Україна – мрії про аграрну могутність

0
178

Частина західних експертів наголошує, що Україна повинна наважитися на економічну модель, яка б спиралася на сільське господарство. В дійсності ж те, що є вигідним для виробників, може мати сумні наслідки для країни в цілому.

Згідно з даними Європейської комісії, від початку сезону 2019-2020 років до кінця серпня країни ЄС більше ніж у 6 разів збільшили імпорт м’яких сортів пшениці з України у порівнянні з аналогічним періодом 2018 року (з 29,7 тис тон до 188,8 тис тон). Таким чином Україна посіла перше місце в цій категорії, маючи 42% імпорту Європейського Союзу. Наш сусід виштовхнув з ринку Росію, частка якої протягом року знизилася з 32% до неповних 10% (42,4 тис тон). Імпорт з України мав у кілька разів вищу динаміку зростання ніж імпорт ЄС взагалі.

Погана модель – погані наслідки

На перший погляд здається, що заохочення України на курс сільськогосподарського розвитку є слушною думкою, але дійсність є значно складнішою. Інститут аграрної економіки, урядовий аналітичний центр у липні 2019 року опублікував висновки своїх досліджень, які вказують на те, що ціни на сільськогосподарську продукцію на світових ринках не впливають на економічні результати українських аграрних підприємств.
Незважаючи на збільшення обсягів експорту, в Україні кількість збиткових сільськогосподарських підприємств зростає. Згідно з даними Державної служби статистики України, у першій половині року аж 44,8% крупних та середніх фірм зазнало збитків, сума яких сягає 200 млн гривень. Решта (55,2%) принесла 137 млн гривень прибутку, що в результаті дає від’ємне сальдо близько 61 млн гривень. Це різкий спад рентабельності сільського господарства, оскільки за аналогічний період 2018 року втрат зазнало майже 11%, тоді як 89% отримало прибуток. У результаті цього в секторі зафіксовано додатнє сальдо, яке сягало 494 млн гривень.
Як зазначило Міністерство аграрної політики, українським фермерам не вистачає грошей навіть на нормальне функціонування – у масштабах всієї країни нестача у бюджеті, необхідному для посіву та підготовки полів до урожаю майбутнього року, перевищила 11,5 млрд гривень, тобто 400 млн доларів.

На думку Павла Вернівського, економічного експерта Федерації роботодавців України, модель сільського господарства країни є надзвичайно неефективною. Те, що в межах країни приносить прибуток лише приватним підприємствам, є марнуванням економічного потенціалу. Вернівський подає приклад різниці ефективності господарювання українських агрохолдингів та фермерів у Голландії. «У 2017 році у нас засіяно соняшником 5,9 млн гектарів. У результаті чого ми заробили 4,8 млрд доларів з експорту олії. Ми засіяли соняшником площу втричі більшу за весь аграрний простір Голландії, щоб мати з неї майже вдвічі менший дохід ніж мають вони. А для агрохолдингів вирощування соняшника та виробництво олії – це досить прибутковий бізнес і вони напевно нічого не будуть змінювати».

За оцінкою українського аграрного експерта, сільське господарство вже досягло свого максимуму і не варто очікувати значного зростання продуктивності. «Навіть якби було зафіксовано дворазове підвищення продуктивності у порівнянні із сьогоднішнім, то це призвело б до зростання експорту до 60 млрд доларів, тобто до рівня 2012 року. Якщо все, на що здатний аграрний сектор, — це повернення до 2012, то про який коефіцієнт зростання може йти мова?! І для чого вся ця істерія зі спробою продажу орної землі?», — зазначає Вернівський.

Крім цього Україна має обмежені можливості виходу на світові ринки з іншою сільськогосподарською продукцією крім монокультур, які вона вже і так давно представила. «Під поняттям сільськогосподарської продукції криється велика кількість товарів зі своїми ринками збуту і ці ринки вже хтось обслуговує, а, отже, якщо ми хочемо на них зайти, то спершу треба з них когось виштовхнути. А хто нам це дозволить, коли в усьому світі діють високі обмеження імпорту на цей вид продукції , а ринки регулюються різноманітними дозволами та ліцензіями?», — прокоментував експерт.

Наслідки «диктатури монокультур»

Тим часом у магазинах панують космічні ціни. Починаючи з липня хліб подорожчав на 20%, ціна на молоко у півтора рази (а в доларовому еквіваленті вдвічі) вища ніж у Польщі, свинина коштує приблизні вдвічі дорожче.

За розрахунками Олексія Дорошенка з Української асоціації постачальників торгових мереж випливає, що у липні «хлібний кошик», до якого входять 3 кілограми різних видів хліба і 500 грамів булки, у Києві коштував уже 109 гривень, тобто близько 18 злотих. Список основних харчових продуктів, вартість на які стрімко зростає, є значно довшим – дорожчають яйця, м’ясо птиці, цукор, вершкове масло, свинина, загалом – половина споживчого кошика продовольчих товарів українця. За оцінкою експерта, восени очікується подальше зростання цін.

Монополізація ринку відображається і на його різноманітності. Гіганти експорту зосереджуються на зернових та олійних монокультурах – пшениці та соняшнику, які дають гарантію збуту на світових ринках і водночас дозволяють екстенсивну експлуатацію землі; і обходять стороною культури, які вимагають значно більшого вкладу праці та капіталу, тобто нецікаві з бізнесово-спекулятивної точки зору, на які попит генерує внутрішній ринок. Це призводить до парадоксу, за яким «аграрна суперімперія» не може виготовити достатньої кількості такого овоча, як картопля і вимушена його імпортувати. Схожа ситуація і з м’ясом – Україна втрачає позицію на світовому ринку яловичини, що постійно зростає. Протягом перших семи місяців 2019 року Україна експортувала на 4% менше яловичини ніж за аналогічний проміжок часу в 2018 році, — в сумі неповних 20 тис тон.

Маючи ідеальні умови для вирощування помідорів, Україна є крупним імпортером цього овоча. За даними Державної фіскальної служби за період січень – серпень 2019 року завезено понад 58 тис тон помідорів. Головним постачальником була Туреччина, на яку припадає 82% імпорту, але друге місце з часткою 7,6% зайняла Польща зі значно гіршими кліматичними умовами ніж її сусідка.

Як вважає Іван Томич, президент Асоціації фермерів та землевласників України, до наступних врожаїв ціна картоплі на українському ринку може зрости навіть на 300%, зернові продукти — 20-25%, свинина – на 10-20%. При цьому, як він зазначає, вже зараз ціна свинини на українському ринку є однією з найвищих у Європі, тоді як заробіток українців у кілька разів менший.

Проблеми є навіть з таким традиційним продуктом як кавун. У червні експерти прогнозували чудові врожаї. «Якщо погода не стане на перешкоді, у нас є всі шанси зібрати у цьому сезоні один з найкращих врожаїв та зареєструвати рекорд в експорті. Більші врожаї дадуть змогу знизити ціну і ми будемо більш конкурентноспроможними на ринках країн Прибалтики та Польщі», — так вони оцінювати ситуацію. За два місяці з’ясувалося, що успіх, на який всі розраховували, змінився катастрофою. Сезон кавуна закінчився на два тижні раніше, ніж планувалося, і був, як підсумовують експерти, надзвичайно невдалим як за темпами продажу, так і за цінами. У 2019 році кавуни виросли такими великими, що клієнти просто не хотіли їх купувати. У результаті цього ціни були нижчими на 35% ніж рік тому.

За інформацією Асоціації постачальників торгових мереж, сільське господарство України має проблеми з вирощуванням овочів: стручкова квасоля, шпинат, цвітна капуста та броколі.

У цьому немає нічого дивного, оскільки українські фермери часто діють наосліп, бо не можуть розраховувати на професійну підтримку з боку держави. В Україні відсутній аналог польського Центру консультацій з питань сільського господарства, немає і фахівців. Бракує навіть такої елементарної інфраструктури як сучасні елеватори – 62% пам’ятають часи СРСР і тогочасні стандарти зберігання врожаю. Слід зазначити, що 38,5% — це старі колгоспні склади, в яких зерно лежить висипане під дахом на бетонну підлогу, 24% — це бетонні елеватори і лише 37,5% — металеві силосні вежі нового покоління.

Вплив сільського господарства на доходи мешканців

«Зростаюча роль сільського господарства в економіці країни – це поганий сигнал», — застерігає український економіст Олег Нів’євський, оскільки «разом зі зростанням участі сільського господарства в українській економіці можна очікувати зубожіння населення».

Нів’євський зазначає, що теоретично сільське господарство може надати переваги у формі нижчих цін на продукти харчування та більшого рівня задоволення потреб, вищих доходів та заробітку осіб, що працевлаштовані у цьому секторі. Однак в Україні все відбувається навпаки – ціни багатьох основних споживчих товарів, серед яких молоко та молочні продукти чи м’ясо, вищі ніж у Польщі, а доходи в аграрному секторі низькі на тлі доходів у масштабі держави.

Аграрна Україна – це вимирання села, низькі доходи, зменшення працевлаштування.

Олігархація сектору призводить до ситуації, за якої в селі немає потреби ані в послугах, ані в малому бізнесі, який обслуговує мешканців. В Україні розвиток економіки у напрямку аграризації пов’язується з бідністю, — констатує економіст, цитуючи регіональні дослідження, які ілюструють зв’язок між рівнем бідності та рядом економічних показників, серед яких частка сільського господарства у ВВП.

«Результати економетричного моделювання показують, що разом зі зростанням частки аграрного сектору в економіці України її населення стає біднішим. Збільшення реального об’єму сільськогосподарської продукції також призводить до зубожіння мешканців. В той же час підвищення доданої вартості в інших секторах економіки дає майже втричі більший ефект зниження бідності» — констатує економіст.

Керівник ради центрального українського банку НБУ Богдан Данилишин порівнює ідею перетворення України в «аграрну суперімперію» із союзницьким Планом Моргентау – проектом повної деіндустріалізації переможеної повоєнної Німеччини, який фактично мав зламати хребет економіки і вічного агресора перетворити на мирно налаштованого слабака.

Реалізація плану викликала серйозні соціально-економічні проблеми, зростання безробіття та бідність населення, а знищення промисловості призвело до зниження ефективності й у сільському господарстві. В результаті цього в економіці почали діяти механізми закону спадної віддачі.

«З іншого боку, — зазначає Данилишин, — третина світових ресурсів чорнозему, вигідне географічне положення, сприятливі кліматичні умови – це фактори, які не можна ігнорувати, якщо йде мова про економічне майбутнє України. Справа лише в тому, як це все найбільш ефективно використати».

Добавить комментарий