Спалюючи сухостій, ми позбавляємо грунт гумусу. Якби раніше протягом тисячоліть в нашому степу щорічно горіла трава, то замість родючих чорноземів ми мали б безплідні глини. У вогні гинуть трильйони дрібних організмів, що забезпечують родючість грунту, запилення рослин і екологічний баланс.
Вогонь висушує грунт, а також позбавляє землю природного відбивача сонячних променів, яким є сухостій. Тому швидко зазеленіла на згарище трава набагато швидше відмирає, ніж та, яка пробивається крізь степовий повсть. Постійне спалювання рослинного покриву порушує водний обмін між грунтом і атмосферою. Чорна поверня згарища притягує сонячне тепло і ще більше прискорює випаровування вологи, яка накопичилася за зиму в землі, позбавляющи води наші річки та ставки, якої вони так потребують в умовах кліматичної кризи та глобального потепління.
На перший погляд, суха минулорічна трава здається мертвою, та, насправді, на сухих пагонах і серед них вирує життя, мільйони різноманітних істот під час зими саме тут знаходили собі притулок в очікуванні весни. Тут постійно живе ряд видів, від найменшої але такої корисної мурашки і до відносно більших полівок, їжаків. А також найрізноманітніші жуки, павуки, коники, равлики, гусінь багатьох красенів-метеликів.
Під покривом старої трави, наче під ковдрою тихо спали молоді пагони різних рослин, лежали до весняного проростання насінини. Для усіх них, така, здавалось би, непотрібна минулорічна трава слугувала і слугує захистом і домівкою. І варто лише черкнути сірником як усі ці створіння, усе живе просто заживо згорить, оскільки не зможе втекти від стрімкого смертельного вогню, адже кожна пожежа — явище небезпечне для людини і природи водночас. І в цей момент ніхто навіть не задумується над цим, переконливо і сліпо вірячи нічим не обґрунтованому стереотипові що начебто після підпалу минулорічної трави, на її місці швидше виросте молода травичка і робить природі жахливу «ведмежу послугу».
Так, з часом, трав’яний покрив можливо і ростиме. Але, запитання, який? Далеко не кожна рослина зможе витримати періодиче спалювання, не говорячи вже про тваринне населення, яке при підпалі гине, взагалі, повністю. На місці вигорілого різнотрав’я виростуть хіба що тривіальні, зовсім не вибагливі і не корисні та, проте, дуже стійкі види, як правило, бур’яни та малопродуктивні трав’яні асоціації. Бур’яни-чужинці заполонять місця аборигенної флори. А значна частина видів, що раніше зростали на цьому місці, переважно дуже цінних та рідкісних – просто загине, бо ж спалюються не лише самі рослини, але й їх насіння! Тобто на даному місці вже ніколи не ростимуть рідкісні, корисні та цінні, але, при тому, вразливі види рослин і тим самим, значно знизиться рівень фіторізноманіття даного схилу.
Боріться з цим ганебним явищем, розповсюджуйте інформацію серед сусідів та знайомих. Не будьте байдужими – долучайтесь до гасіння пожеж в своїй місцевості!
На жаль, збільшення штрафів не призвело до зменьшення підпалів. Це те, про що я постійно кажу: навіть чудовими законами реальність в країні не міняється.
За виконанням законів ніхто не слідкує. За злочином не наступає покарання. А непокаране зло поширюється.
Закони мають передбачати дієві засоби контролю, відповідні повноваження та фінанси.
Очевидно, що децентралізоване місцеве самоврядування на це не здатне. Потрібно вводити відповідальність посадових осіб за пожежну безпеку та санкції для місцевих бюджетів, як про це пише еколог Олексій Бурковський
Потрібна профілактична та роз’яснювальна робота.
Зараз держава, як регулятор суспільних відносин, відсутня в багавтьох сферах. Які пожежі, коли країна скатується в суцільну анархію…
