У 2010 році американський режисер Джош Фокс зняв фільм, котрий отримав премію Емі за кращу режисуру і був номінований на Оскара — Газленд. Документальна стрічка про гідравлічний розрив пластів (фрекінг), технологію для видобутку сланцевого газу, що несе багаторівневу небезпеку і ризики, викликала загальнонаціональний діалог про неприпустимість фрекінгу.
У стрічці Газленд-2 розглядається довгостроковий вплив фрекінгу, у тому числі отруєння питної води, землетруси і хронічні захворювання. Фільм зосереджує увагу на людях, життя котрих непоправно змінилося.
Подорожуючи всією Америкою, режисер бачить однакову картину — активісти антифрекінгового руху б’ють на сполох, одночасно з цим, сланцева промисловість застосовує проти американських громадян судову тяганину, брехливі кампанії в пресі і навіть військову тактику психологічних операцій, котра зазвичай впроваджується проти повстанців.
Газова промисловість побудувала міф про те, що фрекінг є безпечним — для цього було найнято піар-фірму, котра у п’ятдесятих роках проводила кампанії про безпечність куріння.
Повз увагу авторів не пройшов і той факт, що американський уряд більше не в змозі контролювати видобувну галузь — про це в інтер’ю відкрито заявляють навіть конгресмени. Як зазначає режисер, фрекінг забруднює не лише питну воду і повітря, а й демократію теж.
120 хвилин
Режисура і сценарій — Джош Фокс.
Продюсери — Тріш Едлісік, Джош Фокс, Дебора Волес.
