Газета Ліца пишуть: «У Дніпрі продовжують встановлювати колонки на створених свердловинах. Таким чином міська влада піклується, аби мешканці були з водою у разі блекауту.»
Колонка — це символ децентралізації. В «поганому совку» колонки були чи не в кожному дворі. Бо була мета забезпечити виживання населення, за будь-яких скрутних умов.
Пізніше колонки замінили на централізований водопровід. Але, знов таки — не для того, щоб стягувати щомісячну абонплату «відповідно до замовленої річної потужності» або заробити на «розподілі та транспортуванні». Була мета — покращити умови життя та зручність доступу до суспільного блага.
Пізніше, у вільній та демократичній Україні цю «ганебну спадщину» совка — централізовані мережі (будь якого типу) — почали використовувати для пограбунку населення, створюючи їм НЕСТЕРПНІ умови життя через захмарні тарифи та ОБМЕЖЕННЯ доступу до суспільних благ — води, світла та газу.
Навіть в умовах економічної кризи та війни, влада в будь-який спосіб намагається ЗБЕРЕГТИ централізовані мережі та встановлює перепони для реальної економічної та енергетичної децентралізації громад або окремих громадян.
Окремі колонки у дворах зараз ніяк не вирішують проблем і служать лише піаром і показухою.
Бо тільки централізація дозволяє робити «прокладки» (штучні перешкоди), грабувати суспільний ресурс і зберегти контроль над населенням. Це классика потокових систем, про які є багато статей в моєму блозі та телеграм каналі (підписуйтесь щоб нічого не пропустити)
Централізація ефективна, але дуже нестійка. Для будь-якої складної потокової системи важливо бути не тільки ефективно організованою, але й здатною протистояти змінам у навколишньому середовищі, будь то посуха чи хвороба в природній екосистемі або спади в економіці.
Те ж стосується і мереж. Це пов’язано з тим, що надмірно ефективні потокові системи стають занадто крихкими, при цьому один невеликий розрив у ланцюжках може призвести до руйнування всієї системи.
Отже, тактичний план полягав би в тому, щоб забезпечити колонками всі двори міста. А стратегічний — розселення великих міст на урбанізовані сільські громади (згідно Дацюка — «урбанізований простір, де всі зв’язки формуватимуться за локальним принципом». По великому рахунку, що вирішує водна колонка у дворі, коли будинок без опалення і енергопостачання? Справедливості заради, треба сказати що навіть в багатоповерхівках сталінського періоду, в кожній квартирі була ПІЧКА, а пізніше на декілька будинків (на двір) будувалась ОКРЕМА котельня. Бо ганебний совок був про «сталість» та «суспільні блага». А «вільна сучасна демократична Україна» — це виключно про ШКУРНИЙ ІНТЕРЕС.
Тож в умовах війни, кризи та переосмислення безпеки та засад добробуту власних громадян, потрібно робити не тільки водну, а й ГАЗОВУ колонку (якщо не у дворі, то хоча б одну на район). Таке можливо не скрізь, але в газоносних регіонах — легко. Замість того, щоб скидати газ в єдину велику мережу, з якої потім легко безконтрольно продавати його за кордон, списувати на втрати або стягувати з нас за транспортування, треба будувати сітку невеликих мереж, які в першу чергу забезпечувати б потреби місцевих громад (які страждають від наслідків газовидобування). Натомість, громади, села та міста з багатих газоносних регіонів виглядають як вирваний зуб, а не Арабські емірати.
Задайте просте питання, чому особисто з вас щомісячно вимагають показники лічильників, але про показники лічильників Облгазів ніхто не знає. Я вже не кажу про показники лічильників газових свердловин (або великих вузлів розподілу) — БО ЇХ НЕМАЄ.
І з цією ганебною спадщиною совка, схоже, ніхто не збирається боротися… Легше валити пам’ятники та розводити демагогію про мову і церкву.
Отже, не ведіться на показуху. Думайте. І якщо не в змозі змінити світ, то зробіть висновки хоча б для себе, щоб підготуватись до того, що нас чекає…
(Фото — це Польща, а не Дніпро)
