Григорій Сковорода: Cправжнє щастя – у вільній праці за покликанням

0
537

Г. Сковорода чи не першим із вчених нового часу висунув ідею перетворення праці із засобу до життя на найпершу життєву потребу та найвищу насолоду. Смисл людського буття він вбачав у праці, а справжнє щастя – у вільній праці за покликанням. Думка про визначальну роль спорідненої праці у забезпеченні щасливого життя вперше набула загального принципу вирішення проблеми людського щастя і смислу людського буття.

У філософському вченні Сковороди, як мені здається, самою сильною, яскравою і важливою для сучасності є теза про щастя людини і людства загалом. Суть щастя Григорій Сковорода зв’язує з образом життя самої людини. Найбільш повно ця суть розкривається через вислів Сократа: “…Інший живе для того, щоб їсти, а я – їм для того, щоб жити. …” – яким Сковорода відкриває свій трактат під назвою “Ікона Алкивіадська”. Своїм розумінням щастя Сковорода як би захищає людську “природу” від примітивного її зведення до споживання і користі. Сам він обрав такий образ життя, який з його слів допомагав йому “не жити краще”, а “бути краще”. Прагнення “бути краще” він зв’язував з поняттям “чистої совісті”: “краще годину чесно жити, чим поганить цілий день”(2). Найбільшої глибини теза про щастя досягає на тому моменті, коли Сковорода визначає саму суть “чесного життя” і “чистої совісті”. Виявляється ця суть розкривається через трудову діяльність людини. У Сковороди не всяка праця веде до чесного життя і чистої совісті. У нього праця – це не обов’язок, не борг, не примушення (як суспільство вважає сьогодні), а, навпаки, вільний потяг людини. Процес праці розглядається як насолода і відчуття щастя навіть незалежно від його результатів. Такій праці Сковорода дає визначення “сродної”. Розділення людей, що займаються “сродною” і “несродною” працею – це і є сама глибока думка, на яку можна спиратися при розв’язанні сучасних проблем людства.

Добавить комментарий