Про Адміністративні комісії

0
2246

Адміністративні комісії – це не тільки основні колегіальні органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, але й органи, покликані виховувати громадян у дусі точного і неухильного дотримання законів, сумлінного відношення до державного і громадського обов’язку, поваги до прав, честі і гідності громадян, а також попереджати правопорушення.

Систематизировал все, что нашел по админкомиссиям. Вот мы мечтаем, чтобы у нас был независимый суд, с местными судьями, которых можно было бы выбирать. Так вот, органы местного самоуправления уже имеют такой суд — это админкомиссии, коллегиальный орган, выносящий решение по широкому кругу вопросов в рамках админкодекса. И кто им пользуется? Ответ — НИКТО. Хотя, согласно законодательству, это мощный законный инструмент наведения порядка и привлечения нарушителей к ответственности, работающий по тому же принципу что и суд.

Понятно, что правильная организация работы админкомиссий требует определенных усилий, организации электронного документооборота, обучения (создания методик и дорожных карт) и менеджмента. Но это окупается сторицей. Конечно, на наведение порядка всегда нужно больше усилий, чем на создание хаоса. Однако в конечном итоге каждый житель будет вынужден принять общие правила игры и сам же потом скажет «спасибо».

Органи (посадові особи) уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення

У ст. 213 КпАП приведений перелік органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Відповідно до законодавства (ст. 213 КпАП) справи про адміністративні правопорушення розглядаються:

  1. адміністративними комісіями при виконавчих комітетах селищних, сільських, міських рад;
  2. виконавчими комітетами селищних, сільських, міських рад;
  3. районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями);
  4. органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій і іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те КпАП.

Посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, у відповідності зі ст. 217 КУпАП діють у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов’язків.

Адміністративні справи, що розглядаються адміністративними комісіями сільських, селищних рад

Найбільш широкі компетенції в сфері застосування адміністративних стягнень мають адміністративні комісії.

Адміністративні комісії при виконавчих органах селищних, сільських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені у ч.2 ст. 218 КпАП.

Адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 92, статтею 99 (коли правопорушення вчинено громадянином), статтями 103-1, 103-2, 104, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 141, 142, 150152, 155, 155-2, частиною другою статті 156, статтями 156-1, 156-2, 159, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, частиною першою статті 182, статтями 183, 186, 186-1, 196, 212-1 цього Кодексу.

Керівництво і контроль за діяльністю адміністративних комісій здійснюють виконавчі комітети районних, міських, районних у містах, селищних і сільських рад. У своїй діяльності комісії відпо­відальні перед відповідними радами та їх виконкомами і підзвітні їм.

Справи про адміністративні правопорушення можуть розгля­дати і безпосередньо виконавчі комітети селищних, сільських рад. При цьому на засіданні мають бути присутні не менш як дві третини від загального складу виконавчого комітету. У ст. 219 КпАП перелічені адміністративні правопорушення, справи про які мають право розглядати виконавчі комітети селищ­них, сільських рад.

Порядок роботи адміністративних комісій

Порядок  створення, склад, задачі і компетенція  адміністративних комісій визначені Положенням про адміністративні комісії України, затвердженим Указом Президії Верховної Ради УРСР від 9 березня 1988р.

Адміністративні комісії є колегіальними органами. Вони створюються відповідними радами на першій організаційній сесії чергового скликання при  виконавчих комітетах селищних, сільських рад. Адміністративні комісії створюються на термін повноважень цих рад. Комісію очолює голова, що є заступником голови чи членом виконавчого комітету відповідної ради. До складу комісії входять: заступник голови, відповідальний секретар і не менше шести членів комісії, кількість яких установлюється відповідною радою в залежності від обсягу роботи комісії. У її склад входять також депутати рад, представники профспілок і інших громадських організацій, трудових колективів. Разом з тим не можуть входити до складу комісії посадові особи, що мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, а також працівники прокуратури, суду, адвокатури. Поточну роботу і контроль за виконанням постанов адміністративних комісій здійснює відповідальний секретар комісії.

Адміністративні комісії – це не тільки основні колегіальні органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, але й органи, покликані виховувати громадян у дусі точного і неухильного дотримання законів, сумлінного відношення до державного і громадського обов’язку, поваги до прав, честі і гідності громадян, а також попереджати правопорушення.

Адміністративні комісії при виконавчих комітетах  міських, селищних, сільських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені в ч.2 ст. 218 КпАП. А саме:

  • Стаття 92. Порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини
  • Стаття 99. Порушення Правил охорони електричних мереж (коли правопорушення  вчинено громадянином),
  • Стаття 103-1. Порушення правил користування енергією чи газом,
  • Стаття 103-2. Пошкодження газопроводів при провадженні робіт,
  • Стаття 104. Потрава посівів, зіпсуття або знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур, пошкодження насаджень колективних сільськогосподарських підприємств, інших державних і громадських чи фермерських господарств,
  • Стаття 136. Порушення правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на залізничному, морському, річковому та автомобільному транспорті (за вчинення порушень на автомобільному транспорті),
  • Стаття 141. Порушення правил охорони смуги відводу автомобільних шляхів,
  • Стаття 142. Порушення землекористувачами правил утримання ділянок, прилеглих до автомобільних шляхів,
  • Стаття 150. Порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями
  • Стаття 151. Самоправне зайняття жилого приміщення
  • Стаття 152. Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів,
  • Стаття 155. Порушення правил торгівлі і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю,
  • Стаття 155-2. Обман покупця чи замовника,
  • Стаття 156. Порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами (частина друга статті),
  • Стаття 156-1. Порушення законодавства про захист прав споживачів,
  • Стаття 156-2. Порушення встановленого порядку промислової переробки, зберігання, транспортування або знищення конфіскованих спирту, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів,
  • Стаття 159. Порушення правил торгівлі на ринках,
  • Стаття 175-1. Куріння тютюнових виробів у заборонених місцях (за порушення, вчинені  у  місцях,  заборонених  рішенням  відповідної сільської, селищної, міської ради),
  • Стаття 179. Розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві
  • Стаття 180. Доведення неповнолітнього до стану сп’яніння (крім справ щодо батьків  неповнолітніх  або  осіб,  які  їх  замінюють)
  • Стаття 181. Азартні ігри, ворожіння в громадських місцях (частина четверта  статті)
  • Стаття 182. Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях (частина перша статті)
  • Стаття 183. Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб
  • Стаття 186. Самоуправство
  • Стаття 186-1. Незаконні дії щодо державних нагород — Стаття 196. Порушення правил навчання карате,
  • Стаття 211-1. Неявка на виклик у військовий комісаріат.

Адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника. До особи, що скоїла адміністративне правопорушення, адміністративна комісія може застосувати: попередження; штраф; вилучення предмета, що явилось знаряддям здійснення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення.

Керівництво і контроль за діяльністю адміністративних комісій здійснюють виконавчі комітети    селищних і сільських рад. У своїй діяльності комісії відповідальні перед відповідними радами і їхніми виконкомами і підзвітні їм.

ПРОТОКОЛ

Підставою для розгляду адміністративною комісією справи є протокол (акт) про адміністративне правопорушення, складений відповідним державним чи громадським органом або службовою особою (додаток 2).

У протоколі зазначаються:

  • дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
  • відомості про особу порушника;
  • місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;
  • прізвища, ініціали, адреса свідків і потерпілих, якщо вони є;
  • нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;
  • пояснення порушника;
  • інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.

Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу порушникові роз’яснюються його права і обов’язки, про що робиться відмітка у протоколі. Складати протокол про адміністративне правопорушення має право посадова особа, уповноважена на те виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради. До прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності належать: Особа,  яка притягається до адміністративної відповідальності має  право:  знайомитися  з  матеріалами справи, давати пояснення, подавати   докази,   заявляти   клопотання;  при  розгляді  справи користуватися  юридичною  допомогою  адвоката,  іншого  фахівця  у галузі  права,  який  за  законом  має  право  на надання правової допомоги  особисто  чи  за  дорученням  юридичної особи, виступати рідною  мовою  і  користуватися  послугами  перекладача,  якщо  не володіє  мовою,  якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.- ст. 268 КУпАП.

РОЗГЛЯД

Адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника в п’ятнадцятиденний строк з дня одержання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Виклик порушника на засідання комісії є обов’язковим. При відсутності цієї особи на засіданні адмінкомісії справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У виняткових випадках на засідання комісії викликається особа, яка складала протокол (акт) про порушення, чи представник органу, що надіслав матеріали на розгляд адміністративної комісії та запрошуються свідки.

Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

  1. чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
  2. чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
  3. чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
  4. чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
  5. чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, його законних представників і адвоката.

Адміністративні комісії розглядають справи при наявності не менше половини всіх членів комісії, а виконавчі комітети міської, селищних, сільських, рад — при наявності не менш як двох третин від загального складу виконавчого комітету — ст.216 КУпАП.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом, який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито. Розпочинається з оголошення складу адміністративної комісії, яка розглядає справу. Головуючий на засіданні оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі в розгляді справи прокурора заслуховується його висновок. Неявка на засідання комісії порушника, який одержав виклик, не перешкоджає розглядові справи. Адміністративна комісія при розгляді справи зобов’язана з’ясувати:

  • чи було вчинено адміністративне правопорушення;
  • чи винна дана особа в його вчиненні;
  • чи підлягає вона адміністративній відповідальності;
  • чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність;
  • чи заподіяно майнову шкоду;
  • чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При розгляді адміністративною комісією справи ведеться протокол. в якому зазначається:

  1. дата і місце засідання;
  2. найменування і склад органу, який розглядає справу;
  3. зміст справи, що розглядається;
  4. відомості про явку осіб, які беруть участь у справі;
  5. пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, їх клопотання і результати їх розгляду;
  6. документи і речові докази, досліджені при розгляді справи;
  7. відомості про оголошення прийнятого рішення і роз’яснення порядку та строків його оскарження.

Протокол засідання адміністративної комісії підписується головуючим на засіданні і відповідальним секретарем комісії.

Адміністративна комісія, встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню адміністративного правопорушення, вносить у відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування, громадську організацію або посадовій особі пропозицію про вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження пропозиції повинно бути повідомлено адміністративну комісію.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, адміністративна комісія виносить постанову по справі. Постанова повинна містити:

  • найменування органу, який виніс постанову;
  • дату розгляду справи;
  • відомості про особу, щодо якої розглядається справа;
  • викладення обставин, встановлених при розгляді справи;
  • зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність задане адміністративне правопорушення;
  • прийнята по справі постанова.

Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення адміністративною комісією одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в рішенні по справі зазначаються розмір шкоди, що піддягає стягненню, порядок і строк її відшкодування. Рішення по справі повинно містити вирішення питання про вилучені речі і документи (якщо вони вилучалися), а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Постанова адміністративної комісії приймається простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні, і підписується головуючим і відповідальним секретарем комісії—ст.283 КУпАП.

По справі про адміністративне правопорушення, адміністративна комісія виносить одну з таких постанов:

  1. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу;
  2. про застосування адміністративного стягнення у вигляді попередження;
  3. про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу попереднього слідства чи дізнання, а також при наявності обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови вручається під розписку. У разі, якщо копія висилається, то робиться відповідна відмітка у справі. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. В той же строк інша копія вручається або висилається потерпілому на його прохання. Потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження (опротестування) цієї постанови, за винятком постанов про застосування попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

За вчинення адміністративних правопорушень адміністративна комісія може застосувати такі адміністративні стягнення:

  1. попередження (як правило, виноситься в письмовій формі (додаток 6);
  2. штраф (додаток 7)

Постанову адміністративної комісії може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим у виконавчий комітет відповідної ради або в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями встановленими КУпАП. Рішення суду є остаточним.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу (виконавчим комітетом відповідної ради або районним у місті, міським чи міськрайонним судом). Постанову адміністративної комісії може бути опротестовано прокурором. Подання у встановлений строк скарги зупиняє виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги. Принесення прокурором протесту зупиняє виконання постанови до розгляду протесту.

Скарга і протест на постанову по справі розглядаються відповідними органами в десятиденний строк з дня їх надходження, якщо інше не встановлено законами України.

Відповідний орган (виконавчий комітет ради або районний у місті, міський чи міськрайонний суд) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

  1. залишає постанову без зміни, а скаргу чи протест без задоволення;
  2. скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
  3. скасовує постанову і закриває справу;
  4. змінює захід стягнення в межах, передбачених адміністративним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, щоб стягнення не було посилено.

Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом, неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу.

Копія рішення по скарзі або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено. У той же строк копія постанови надсилається потерпілому на його прохання. Про результати розгляду протесту повідомляється прокуророві (якщо прокурор подавав відповідний протест). Скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум та інших обмежень, пов’язаних з цією постановою.

Рішення по скарзі на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути опротестовано прокурором. Протест на рішення по скарзі вноситься в вищестоящий орган відносно органу, який прийняв рішення по скарзі.

 Виконання постанов адміністративної комісії

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, є обов’язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами. При оскарженні або опротестуванні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги або протесту без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. Питання, пов’язані з виконанням постанови, вирішуються органом, який виніс постанову (в даному випадку адміністративною комісією чи виконавчим комітетом сільської. селищної, міської ради). Також, адміністративні комісії і відповідно виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад здійснюють контроль за правильним і своєчасним виконанням постанов, які вони прийняли. Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення, крім випадків коли виконавчому комітету ради чи районному (міському) суду була надіслана скарга або протест прокурора на відповідну постанову.

Основним видом адміністративного стягнення, який має право накладати на винних осіб адміністративна комісія, є штраф. Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови — не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України. У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна..

Постанова про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання повертається органові, який виніс постанову.

Прокурорський нагляд за виконанням законів при провадженні у справах про адміністративні правопорушення

Згідно статті 250 КпАП передбачений прокурорський нагляд за виконанням законів при провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Згідно цієї статті прокурор, заступник прокурора має право: порушувати провадження у справі про адміністративне правопорушення, знайомитися з матеріалами справи, перевіряти законність дій органів (посадових осіб при провадженні у справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; опротестовувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення; зупиняти виконання постанови, а також вчиняти інші передбачені законом дії.

Перечитайте, згідно яких статей КУАПП адмінкомісії сільських рад можуть притягати до відповідальності

 
Це вже на 99% не просто НЕ АКТУАЛЬНО. Це вже правовий «антікваріат», як відносно самих правопорушень, так і розміру штрафу. Стаття 196 зробила мій день.
 
Все це свідчить про те, що наш адмінкодекс давно та безнадійно застарів. Але ж ніхто з нардепів не поспішає приводити його у відповідність з діючим законодавством та реаліями часу…
20 років ми живемо в країні правового маразму та свавілля!
 
Для наведення ладу в наших населених пунктах це повинно бути переглянуто НЕГАЙНО! Як і сам механізм притягнення до відповідальності!


Стаття 103-1. Порушення правил користування енергією чи газом Самовільне використання з корисливою метою електричної та теплової енергії без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов’язкове) або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, а так само інші порушення правил користування електричною або тепловою енергією, а також самовільне використання з корисливою метою газу, порушення правил користування газом у побуті, що не завдало значної шкоди, — штраф 50 грн.
 
Стаття 99. Порушення затверджених Кабінетом Міністрів України Правил охорони електричних мереж, що спричинило або могло спричинити перерву в забезпеченні споживачів електричною енергією, пошкодження електричних мереж або заподіяння іншої шкоди, — (35 грн. штрафу)
 
Стаття 103-2 Пошкодження газопроводів при провадженні робіт — Штраф — 17 грн.
 
Стаття 92. Порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини: (від 850 грн. штрафу)
 
Стаття 104. Потрава посівів, зіпсуття або знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур, пошкодження насаджень колективних сільськогосподарських підприємств, інших державних і громадських чи фермерських господарств
Штраф 17 грн.
 
Стаття 136 Порушення правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на залізничному, морському, річковому та автомобільному транспорті
Штраф 170 грн.
 
Стаття 141Стаття 136 Порушення правил охорони смуги відводу автомобільних шляхів
Розорювання резервів, знімання дерну і виймання грунту, складування матеріалів і вантажів, проведення будівельних, меліоративних, топографічних та інших робіт, будівництво споруд, підземних і надземних комунікацій у смузі відводу автомобільного шляху без погодження з шляховими організаціями, а також звалювання снігу і сміття у такій смузі, скидання каналізаційних, промислових, меліоративних і стічних вод у систему шляхового водовідводу —
Штраф — 17 грн.
 
Стаття 142. Порушення землекористувачами правил утримання ділянок, прилеглих до автомобільних шляхів
Штраф — 17 грн.
 
Стаття 150 Порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями — Порушення правил користування жилими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходових кліток, ліфтів, під’їздів, придомових територій, порушення правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання, безгосподарне їх утримання, а також самовільне переобладнання та перепланування жилих будинків і жилих приміщень, використання їх не за призначенням, псування жилих будинків, жилих приміщень, їх обладнання та об’єктів благоустрою —
Штраф 17 грн.
 
Стаття 151. Самоправне зайняття жилого приміщення.
Штраф 85 грн.
 
!! Стаття 152. Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів
Штраф від 340 до 1360 грн.
 
Стаття 155. Порушення правил торгівлі і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю
Штраф 17-170 грн.
 
Стаття 155-2. Обман покупця чи замовника
Обмірювання, обважування, обраховування, перевищення встановлених цін і тарифів або інший обман покупця чи замовника працівниками торгівлі, громадського харчування і сфери послуг та громадянами — суб’єктами підприємницької діяльності під час реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг, якщо матеріальна шкода, заподіяна таким обманом, не перевищує три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, —
Штраф від 34 до 255 грн.
 
Стаття 156. Порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами
Порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), —
Штраф від 510 грн.
 
Стаття 159. Порушення правил торгівлі на ринках
Штраф — 17 грн.
 
Стаття 156-1. Порушення законодавства про захист прав споживачів
Стаття 156-2. Порушення встановленого порядку промислової переробки, зберігання, транспортування або знищення конфіскованих спирту, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів
Штраф 17-340 грн. відповідно.
 
Стаття 175-1. Куріння тютюнових виробів у заборонених місцях
Штраф 51-170 грн.
 
Стаття 179. Розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві
Розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві (на робочих місцях, у приміщеннях і на території підприємств, установ, організацій) або перебування на роботі в нетверезому стані, —
Штраф 51 грн.
 
Стаття 180. Доведення неповнолітнього до стану сп’яніння
Штраф 102 грн.
 
Стаття 181. Азартні ігри, ворожіння в громадських місцях
Штраф 51 грн.
 
Стаття 182. Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях
Штраф 85-255 грн.
 
Стаття 183. Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб
Штраф — 51 грн.
 
Стаття 186. Самоуправство
Самоуправство, тобто самовільне, всупереч встановленому законом порядку, здійснення свого дійсного або гаданого права, що не завдало істотної шкоди громадянам або державним чи громадським організаціям, —
Штраф — 51 грн.
 
Стаття 186-1. Незаконні дії щодо державних нагород
Купівля, продаж, обмін чи інша оплатна передача ордена, медалі, нагрудного знака до почесного звання, а так само їх привласнення або носіння особою, яка не має на те права, чи незаконне зберігання — (НЕЗАКОННЕ ЗБЕРіГАННЯ!!!
17 грн.
 
Стаття 196. Порушення правил навчання карате. КАРАТЕ, КАРЛ!
Порушення встановлених правил відкриття секцій спортивного карате або набору до них громадян чи навчання в секціях прийомів, заборонених спортивними правилами, а також самовільне, без дозволу відповідних органів, навчання прийомів карате —
51 грн.
 
Стаття 212-1. Повідомлення неправдивих відомостей державним органам реєстрації актів цивільного стану та несвоєчасна реєстрація народження дитини
17 грн.

Добавить комментарий