З кожним роком ситуація з палами погіршується. Для вирішення проблеми варто розглядати методи її вирішення в стратегічній довготерміновій перспективі, що потребує аналізу ситуації та застосування відповідних заходів, скоріш за все непопулярних, адже стало очевидним, що заклики до розуму або совісті не дають потрібного результату.
Аналіз ситуації
Щоб проаналізувати ситуацію де саме відбуваються основні площі пожеж достатньо глянути на статистику землекористування. Природоохоронці чомусь взагалі мало звертають на той факт, що більше 80% території країни мають пряме відношення до Міністерства Аграрної Політики (70% території країни це сільгоспугіддя, а 16% ліси, більшість яких відноситься до Держлісагетнства, яке підпорядковано МінАПК).
За офіційною статистикою 54% території країни — це рілля (за неофіційною 57%), а половина ріллі зайнято зерновими культурами. Ми маємо чітко розрізняти пали на (напів)природних угіддях від палів в агроценозах. Проте, обидва ці чинники пов’язані. Оскільки я мешкаю в Степовій зоні, то цей аналіз може бути не зовсім об’єктивним щодо ситуації в Поліссі, де структура земель дещо інша.
Отже, 54% країни — це орні поля, з яких половина знаходиться під зерновими, а це солома, стерня і… потенційні перманентні пали на 25% території країни. В деяких Степових та Лісостепових областях рілля займає 80-90%, тому площа ризику тут сягає 40-45%. Під час палів стерні, які в 90% випадках здійснюють самі агрофірми або фермери, цей вогонь перекидається на лісосмуги або степові ділянки на невгіддях. Але окрім цього, пали стерні, на мою думку, мають дуже важливий психологічний вплив на піроманів з народу, які вже безпосередньо підпалюють степи, ліси, лісосмуги, плавні.
Отже, невеличкий «психоаналіз». Якщо палають величезні площі після збирання зернових, то це вже сприймається як норма. Тому палій може думати приблизно так: «якщо горять величезні території стерні, то чому б не спалити сухостій в степовій балці або очерет, площа яких в рази менша за площу стерні»? Тобто на фоні палів стерні пали на природних ділянках можуть виглядати дитячими забавками, якщо порівняти їхні площі. Це припущення підтверджується одним цікавим експериментом, який допоміг мені провести Олексій Василюк в цьому році. Я розумію, що його достовірність є сумнівною, бо все це може бути збігом обставин, адже не було навіть елементарної трикратної повторності експерименту, але тим не менш, доводиться спиратись на те, що є.
В одному з районів на Сході країни є дві сусідні агрофірми, які фактично є монополістами колишніх колгоспних земель. Фірма А палить стерню, а фірма Б ні, бо майже повністю забирає солому з полів. Було поставлено завдання примусити А не палити стерню. Оскільки вмовляннями, закликами або навіть погрозами штрафів навряд чи можна чогось досягти, то була обрана дещо інша тактика. Ці дві фірми конкурують за паї землевласників, тому керівництву фірми А було відправлено пару «листів щастя» з Київа, де йшла мова про те, що в договорі оренди з власниками паїв заборонено палити стерню, бо її пал означає погіршення стану землі, а це згідно того ж договору, може бути причиною його розірвання.
Я не дуже вірив в успіх нашої витівки, але, як це не дивно, у порівнянні з попередніми роками результати виявились неочікуваними. До сьогоднішнього дня я зафіксував лише 2 пали стерні на території агрофірми А. Це насправді фантастичний результат, бо кожного року у неї горять десятки полів, а в 2015 р. лише два. Можна припустити що ці 2 пали виникли через необачливість або нехай навіть й штучний пал, але він несистемний. Отже, починаючи з липня-місяця мені доводилось спостерігати картину, коли регулярно щось горіло за межами радіуса 10-15 км, але в межах цього радіуса не горіло майже нічого.
Однак цікавим виявився і той факт, що разом з припиненням палів стерні різко зменшилась кількість палів сухостою в балках та на схилах. До того ж відбулись ці пали не як раніше в липні, а лише в жовтні. Варто також додати, що я серйозно поставився до попереджувальних знаків, які я встановлював в місцях потенціальних палів. Важливо зазначити, що всі випадки палів, які вже сталися в середині осені, відбулись там, де знаків не було. Потрібно зауважити, що в минулому році я також розставляв попереджувальні знаки, але їхня ефективність була не надто високою. Отже, складається враження, що лише зі значним зменшенням палів стерні та наявності попереджувальних знаків більш високої якості та кількості відбувається значне психологічне гальмування піроманії.
Проведений експеримент може свідчити про залежність малих палів (природної рослинності) від палів великих (палів в агроценозах та, можливо, масового спалення рослинних залишків в приватному секторі). До речі, цю залежність підтверджує й той факт, що в радянські часи пал стерні був вкрай рідким явищем, а тому пал сухостою був також винятком, а не правилом (хоча фактор тваринництва в ті роки теж варто враховувати). Звичайно, що поведінка окремих паліїв не залежить від того, палять стерню чи ні. При важкій стадії піроманії особа все одно буде палити сухостій будь-де і будь-коли. Проте, нам варто визнати, що спіймати палія на гарячому та ще й зафіксувати цей факт на відео або фото, щоб притягнути його до відповідальності, це все одне, що шукати голку в копні сіна. Можливо, з часом екологи зможуть використовувати високотехнологічні засоби для виявлення таких осіб, наприклад, квадракоптери, але до їх масового застосування ще далеко.
Очевидно, що причина палів це палії. Проте, причина величезних випалених площ це не лише піромани. Це спокійне та байдуже ставлення до палів з боку переважної більшості людей.
- Перші вважають це явище за норму і вважають, що нічого поганого в цьому немає.
- Другі ставляться до нього байдуже.
- Треті максимум можуть засуджувати таке явище.
Проте, ані перші, ані другі, ані треті не підуть гасити пал, навіть якщо він відбуватиметься за декілька десятків метрів від їхнього помешкання, за умови, що палаюча трава не буде безпосередньо загрожувати їхньому житлу. Окрім масштабних палів стерні ймовірний психологічний вплив мають й масштабні пали сухого листя в приватному секторі. Вони також можуть створювати значний психологічний вплив, коли на фоні масштабної димової завіси нікому просто нема діла до палів природних ділянок.
Пропозиції щодо вирішення проблеми
Застосований в експерименті засіб впливу на агрофірму є лише інструментом за допомогою якого була спроба визначити залежність малих палів від палів великих. Цей метод впливу навряд чи можна здійснити в межах країни, бо кожному керівнику підприємства «листа щастя» не напишеш, не всюди є конкуренція за паї, і не в кожному населеному пункті є людина, яка буде відстежувати цю проблему. Тому проведений психо-соціально-екологічний експеримент лише породив припущення – при зменшенні площі палів агроценозів значно знижується кількість підпалів природних ділянок.
Рівень штрафів за підпал навряд чи є адекватним наслідкам пожеж. Ще взимку цього року нами (Василюком та мною) була запропонована дещо інша система, яка окрім штрафів передбачає таксу відшкодування за кожний спалений гектар тих чи інших угідь (в межах 2000-3000 грн/га). Але це ніяк не вирішує питання «відлову» паліїв і, найголовніше, профілактики палів. Адже головне це не покарати піромана, а не допустити пал. Тому задля вирішення цієї проблеми пропонується кардинально змінити акценти.
Отже, як вже зазначалось, великі площі палів пов’язані не стільки з причиною палів, скільки з байдужістю населення. В такому випадку ми маємо спрямувати законодавчі та адміністративні зусилля не на одиничних паліїв, яких вкрай складно вирахувати, а на власників та користувачів земель, де відбуваються пали і по суті ввести систему: АБО ГАСИ АБО ПЛАТИ. Тобто землевласник/користувач повинен буде платити за те, що певна площа рослинного покриву на його землях згоріла, а він не гасив пожежу або навіть не викликав пожежників. Це має бути не штраф, а такса за кожен вигорілий гектар. При цьому можна дозволити включати цю таксацію лише за умови, якщо згоріло більше 1 га, тобто дати час землевласнику на гасіння в межах до 1 гектару.
Як зазначалось вище, запропоновані ШТРАФИ в розмірі 2000-3000 грн/за спалений гектар це покарання для палія, АКТ ПІДПАЛУ якого призвів до вигорання певної площі.
Я ж пропоную ввести ТАКСУ для землевласника/користувача за НЕГАСІННЯ пожежі на своєї землі і встановити її нехай навіть в 10 раз меншою ніж для палія, тобто 200-300 грн/га.
У цієї ідеї є декілька недоліків і я дуже сподіваюсь на вашу допомогу в тому, як ці недоліки виправити (про це нижче), але спочатку про переваги.
- В першу чергу припиняться пали на величезних площах орних земель, а заразом припиниться перекидання цих пожеж і на значні площі природних ділянок, бо багатьом аграріям не вистачає розуму навіть зробити оранку навколо поля перед тим, як вони його підпалюють. Навіть якщо такса за негасіння складатиме 200 грн/га, то,наприклад, випалювання 1000 га коштуватиме 200 000 грн/рік. До речі, в радянські часи кожна колгоспна бригада мала в своєму складі пожежну машину. Проте, всім зрозуміло, що аграрії і є головними паліями стерні, бо в короткотерміновій перспективі це їм вигідно і щоб вирішити проблему жодних пожежних команд їм створювати не доведеться.
- Значна частина природних територій, яка не відноситься до ПЗФ, зазвичай відноситься до мисливських угідь і належить відповідним мисливським колективам. Таким чином, якщо в разі пожежі жоден з мисливців не відірве свого заду від стільця і не піде гасити пожежу, тоді нехай цей колектив сплачує відповідну таксу за вигорілу площу. Зі свого власного досвіду гасіння пожеж не пригадую жодного випадку, щоб мені на допомогу прийшов хоч раз хоч один мисливець. А от ловити на гарячому мисливця-палія доводилось!!! Більше того, можна внести в законодавство положення, що в разі повторного вигорання на протязі двох років поспіль певної кількості гектарів в межах території того ж самого мисливського колективу угода про надання угідь може бути розірвана - треба навчити мисливців любити природу, якщо вони самі до цього не дійшли.
- Якщо мешканці міської або селищної ради не хочуть освітлення вулиць, ремонтів доріг або інших благ цивілізації в своєму населеному пункті, тоді нехай гроші місцевого бюджету йдуть на виплату такс за випалені території на землях, які підпорядковані цим радам. Це треба донести до голів муніципалітетів, а вони мають донести цю інформацію до місцевих мешканців.
До речі, пригадую цікаву не зовсім пряму аналогію, щодо компенсації не за шкоду, а за бездіяльність. На одній з конференцій ВЕЛ по басейновому управлінню річками пролунала цікава інформація про те, що в Угорщині, (якщо я не помиляюсь) в разі виявлення сміття на березі річки еко-інспектор просто виписує припис голові сільради навести лад. Але якщо він приїде через тиждень, а сміття буде на тому самому місці, то він виписує 1000 евро штрафу безпосередньо з зарплатні голови сільради. Таким чином, це типовий дієвий приклад покарання не за злочин, а за бездіяльність.
Процедурні моменти.
- Попередньо зміни треба внести в Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону грунтів», можна також в ЗУ «Про охорону атмосферного повітря», а можна в один якийсь з них. Ну і скоріш за все треба буде внести якісь зміни до ст..77-1 або зробити додаткову ст.77-2 в Адмінкодексі та розписати там питання таксації за випалені території.
- Треба максимально спростити процедуру заміру випаленої площі та дозволити використовувати для цього будь-які засоби, навіть спідометри і прописати це в процедурі.
- Ще раз хочу підкреслити важливість того, що треба розрізняти акт підпалу від бездіяльності. Якщо особу підпалювача встановлено, тоді він сплачуватиме 2000-3000 грн/га, а землевласник матиме право стягнути з нього як сплачену ним таксу за згорілу площу,якщо він її вже сплатив,так і стягнення моральних та матеріальних збитків (це, звичайно у разі, якщо землевласник сам не є палієм).
- Окремим питанням стоїть пал листя в населених пунктах. Згадуючи досвід мого колеги та серйозного фахівця з питання палів Вячеслава Горобця можу сказати, що проводити бесіди з кожним палієм листя довготривала, малоефективна та вкрай невдячна справа. Більше того, тут виступає певний суб’єктивний гуманістичний фактор щодо пенсіонерів, який треба звести нанівець. Отже, спілкування з паліями треба взагалі зняти з порядку денного, а замість цього перейти на систему фіксації правопорушення на фото-відеоапаратуру та надсилання квитанції-рахунку на сплату штрафу поштою (для пенсіонерів можна вислати на перший раз попередження). Тобто, група людей їздить по населеному пункту,під’їжджає до двору біля якого або в якому горить листя, знімає це на відео (тут можна прописати всі процедурні правила,це вже технічне питання), а потім господарю приходить відповідний папірець. Головне не сума штрафу, а його невідворотність, навіть якщо там буде 17 або 51 грн.
- Теж саме стосується випалених площ. Тут взагалі не треба навіть шукати задимлення – поїхали екоінспектори в рейд, побачили згорілу площу, заміряли, зафіксували, виписали квитанції і надіслали поштою голові агропідприємства чи мисливського колективу чи сільради. Тобто це має стати щось на зразок фотофіксації на автомобільних шляхах в цивілізованих країнах.
Також можна передбачити певний відсоток премій оперативним бригадам еконіспекторів.
Якщо нам вдасться припинити масштабні пали стерні і т.п. тоді в пожежників будуть зайвий час та ресурси на окремі одиничні випадки палів природних угідь, зроблених окремими неадекватними піроманами, які лікуванню не піддаються.
Проблемні питання
Єдиною для мене не вирішеною проблемою в цій схемі залишається питання як бути з об’єктами ПЗФ, лісгоспами та іншими територіями державної власності. Проблема в тому, що в цих установах пали зазвичай відбуваються сторонніми особами, а виписувати таксу на заповідник або НПП буде не коректно, бо ці установи не є прибутковими та й взагалі перебувають в злиденному стані. Як варіант можна взагалі їх не згадувати в законопроекті. Ще однією проблемою є заказники місцевого значення на які місцева влада підписує охоронне зобов’язання. В такому випадку можливість такси за випалені площі таких територій може стати зайвим приводом для відмови у створенні заказника. Отже, які будуть думки щодо всього описаного вище і щодо питання такс для ПЗФ та лісгоспів?
З повагою, Олексій Бурковський
Донецька ОО ВЕЛ
