Знищення чорноземiв — катастрофа України

“ Чорнозем – це цар ґрунтів, він дорожчий
за вугілля, дорожчий за золото. “

В .В. Докучаєв

Земля – то є територія нашої держави. Як об’єкт господарської діяльності людини вона існує без усякого сприяння з його сторони — як загальний предмет людської праці, як основний засіб виробництва в сільському і лісовому господарстві.

Родючий шар грунту — основний компонент наземних екосистем, що утворився протягом геологічних епох в результаті по­стійної взаємодії біотичних і абіотичних факторів. Важливою властивістю грунтів є їх родючість. За­вдяки їй грунти є основним засобом виробництва сільськогосподарських продуктів та інших рослинних ресурсів, основою забезпечення добробуту населення.  Охорона грунтів, раціональне використання, збе­реження та підвищення їх родючості — неодмінна умова дальшого економічного прогресу суспільства.

Безвідповідальне ставлення сільгоспвиробника і безконтрольність держави за останні роки привели  до колосальної втрати чорноземів. Одним із чинників втрати чорнозему є водна ерозія, її розвитку сприяє iнтенсивне розорювання схилiв горбів, недотримання елементарних агротехнічних правил на обробітку грунту. Вона зумовлює  зміну не тільки фізичних властивостей, але й знищує гумусовий горизонт. Внаслідок цього помітно зменшуються запаси гумусу, азоту, фосфору, калію й інших поживних елементів. Грунт втрачає свою родючість. Площа еродованих земель безперервно зростає i становить зараз до третини вiд земельних угiдь в нашій області. Найiнтенсивнiше вiдбуваються ерозiйнi процеси  на землях розташованих на пагорбах з великою крутизною схилiв. Вони посилюються там, де вирощують просапнi культури (овочi, цукровi буряки, соняшник, кукурудзу) i провадять оранку вздовж схилiв.

З метою широкомасштабного впровадження природоохоронних заходів у найближчій перспективі необхідно вивести із сільськогосподарського обороту  до 10% земель, що дасть змогу істотно знизити ступінь розораності угідь. Перехід одних земельних угідь в інші називають трансформацією земельного фонду. Завдання підприємств — забезпечити переведення менш продуктивних угідь у більш продуктивні, наприклад, заліснення ярів і балок, залуження деградованих земель, переведення природних пасовищ у сіножаті тощо. Щоб започаткувати роботу по збереженню чорноземів Дніпропетровщини необхідно регіональна програма на законодавчій базі нашої держави. Науковий і виробничий світ області повинен напрацювати матеріали для вищеназваної програми. Накреслити перспективні шляхи перепрофілювання земель, виведення найкритичніших ділянок в державний земельний фонд під рекультивацію.

Вагомим чинником в збереженні родючого шару грунту є тотальний контроль держави за технологією обробітку ґрунту.  Затвердження на рівні обласного сільгоспуправління  агротехнічних заходів, спрямованих на ослаблення поверхневого стоку і переводу його у внутрігрунтовий. Розробка технологічних карт обробітку грунту на схилах дасть можливість збереження чорноземів.  Тільки  виконання обробітку грунтів по горизонталі, «контурне» землеробство зменшують змив грунту на 50% і поверхневий стік на 12-99%. Крім агротехнічних заходів збереження ґрунтів необхідно широко використовувати економічні та юридичні важелі, які є особливо ефективними в умовах ринкових відносин.

Регіональна програма, в розробці котрої прийняли участь галузеві вчені, аграрії, юристи, органи влади необхідна області,  стала б “дорожньою картою” в збереженні чорноземів.  Контролю за їх використанням та програм по збереженню родючих шарів грунту. Ціна питання настільки велика, що не звертати увагу на це є злочин державного масштабу.  Щоб зрозуміти глобальність цього питання приведу розрахунок: на фото поле 94 га. Втрата чорнозему за останні 10 років оцінюється більше як 45-47 тис. м. куб. , або ж  750-800 залізничних вагонів).

А таких полів багато, і з кожним роком наш чорнозем міняє колір в бік коричневого і замінюється на ланах глинищами та супісками.  Сповзає родючий грунт в яри, на дно водойм. Вже і порогів в Дніпрі нема, замулені.  І можливо в дуже близькому майбутньому прийдеться поєднувати програми збереження малих річок та збереження чорноземів. Транспортуючи після очистки водойм мільйони кубічних метрів мулу на поля за рахунок платника податків.  І бездіяльні державні мужі в цьому питанні надалі братимуть участь своїми підлеглими підприємствами — в очищенні водойм і відтворенню Українських чорноземів. Можливо навіть за таку святу справу їм вручать нагороди.

В нашому регіоні тисячі проблем, на цю тисячу проблем знайдеться сотня людей, які можуть професійно проаналізувати, з цієї сотні — з десяток знають шляхи їх вирішення.
Приведу на останок слова Ганни Гопко “Ми зараз живемо в країні «колективної безвідповідальності», в країні де є «гілки» влади, але в «гілок» відсутнє «коріння» і «стовбур». На мій погляд «коріння» — це наші звичаї, а «стовбур» — родюча земля. А на ваш?”

Юрiй Фоменко, Вячеслав Горобець

—

Так — тема не просто акутальна, вона — фундаментальна, одна з базових для українців і України взагалі. Хоча питання, підняті в статті, очевидні й зрозумілі для всіх, хто хоча б якесь відношення має до землі. І певне, як і автори статті, і як цитований в епіграфі В. Докучаєв, так і кожен громадянин зі здатністю до тверезого мислення усвідомлює гостроту і фатальність загрози від втрати родючого шару грунтів. Змивання гумусу і фізичне знищення грунтів (карьєрами) — це екологічний, економічний і культурологічний колапс з довготривалими невтішними наслідками. Дійсно, в останні роки, за нашими спостереженнями, процеси знищення грунтів у степовій Україні підсилилися в рази. І, між іншим, були вже загальнодержавні програми по збереженню й захисту грунтів, які передбачали досить масштабні заходи щодо виведення змемель з-під ріллі, залуження, заліснення тощо. Та так і залишилися вони папірцями, якими вимахують періодично чиновники, підводячи періодично підсумки системній бездіяльності в цій сфері. А от ідею нової регіональної програми все ж таки підтримую — все ж таки треба рухатись, треба діяти. Гірше від цієї ініціативи в будь-якому разі не стане. Тільки готвувати її слід виважено, з залученянм дійсно провідних фахівців (не тільки за регаліями, але й за життєвим і проффесійним досвідом і з адекватним ставленням до проблеми земельного устрою України).
Вадим Манюк dikun@ua.fm

 

Тема грунтів не просто важлива — тема, що має філософське, ментальне підгрунтя, вибачте незграбний каламбур і «г», бо як втикнути тут тверде — не знаю. На що орієнтований сучасний сільгоспвиробник — і в Україні. і у світі? На попит. В умовах ринку це природньо. І якщо сьогодні прогнозовано найвищу ціну на соняхи — сіятиме, а завтра — на кукурудзу — по соняху сіятиме, і начхає на сівозміни і на агрокультуру! Бо на обрії шурхотить зелений папірець, а земля — не своя, орендована, і бажаючих здати в оренду — черга, і довкола порожні.чих сел — не меншає…

І ніякий світовий досвід тут не допоможе — весь світ схиблений на зелених папірцях, і найбільший не той, хто пітніє, а хто тима папірцями шурхотить. Отже, лікувати треба не агрокультуру, а центральну нервову систему, хвору на зелені папірці? Бо сутність дуже проста: земля годує людство вже десятки тисяч років, а сучасні різнокольорові папірці у цілковитій більшості країн світу не підтримані навіть золотим еквівалентом!

Можемо не встигнути — часу обмаль, і ми змалілі. Звіроящери, що захопили владу і в Україні, і в цілім світі, не мають людської, богоданої шкали цінностей. Вони живуть інстинктами: споживання, самозбереження, розмноження. Вся решта їм невідома й не потрібна. На великий жаль, більшість сучасників не розуміють, що владу захопили саме звіроящери і обманюються їхнім вмінням говорити та людською подобою. Треба вірити в Бога — вірити Богові! — щоби розрізняти Богонатхненне Творіння і твар бездушну… Треба розуміти, що люди і звіроящери на одній Планеті, а паче й паче — в одній Україні, — разом жити не можуть! І пановатимуть звіроящери доти, доки люди ставитимуть шурхотіння ЧУЖИХ різнокольорових папірців над СВОЇМИ найдорогоціннішими цінностями: Земля, Родина, Народ, Держава… Держава, кажу, а не привладні звіроящери, що нині загарбали її…

Леонід Романюк, редактор Альманаху «СВОЄ» .
P.s. Вячеславе, Юрію — шпальти альманаху до ваших послуг!