Продразверстка на Днепропетровщине или Повний жнивець

0
1997

В Украине, особенно в южных её регионах, – неурожай зерновых. Согласно законодательству, в каждой области как раз на такие неурожайные годы должен быть свой региональный запас зерна. Последние десять лет его на Днепропетровщине не было. Была договоренность с зернотрейдерами — те временно оставляли на территории области зерно, власть отчитывалась перед Киевом, и зерно тут же вывозилось. В этом году ситуация изменилась. В мае на сессии облсовета было принято решение о внесении изменений в Программу формирования региональных ресурсов продовольственного зерна. Исполнителем программы стало КП «Региональный стабилизационный фонд», которому поручено сформировать региональный ресурс в объеме 119 тысяч тонн. И само решение, и методы его реализации вызвали неоднозначную реакцию. В этом материале я собрала все аргументы «за» и «против».

Подробнее >>

Виїзд нашої знімальної групи на жнива — справа майже пересічна, буденна… але не цьогоріч — нині їхали на кордон із Херсонщиною занепокоєні звістками з полів…

проїжджали сотні, тисячі гектарів ріллі, засіяні озиминою…

спочатку нам здалося, що все збіжжя все скосили, залишивши традиціно 10-15 см стерні… але…

…виявилось, що 10-15 см — то висота рослин… і комбайни, які наразі збирають те збіжжя, — шкрябають по землі, бо намагаються прибрати врожай, не втративши жодного колоска!!!
зелена маса карантинних рослин потужніша за озиму пшеницю… а на цю землю за 8 місяців не впало ані краплі води…
нині врожайність озимої пшениці в Якимівському р-ні — близько 10 ц з га… ячміня — 3-7… це у 5-10 разів менше, ніж збирають тут зазвичай у сприятливі роки…

А цьогоріч держава обіцяла компенсувати аграріям втрати озимини… але з початку року — не дали й копійки… ані обіцяні компенсації по кредитним ставкам, ані обіцяні компенсації за вимерзлі озимі… донині обіцяють дати гроші… але у грудні! раніше на 4 комбайни виділяли 8 машин, котрі день і ніч ледь встигали забирати збіжжя від комбайнів… нині — на 4 комбайни працює 2 машини… і ті — по кілька годин чекають, доки заповниться бункер комбайну…

…за такої ситуації із ранніми зерновими — господарства ще міг би врятувати соняшник… але дощ потрібен і йому, адже вже на 50 см стовбурі він викинув корзинку, аби швидше провсти вегетативний період… а також уже скидає нижнє листя, аби не тягло на себе потрібну голівці вологу… агрономи кажуть, що ще кілька днів такої спеки — і соняшник просто не зацвіте… його залишиться перемолотити на силос чи просто задискувати в землю, тому що такі слабкі рослини не дадуть врожаю…

Аби відновити систему зрошення — на кожен агрегат потрібно витратити понад 250 тисяч гривень… зайвих грошей в господарстві ж не буває… 20 років поспіль можновладці піаряться на великій любові й розумінні проблем українського села…

…а віз і нині — там… із таким ставленням з боку держави невдовзі українське село зникне з адміністративних карт… просто зникне як таке… бо тримається воно — без перебільшення — з останніх сил! закинуті села — людська напівпустеля — справляють незабутнє враження, від якого хочеться просто вити — довго й голосно… повертались додому мовчки… та й чим ми могли розрадити у цій ситуації?… 12 годин під пекучим сонцем не додавали оптимізму.

Юрій Фоменко

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь
Captcha verification failed!
оценка пользователя капчи не удалась. пожалуйста свяжитесь с нами!