У відповідь на Як гине українська земля
Я сам агроном за фахом, читаю і ледь стримую емоції від цього «плачу Єремії».
Шановні аграрії, а хто спаплюжив, м’яко кажучи, Національну програму охорони земель, яка пропонувала вивести з обігу 9 млн. га орних еродованих земель? А хіба ви курс екології не проходили в інститутах та університетах і хіба вам не відомо, що дика природа формує нормальне середовище, а не розорані землі та заасфальтована поверхня?
А що ви хотіли, коли при максимально допустимому рівні розораності ґрунтів у 38 %, в нашій країні офіційно розорано 54 % !!! А в степових регіонах оранка займає 80-90 % площ областей. Це ж прямий шлях до опустелювання!
А ставки, які набудували для «зрошування» 40-50 років тому, які знищили малі річки, хіба не є причиною нинішнього стану. Так спустіть їх, чи може не хочете рибним магнатам дорогу переходити?
Шановний пане міністре, ви взагалі хто за фахом? Чи вам відомий курс ґрунтознавства та зрошувального землеробства? Майже всі води в степовій зоні не придатні для зрошування – програма 2-4 курсу інституту. Зрошувальне землеробство на Півдні та Сході призвело та призводить до масштабного засолення ґрунтів!!!
Тому на цей «плач» треба давати адекватну відповідь – припинити знущатись над екосистемою та зменшити тиск на неї, припинити дисбаланс ландшафтів та припинити експлуатацію еродованих земель, спустити більше частину ставків, та розпочати нарешті кроки, за яких сільське господарство вигравало б не за рахунок кількості, а за рахунок якості.
При валовому зборі зернових до 60 млн. тон на рік та розораності більше половини території країни я не бачу особисто, щоб за рахунок цього селяни їздили на дорогих машинах, мешкали в сучасних котеджах та їздили б відпочивати хоча б в Туреччину, не кажучи вже про екологічні наслідки такого підходу.
Олексій Бурковський
