Бетонні дороги – це не “ініціатива уряду”, це моя ініціатива. Я більше 5 років пишу про те, що треба припинити “ремонтувати” та будувати асфальтні траси та переходити на “бетонні технології” будівництва автобанів, які використовують в Німеччині ще за часів Гітлера.
Нарешті щось зрушилось с мертвої точки та найбільшому та найпроблемнішому участку траси Дніпро-Київ – Царічанка-Решетилівка почали будувати бетонний автобан. 80 кілометрів траси будуть коштувати 12 мільярдів гривень. Тобто 150 мільйонів гривень за кілометр. За 3 роки збудовано близько 5% траси. Траса непогана, але з такими темпами навряд чи я буду по ній їздити при своєму житті, може наші діти?
В нашій країні, 27 років зайнятої впровадженням “вільного ринку”, розбудовою національної церкви та захистом рідної мови, з дорогами щось пішло не так.
Для будівництва асфальтних доріг в нас немає бітуму. Для будівництва бетонних – технологій.
Тому перший бетонний автобан будують турки. Не знаю що робиться в головах наших керманичів, які дозволяють собі витратити півмільярда гривень на “плиточку на набережній у Дніпрі”, або сотні мільйонів – на фонтани в Новомосковську та Кривому Розі, але не вистачає розуму за ті ж самі кошти купити обладнання для будівництва бетонного автобану та віддати підряд (де закладена основна додана вартість) національній державній або комунальній компанії, і подалі заробляти на цьому (на ту ж “плиточку”?
З технологією теж не все гаразд. На всіх фотках та відео, які я дивився (та згідно відомих мені методів будівництва) повинна бути присутня арматура. (див. фото) Арматури на нашій дорозі (незавершених ділянках траси) я не бачив. Зверніть на це увагу! Виникає підозра, чи не вирішили в черговий раз “заощадити”, як це буває в наших реаліях, щоб потім обґрунтувати недовговічність бетонних доріг або знов-таки – витрачати шалені кошти на ремонт, коли по ним підуть перевантажені фури…
Тому, завершені ділянки, по яким ви зараз будете їхати наразі хвилин 10, поки що виглядають файно. А далі – побачимо. Поки що в мене є сумнів, що вона взагалі буде добудована, як той масштабний проект “об’їзної” в Дніпрі, який завершився разом з епохою Януковича. В нас же немає ніякого довгострокового планування розвитку країни. Планування – це ж пережиток “совка”, як люблять повторювати деякі “експерти”. Нам таке не потрібно. І наступна влада ніколи не продовжує навіть започаткування влади попередньої – то грошей нема, то щось інше заважає.
І Кобеляки. Зробити можна всю трасу, але тільки не в Кобеляках. Тут вона повинна залишатися такою як є! Будь яка людина, яка пообіцяє відремонтувати центральну дорогу в Кобеляках, виграє тут вибори без проблем. Але схоже, що ніхто цього не робить, бо розуміє, що місцева дорога – це вже національне надбання. І відремонтувати її – це позбавити місто її особливого колориту. Хоча на відео-візитівці вони її чомусь відфотошопили:
Що можна сказати на останок: ДОРОГИ, а не армія, мова та віра повинні стати національною ідеєю України. Вони об’єднають українців і в прямому і в переносному сенсі: сприяють економічному розвитку віддалених та маловідомих районів, нададуть українцям робочі місця, дадуть поштовх туристичному та промисловому потенціалу, покращать імідж України в міжнародній спільноті.
Тому так важливо купувати та розвивати технології всередині країни, опановувати обладнання, надавати підряди місцевим компаніям, а не закордонним. Саме це дать поштовх економічному розвитку та створить робочі місця для НАШИХ громадян, а не турків чи китайців. Важливість доріг розуміли навіть в римській імперії. А ми наразі просто не можемо потрапити з однієї точки нашої країни в іншу. Про що взагалі можна говорити за таких умов?
Якщо в 21-му столітті ми не здатні побудувати дороги, то ми вже ні на що не здатні, як країна, та як нація.
