Замок Сент-Міклош (Чинадієвський) в Закарпатті для мене особливий не своєю архітектурою чи історією кохання, пов’язаною з колишніми власниками. Про все це ви прочитаєте в інтернеті. Для мене це черговий яскравий приклад байдужості населення та держави до нашої історичної спадщини.

Реставраційні роботи тут почались з 2001 року, коли будівлю було віддано в оренду родині художника Йосипа Бартоша (угорця за національністю). До цього тут були руїни та сміттєзвалище.

Він разом із дружиною Тетяною та однодумцями фактично врятував замок від руйнації. Нині відреставровано інтер’єр першого поверху споруди.
Це перший та, на жаль, поки що єдиний випадок успішної оренди замку в Україні.

Замок – історична перлина населеного пункту, не знадобився ані місцевому самоврядуванню, ані державі. Які увесь цей час роздавали, приватизували землю та комунальне майно. Але не знайшли коштів на те, що може приносити пасивний дохід громаді в майбутньому протягом СТОЛІТЬ.
Зараз замок відвідує багато європейських туристів. У замку часто відбуваються міжнародні та місцеві мистецькі заходи. З 2012 року в замку щорічно відбувається міжнародний фестиваль середньовічної культури «Срібний Татош», де сходяться в бою лицарі-реконструктори з кількох країн, зокрема України, Угорщини, Словаччини та ін.

Коли я пишу російською мовою, знаходиться багато людей, яки починають вказувати якою мовою мені розмовляти і думати, зазвичай в хамській манері. Наголошуючи що це наша історична спадщина, наша культура, яку треба берегти та розвивати. Між тим цих “фейсбучних воїнів” за культуру я жодного разу не бачив на “барикадах” в реальному світі – в боротьбі за реальні історичні пам’ятки – замки, фортеці, палаци, історичні будівлі, природні пам’ятки та інше суспільне надбання – коли треба вкладати власні нерви, кошти та час при роботі за їх збереження з місцевою владою або “приватними власниками” які нищать їх своїми діями або бездіяльністю. Тобто відірвати дупу від компьютера та зробити в своєму житті щось РЕАЛЬНЕ.

Кому цікаві інші мої статті на цю тему – будь-ласка в блог

Добавить комментарий