За даними ФАО до 2050 р. населення планети сягне 9 млрд., а м’ясній індустрії потрібно буде збільшити виробництво на 50-73 %, щоб утримувати попит на душу населення на нинішньому рівні. Будь-які спроби знизити негативний вплив тваринництва за допомогою оптимізації кормової бази, покращення системи поводження з відходами та підвищення ефективності системи корм-продукція не дають належного результату. Тому сьогодні виникає потреба у кардинальній зміні підходів до виробництва м’яса, якщо людство не вирішить повністю перейти на вегетаріанську дієту. Інакше замість задоволення людських апетитів сучасне тваринництво просто з’їсть глобальну екосистему.

Сьогодні на Землі залишилося лише 23% нетрансформованих природних екосистем суходолу (ліси, степи, болота) за необхідного мінімуму 67%. Тобто, людство вже не один десяток років живе в борг та за інерцією результатів того, що сформувала природа в минулому: придатний склад атмосфери, водний режим (опади, річки), ґрунти, біорізноманіття, геохімічні цикли. Саме дефіцит природних екосистем та їх подальше зникнення є найбільшою прямою екологічною загрозою і саме сучасному тваринництву (розвиток якого викликаний зростанням населення та споживання) належить головна роль в цьому катастрофічному сценарії.

Також вважається, що чверть всіх парникових газів створюються саме в агровиробництві. Перш за все це відбувається через знищення природних екосистем, що накопичують в біомасі та регулюють колообіг двоокису вуглецю. Їх перетворення на пасовища та лани для виробництва кормів руйнує цей природний цикл.

Окремим фактором, хоч і меншим за своїм впливом, ніж знищення екосистем, є безпосередня емісія парникових газів в тваринництві. Існує думка, що особливо негативний вплив здійснює велика рогата худоба, оскільки вона виділяє багато метану, а цей газ має в 34 рази більший парниковий потенціал, ніж двоокис вуглецю. Щоправда критики виробництва культивованого м’яса вважають, що не варто використовувати СО2-еквівалент для розрахунків його ефективності. На їхню думку двоокис вуглецю та метан мають різний вплив на клімат.

Професор Раймонд Перехумберт зі Школи Мартіна в Оксфорді зазначає: «На тону викидів метан має значно більший вплив на потепління, ніж двоокис вуглецю. Однак, він залишається в атмосфері протягом 12 років, в той час як двоокис вуглецю залишається стійким та накопичується протягом тисячоліть. Це означає, що метан не має довготривалого акумулятивного ефекту». Доктор Джон Лінч вказує на необхідність оптимізації енерговитрат при виробництві культивованого м’яса: «Вплив на клімат культивованого м’яса буде залежати від того який рівень відновлювальних джерел енергії буде досягнуто, а також ефективності майбутньої технології виробництва. Якщо витрати енергії на виробництво лабораторного м’яса будуть занадто великими, тоді його виробництво стане ще гіршим для клімату, ніж вирощування корів… Але сьогодні ту систему виробництва культивованого м’яса, що існує, ще не можливо оцінити».

Прихильники нової технології вважають, що перехід на культивоване м’ясо та рослинні протеїни має скоротити викиди парникових газів, в тому числі завдяки тому, що виробництво культивованого м’яса буде відбуватись безпосередньо в містах, що значно скоротить енерговитрати на логістику та її вартість. Поки що не просто точно визначити енерго- та ресурсовитратність виробництва культивованого м’яса, оскільки масове його виробництво ще не розпочалося. Існують лише попередні оцінки, які значно різняться між собою. Однак, і оптимістичні і відносно песимістичні оцінки вражають різницею у витратах між фермерською яловичиною та лабораторною.

Технологія та ресурси

В загальних рисах технологія виглядає наступним чином. З організму тварини відбирають мізерну кількість тканини або клітин і розміщують в біореактор, куди подається поживне середовище і де відбувається формування м’язової маси з клітин. Якщо використовують стовбурові клітини, то для диференціації клітин саме в м’язову тканину можуть використовуватись речовини, що виробляються спеціальними штамами бактерії Escherichia coli. Окрім цього в поживне середовище додаються вітаміни, але вага всіх цих додаткових компонентів живлення складає менш ніж 0,1 % від ваги поживного середовища. Якщо враховувати масштабність використання харчових добавок, стимуляторів росту, ветеринарних препаратів та антибіотиків, які використовуються при відгодівлі тварин, то немає нічого дивного в тому, що культивоване м’ясо ще називають чистим м’ясом. Окрім цього, контролювати витік води або відходів в замкненому циклі біотехнологічного підприємства набагато простіше, ніж контролювати поверхневий стік гербіцидів, фунгіцидів та пестицидів з поверхні полів, де вирощуються кормові культури для домашньої худоби.

Для того, щоб виростити культивоване м’ясо його все одно потрібно «годувати». Сьогодні розглядаються два основних джерела ресурсів для поживного середовища. Перше ─ це зернові та зернобобові культури. Наприклад, з кукурудзи отримують крохмаль і, відповідно, глюкозу, амінокислоту глутамін та деякі інші компоненти. Також використовують сою, з якої виробляють гідролізат, що слугує джерелом багатьох інших амінокислот для побудови білків. Отже, для того щоб створити таке поживне середовище його компоненти проходять всі стадії, від посіву, догляду та збирання врожаю в полі, до біохімічного виробництва його складових в промислових біолабораторіях. Не зважаючи на довгий технологічний ланцюг та значні енергетичні витрати така технологія все одно є більш ефективною по деяким показникам, ніж відгодівля худоби.
За розрахунками американських фахівців при культивації м’яса на поживному середовищі, виготовленому на основі зернових та зернобобових, воно є більш ніж в 6,5 разів енерговитратнішим за свинину, в 4 рази за птицю та в 1,3 рази за яловичину (див. ТАБЛИЦЯ 1).

Однак, потенціал глобального потепління культивованого м’яса в 4 рази менший, ніж у яловичини, щоправда поступається за цим показником птиці більш ніж в 3 рази та свинині в 1,8 рази. Але якщо взяти головний екологічний показник, земельні ресурси, то на створення одиниці маси культивованого м’яса потрібно в 1,7 разів менша площа ніж для птиці, в 3,5 ніж для свинини та в 16,5 разів, ніж для яловичини! Саме тому найбільшу увагу компанії приділяють технології з отримання культивованої яловичини, оскільки в тваринництві вона є найбільш витратною щодо ресурсів. Окрім цього, сьогодні вона є найдорожчим видом м’яса і коштує в 2-3 рази вище за свинину та птицю.

Прихильники нової технології вказують на те, що не можна оцінювати екологічність культивованого м’яса, спираючись на виробничі технології минулого. Науковці та розробники все більше звертають увагу на альтернативні джерела для його створення. Саме тому однією з найбільш детальних цитованих наукових робіт з оцінки культивованого м’яса є розрахунки проведені в Оксфордському Університеті (Ханна Туомісто та інш.), де в якості базового елемента поживного середовища виступило принципово нове джерело ─ гідролізат ціанобактерій. Виграш у поживності та обсязі відбувається в цій технології за рахунок факторів часу та обсягу. Фактично, основою для поживного середовища виступає фітопланктон, який вирощується у спеціальних басейнах. Як і будь-який фітопланктон ціанобактерії ростуть надзвичайно швидко в товщі води. Після гідролізу їхньої біомаси отримують складові компоненти поживного середовища вже для вирощування м’яса в пробірці. Тому показники екологічної ефективності, проведені Оксфордським Університетом (див. ТАБЛИЦЯ 2), значно вищі, ніж в американських дослідників.

Як і в розрахунках американських науковців витрати енергії на одиницю продукції при вирощуванні культивованого м’яса є більшими у порівняння з агропромисловою свининою та птицею, хоча розрив вже не такий великий. У порівнянні з птицею енерговитрати більші в 1,8 рази, у порівнянні зі свининою в 1,4 рази. Проте у порівнянні з яловичиною енерговитрати тут вже в 1,6 рази менші.

Стосовно інших принципово важливих показників переваги вирощування культивованого м’яса згідно цих розрахунків є беззаперечними. Кількість парникових газів є меншою в 3,5 рази у порівнянні з птицею, в 4,5 рази у порівнянні зі свининою та в 15,5 разів у порівнянні з яловичиною. Витрати води у порівнянні з агропромисловою птицею, свининою та яловичиною є меншими в 7,5 разів, в 10 разів та в 23,5 разів відповідно. Дані по такому фундаментально важливому показнику як використання земель просто вражають. Для отримання одиниці маси культивованого м’яса потрібна площа в 47, в 50 і в 217 разів менша, ніж для отримання агропромислового м’яса птиці, свинини, та яловичини відповідно! Таким чином, при використанні гідролізату ціанобактерій в якості основи поживного середовища емісія парникових газів, площа земель, та обсяг води скорочується в середньому на 78-96 %, 99 % та 82-96 % відповідно на тону м’яса у порівнянні з сучасним тваринництвом.

Згідно цих досліджень якщо всі 27 країн ЄС повністю відмовляться від м’ясного тваринництва і перейдуть на культивоване м’ясо, тоді загальні викиди парникових газів в ЄС на рік скоротяться на 43 %, загальний обсяг витрат води зменшиться на 21 %, а 38 % території ЄС будуть звільнені від господарського використання.

Автори дослідження відзначають, що культивоване м’ясо має величезний природоохоронний потенціал. По-перше, з’являється можливість повернути природні екосистеми (ліси, степи, болота) на звільнені від агросектору землі для забезпечення екосистемних послуг, тобто здійснити ревайлдінг. По-друге, технологія дозволить припинити полювання заради м’яса на рідкісні види тварин, адже м’ясо таких тварин можна буде культивувати. Звісно, невизначені деталі щодо впливу на довкілля з боку культивованого м’яса залишають високими, тому необхідними є подальші дослідження та розвиток технології культивованого м’яса.

Нинішня агроекологічна концепція ЄС передбачає розведення видів та порід тварин, що краще пристосовані до довкілля, забезпечення добробуту тварин через зменшення стресу та хвороб. Однак, новітні технології можуть спонукати до абсолютно неочікуваних змін в політико-управлінській парадигмі і вочевидь, що м’ясо «в пробірці» є однією з них. Тому агроекологічний підхід до тваринництва в ЄС скоріш за все буде переглянуто. Оскільки зміни клімату все більше та більше впливають на політику урядів, то більш ймовірним є те, що методи сталого виробництва м’яса будуть стимулюватися не тільки ринком, але й урядами.

Технології та ілюзії

Щоправда, варто бути дуже обережним стосовно техноутопічного ентузіазму. Без змін менталітету, способу життя та нормативно-правової бази технологічні прориви часто перетворюються на «погоню за обрієм», коли технології не ліквідують екологічні загрози, а навпаки посилюють їх. Достатньо згадати аграрну «зелену революцію» середини ХХ ст., коли нові технології збільшили врожайність, але не вирішили ані продовольчу, ані екологічну проблему, а лише спровокували їхнє подальше загострення через демографічний вибух та культ споживання. Без відповідної законодавчої та адміністративної регуляції всі переваги технології культивованого м’яса можуть звестися нанівець, якщо більшість звільнених від агросектору земель будуть надані під забудову або енергетичні культури, а не на відтворення природних екосистем. Як і «зелена революція» вона може спровокувати новий демографічний вибух, адже виникне ілюзія, що тепер їжі на планеті вистачить на нові мільярди людей.

Ніщо не замінить адекватну демографічну політику та економне споживання. Винахід часто легше зробити, ніж проштовхнути в маси, інакше не було б на планеті 7 млрд. населення, коли вже давно створені надійні засоби контрацепції та достатньо вивчено фізіологічні особливості для цивілізованого та гуманного планування сім’ї. Натомість ментальний фактор (культура, поведінка, звички, традиції, примхи, стереотипи) є сильнішим за технології. Інший приклад: завдяки постійним технічним вдосконаленням енергоспоживання кожної окремої одиниці приладів падає, але глобальне споживання енергії зростає.

Українському агробізнесу також є над чим подумати. В якості приклада можна навести Саудівську Аравію, де вже усвідомили невідворотність кінця ери нафти і тому швидкими темпами інвестують гроші в сонячну енергетику. Завдяки такому підходу Саудівська Аравія має можливості залишитися одним з лідерів у виробництві енергоресурсів, просто замість нафти це буде електроенергія.

Агровиробництво це в першу чергу виробництво їжі і це є спеціалізацією України на міжнародному ринку. В найближчі роки ситуація може змінитися докорінно. І якщо Україна не в змозі поки що виробляти високоякісні автомобілі, комп’ютери і т.п., то їй варто докласти зусиль, щоб залишитися одним зі світових лідерів в сфері виробництва продуктів харчування, попит на які й надалі буде зростати, але, одночасно, технології задоволення цього попиту будуть радикально змінюватись. А для цього потрібно своєчасно, тобто вже зараз, переключатися на новітні технології в цій сфері, бо з розвитком біотехнологічних виробництв, через 20-30 років агросектор України в класичному його вигляді просто втратить свою актуальність. Швидкий розвиток технологій культивованого м’яса це лише один з прикладів технологічної революції в сфері харчової індустрії. Не за горами штучний фотосинтез, молекулярна харчова інженерія і т.п.

ООН закликає людство скоротити споживання м’яса через екологічну загрозу. Нажаль, людині бракує вольових зусиль змінити свої кулінарні звички навіть перед глобальною загрозою. Тому поки що доводиться технологіям підлаштовуватись під примхи людей. Проте, ментально-психологічний фактор завжди буде вирішальним в поведінці людини. Колись відомий німецький соціопсихолог Еріх Фромм влучно зауважив на один з недоліків марксизму: «В марксизмі занадто багато економіки, але занадто мало психології». Так само маємо визнати, що в розв’язанні екологічних проблем до сьогодні занадто багато технології, але занадто мало психології та управління. Тому в тактичному плані людство змушене покладатись на технології, але в стратегічному плані задля запобігання екологічного колапсу ключовим фактором є саме глобальна психологія, політична воля та сфера управління, які мають впливати не лише на демографію та споживання, але й на вибір технологій за принципом: людині потрібно давати не то, що вона хоче, а те, що їй по справжньому потрібно.

Добавить комментарий