Наслідки децентралізації на прикладі найбільшої ОТГ в Україні

0
150

Продовжую нариси зі своєї подорожі полтавщиною. Сьогодні – про місцеве самоврядування та наслідки децентралізації на прикладі найбільшої ОТГ в Україні. с. Засулля (“за Сулою” біля Лубнів)

Засульська ОТГ, Лубенського району, існує вже 4 роки. Але в ній трапилось те, про що я попереджав на початку “децентралізації”.

Великі кошти почалися вкладатися не в розвиток бізнес-можливостей, а в благоустрій:

“Керівники (голови, старости, посадовці) новостворених громад говорять про ті ж самі пріоритетні завдання – зробити дорогу, впорядкувати кладовище і таке інше… Вони говорять про те, що хочуть почути люди, не дивлячись ані на крок вперед: коли гроші скінчяться (а це станеться обов’язково) – З ЧИМ ЗАЛИШИТЬСЯ ГРОМАДА? Як вона планує заробляти? Не дотації, не субвенції, не сподівання на те, що центральна влада буде опікуватися місцевими проблемами, а саме це питання повинне ставитись перш за все… Дорога за пару років занепаде, освітлення згорить, огорожу на кладовищі розкрадуть. І люди залишаться без дороги та освітлення, але вже й без дотацій і субвенцій.
Ми маємо усвідомити, що децентралізація – це не про те, як краще витрачати гроші. Це про те, як їх ефективніше заробляти та використовувати заради суспільного блага. Децентралізація – це не “більше грошей на дороги та освітлення із центру”. Це коли ви самі собою. Що заробите, то й будете мати. Хто не зрозуміє це – зникне з мапи України вже в найближчі 5-10 років.”

Досягнення

Засульська ОТГ – яскраве тому підтвердження. Чим пишаються у спілкування з журналістами (я зазирнув на сайт):

«…Голова акцентував увагу, зокрема, на здобутках в оптимізації освітньої галузі та важливості розвитку комунального господарства. Не обійшов Сергій Бондаренко в своєму виступі й непросту нині ситуацію з реформуванням первинної ланки медицини та розповів як саме в громаді працюють заклади ПМСД.
З оновленим освітнім середовищем ОЗ «Засульський ліцей» ознайомив директор закладу Анатолій Савенков. Медійники мали змогу побачити заняття з англійської мови в лінгафонному кабінеті, уроки нової української школи, познайомилися із сучасною бібліотекою, заслухали захоплюючу екскурсію в історико-краєзнавчому музеї ліцею.
Представники ЗМІ також відвідали сільське комунальне підприємство «Сяйво». Тут вони оглянули нову різноманітну техніку, придбану в тому числі й за кошти інфраструктурної субвенції. Потому завітали до некомерційного комунального підприємства «Центр ПМСД» Засульської сільської ради, ознайомилися з роботою медперсоналу.»

Отже прийняли на баланс лікарню, зробили ремонт в школі, запустили комунальне підприємство (водопостачання та водовідведення, прибирання сміття). Зробили музей. Оце і все за 4 роки!

Познайомився з одним із старост. Виявилось, що це “виконуючий обов’язки”, тому що як і у нас, вибори старост (всупереч закону) не проводились і колишні голови посіли на неабиякі зарплати в нагороду за те, що не чинили спротив об’єднанню. До наступних виборів. І тут шкурний інтерес перевищив суспільний.

Саме Засулля не вражає перетвореннями. Село як село, хоча і велике, з ознаками повільного занепаду. В селах Лубенського району (і цього ОТГ зокрема) так і не налагодили вивіз сміття. Куди його дівають – не зрозуміло. Напевно, якесь одне або декілька стихійних сміттєзвалищ. Я бачив невеликі смітники скрізь доріг.

Згідно новин 2017 року, полігон з сортувальною лінію «вже будуть». Але на носі 2020, ніяких новин про те, що її збудували…

При тому, що Засульська ОТГ – найбільша в Україні. Це, мабуть, єдине, чим вони можуть пишатися. До її складу входить 38 населених пунктів та 10 старостатів. 52% бюджету направлено (з 137 мільйонів гривень) на розвиток освіти (освітянські клани і тут потужні і впливові. Кого вони навчають та виховують, коли села порожніють, люди масово залишають села в пошуках роботи – це варто окремої статті).

Як кажуть місцеві, 2 роки тому зробили по селах ідеальні дороги. Але за 2 роки їх розбили фури. І ремонтувати, схоже, більше ніхто не збирається. Брак фахівців, які розуміють шляхи розвитку призводить до втрати часу та «проїдання» субвенцій. Гроші в таких ОТГ валяються під ногами, але керівники бачать тільки бюджет, який завжди падав “з неба”, і особливо останні 4 роки. Але…

Кадри, які не вирішують нічого

Стартовий капітал, який надавався державою як “підйомні” — вичерпано. Заробляти за 4 роки не навчились. Да і кому вчитися? Я подивився склад депутатського корпусу. Там такі ж самі “поважні люди”, як і у нас, і скрізь “реформованими” селами: вихователь дитсадочку, оператор елеватора, пенсіонери, пару фермерів, пару приватних підприємців (торгаші), завклуба, завбібліотекою, директор та заступник директора школи, вчитель. Можливо колись це були найосвіченіші люди в селі. Сьогодні їх обирають по інерції, попри те, що часи, вимоги і умови існування кардинально змінились. А вони так і залишились ментально в радянському союзі. Звичайнісінький набір місцевої номенклатури, яка завжди була при владі в таких місцях.

Засульська ОТГ не уникнула кадрової проблеми. Безініціативні, керовані, довічні сільські управлінці, бюджетники, які звикли виконувати накази зверху та розпоряджатися місцевим бюджетом як власним гаманцем, працевлаштували самі себе. Про це свідчить стан села, його вигляд, інфраструктура в стані повільного занепаду…

Немає розуміння суспільного, цілей та завдань, які стоять перед місцевим самоврядуванням. Немає усвідомлення того, що не можна бути щасливим і багатим в середовищі бідних та хворих, прямої залежності власного добробуту від добробуту громади.

Навіщо вони йдуть керувати населеними пунктами? Навіщо дають порожні обіцянки, які навіть не знають як виконувати? Я завжди порівнював місцеву владу з керівним складом великої КОРПОРАЦІЇ, де голова села – це президент. Депутати та виконком – це рада директорів. А акціонери – всі мешканці. Бюджет органу місцевого самоврядування теж можна порівняти за розміром с бюджетом великого підприємства. Він переходить в розпорядження на 5 років керівникам «підприємства» задля ПРИМНОЖЕННЯ КОШТІВ, РОСТУ КАПІТАЛІЗАЦІЇ та ПОКРАЩЕННЯ СУСПІЛЬНИХ БЛАГ акціонерів. Прийшов в село з 10 мільйонами бюджету – залиш після себе 50. А краще — 100. Отримав у спадщину одне збиткове комунальне підприємство, залиш після себе два, прибуткових! Отримав у спадщину стихійні сміттєзвалища – залиш чисте довкілля та централізований збір та переробку сміття.

Але чомусь на відміну від корпорацій, які висувають жорсткі вимоги до освіти, досвіду, навичок та персональних здобутків, наймаючи на відповідальні посади керівників, вважається, що місцевим самоврядуванням може керувати дрібний підприємець, вчитель, оператор елеватору, завклуба, пенсіонер або водій швидкої допомоги! Що вони можуть покращити та примножити, якщо взагалі не читають законів і не розуміють процесів, які відбуваються в таких складних системах?

Суспільне проти приватного

Село – це держава в мініатюрі. Якщо зменшити державу до рівня села, згідно тверджень лібералів та лібертаріанців, уряд повинен лише збирати податки та видавати довідки. А ефективний приватний власник подбає про все інше. Нам, на рівні держави поки що важко уявити наслідки реалізації подібного. Але в селі, там де старі кадри впроваджують точнісінько саме ці принципи, яскраво видно до чого це призвело. Ефективний приватний власник, користуючись суспільною інфраструктурою, покладає прибуток у власну кишеню, сплачуючи жалюгідну ренту в бюджет. Класика жанру: “приватизація прибутку і націоналізація збитків”.

Наслідок — суспільні блага селян: медицина, соціальний захист, дороги, інфраструктура, робочі місця, безпека, довкілля – ЗНИКЛО ВСЕ. На це все немає коштів. Завжди були, але зараз немає, бо “децентралізація”. І головне – немає “вказівок зверху”, що далі з цим робити. Тому довічні місцеві бюрократи, посадовці, бюджетники, не здатні самостійно приймати рішення, обрали єдиний зрозумілий їм шлях: проїдати суспільний ресурс до його повного і остаточного зникнення: бюджет, землю, комунальне майно. Тобто, спадщину, яку залишив після себе “ганебний совок”. Їм вистачило на 25 років. Тепер, кажуть, “совок” залишився у нас тільки в голові, але його на жаль, не можна продати.

Люди, мешканці, які є кінцевими бенефіціарами великої корпорації під назвою ОТГ, залишились поза бортом, з передвиборчою листівкою з порожніми обіцянками.

Головні проблеми “української демократії” — це криза лідерства: ті, хто приходять до влади, не мають свідомості, ідей розвитку і бажання ставити суспільний інтереси вище ОСОБИСТОГО. По-друге, населення не здатно висувати зі свого середовища лідерів, які довели свої здібності, бажання працювати для громади та принципову позицію на власному житті і в громадській діяльності.

За таких умов наше суспільство буде втрачати ресурси і ніяка “децентрацізація” або інша косметична реформа не врятує. Піщанська ОТГ, Зусільська ОТГ тому яскравий стовідсотковий доказ.

Але є шлях це змінити. Багаторічна громадська та політична діяльність, дослідження проблематики села, суспільства і економічних систем вже склалась в мене в методику та дорожню мапу. Буде натхнення та час — розповім.

Вячеслав Горобець

Добавить комментарий