Всі, хто більш-менш глибоко знається на екологічній проблематиці, в курсі, що основним негативним фактором впливу тваринництва на довкілля є знищення величезних площ дикої природи під кормові культури та кормові угіддя. Проте, в інформаційному просторі можна знайти немало публікацій про викиди парникових газів домашньою худобою, що подається як впливовий фактор глобальних змін клімату. З цього приводу в мене завжди виникало питання: чому мова йде саме про домашню худобу, адже дикі тварини протягом мільйонів років також були причетні до цього процесу, але жодних катастрофічних наслідків це не породжувало. Отже, давайте розбиратись.
Якщо не брати до уваги активну господарську діяльність, то природний колообіг вуглецю це в цілому замкнена система. Поглинаючи двоокис вуглецю з атмосфери, рослини живляться ним і формують свою біомасу. Тварини та мікроорганізми харчуються цією біомасою в результаті чого виділяється двоокис вуглецю (та деякі інші сполуки). Рослини знову поглинають цей двоокис вуглецю та формують біомасу, яку, знову таки, споживають та розкладають тварини та мікроорганізми. І так до безкінечності.
Таким чином, жодних надмірних парникових газів в повітря через систему «рослини-тварини/мікроорганізми» не потрапляє, бо це все обіговий вуглець. Його не можна порівнювати з позациклічним вуглецем, емісія якого відбувається в результаті спалювання викопного палива, і який був законсервований природою в попередні геологічні епохи.
Однак, заглиблюючись в нюанси, все ж таки можна виявити значну різницю між дикою фауною та домашньою худобою щодо емісії парникових газів. По-перше, чисельність домашньої худоби стала більшою, ніж чисельність схожих за масою диких тварин, популяції яких існували ще до початку активної господарської діяльності.
По-друге, питання не лише в кількості, але в «якості» тварин. Справа в тому, що тваринництво значно збільшило кількість жуйних тварин, в першу чергу великої рогатої худоби. Система травлення жуйних значно відрізняється за своєю фізіологією завдяки багатокамерному шлунку та бактеріальному перетравленню целюлози, а це і є причиною великої кількості метану, що ними виділяється. При цьому метан має в 34 рази більший парниковий потенціал, ніж двоокис вуглецю.
Сьогодні в світі налічується за різними оцінками більш ніж 1 млрд. голів великої рогатої худоби. За останніми підрахунками на Африканському континенті заміна диких тварин на домашню худобу призвела до зростання емісії метану з 3,4 млн. до 8,9 млн. тон на рік за останню 1000 років. Тобто цей показник зріс більш ніж в 2,5 рази! (Щоправда, деякі науковці зауважують, що метан перебуває в атмосфері лише протягом 12 років, в той час як двоокис вуглецю залишається стійким та накопичується протягом тисячоліть. Вони наполягають на тому, що метан не має довготривалого акумулятивного ефекту і його вплив є короткотерміновим (дані Raymond Pierrehumbert, Oxford Martin School)).
Варто також зазначити, що ситуація у внутрішній структурі поголів’я великої рогатої худоби (ВРХ) неоднозначна. По-перше, очевидним є домінування м’ясного напрямку. З більш ніж 1 млрд. голів ВРХ молочний напрямок представлений за різними оцінками 225-264 млн. голів худоби. Тобто, на молочних корів можна «повісити» лише чверть глобальних викидів парникових газів з боку ВРХ.
Насправді відсоток цей менший. Щоб виробити 1 кг м’яса (дані сайту “Our World in Data”) потрібно 25 кг кормів (сухої речовини), а щоб виробити 1 кг молока стандартної жирності потрібно лише 0,7 кг кормів (сухої речовини). Звісно, не можна порівнювати калорійність м’яса та молока, адже молоко це на 95 % вода. Проте розрахунки протеїнової ефективності вказують, що ефективність яловичини становить лише 3,8 %, в той час як молока 24 %. Тобто на формування 1 г протеїну при виробництві молока йде в 6 разів менше кормів, ніж для виробництва 1 г м’ясного протеїну. За розрахунками енергетичної ефективності цифри ще більш вражаючі 1,9 % проти 24 %.
При виробництві яловичини на 1 г протеїну виділяється в атмосферу 221,6 г-екв. СО2, а при молочному виробництві на 1 г протеїну виділяється лише 35 г-екв.СО2. В решті решт, найголовніший показник – річні витрати земельних ресурсів на 1 г протеїну для яловичини становлять 1,02 кв.м, тоді як для молока лише 0,04 кв.м.
Немає жодних сумнівів, що тваринництво є фактором №1 щодо знищення природного середовища на планеті. Але безпосередня емісія парникових газів тваринами в цьому питанні не є першочерговою проблемою. Щоб зрозуміти це достатньо 2 речей:
По-перше, відкрити розділ про трофічні зв’язки та трофічні піраміди в підручниках з екології, де чітко вказано, що в середньому 10 % енергії корму переходить з одного трофічного рівня на інший, а 90 % йде на фізіологічні процеси і розсіюється. Це означає, що для формування 1 кг м’яса потрібно витратити близько 10 кг зерна. При цьому очевидно, що продуктами виготовленим з 10 кг зерна можна протягом доби нагодувати в рази більше людей, ніж продуктами виготовленими з 1 кг м’яса.
По-друге, виїхати за місто і оглянутись навколо. На тваринництво припадає більше половини всіх знищених природних ландшафтів. Коли ви бачите безкраї посіви пшениці, ячменю, кукурудзи – знайте, що 70-80 % цих культур посіяно, щоб годувати худобу, а не безпосередньо людину.
До речі, цікавий факт. Нідерланди, не дивлячись на мізерну площу своєї країни, займають 5-те місце в світі по експорту яловичини, а це майже 6 % світового експорту. Це «Великий Привіт» тим, хто розповідає казки про еко-дружність технологій в розвинених країнах, адже еко-експерти з цих самих розвинених країн говорять, що це ненормально. Чому? Тому що заради масштабного експорту м’яса Нідерландами пішли під плуг величезні площі дикої природи поза межами цієї країни, щоб вирощувати кормові культури. Це напряму стосується і нас. Україна продала в Нідерланди протягом 2018-2019 маркетингового року зернових на суму близько 0,35 млрд. доларів. Це означає, що допоки голландські бички та корівки мирно пасуться на красивих зелених пасовищах, українські степи та луки нещадно розорюються, щоб вирощувати зерно, яке у вигляді сировини піде на комбікорми голландській худобі. От і вся «пастораль», от і вся сільська «ідилія»
Викиди парникових газів транспортом, промисловістю, комунальним господарством безумовно наносять великого негативного впливу на природне середовище, але вони не знищують природні екосистеми безпосередньо. Знищення лісів під пасовища, оранка степів та осушення боліт під ріллю це і є ключовий та прямий фактор екологічної кризи. При цьому переважна більшість цих територій була зруйнована саме заради тваринництва, а якщо точніше ─ заради м’ясного тваринництва. Зверніть увагу, що в цій публікації я обмежився цифрами та фактам лише щодо ВРХ, зовсім не торкнувшись питання вирощування свиней, малої рогатої худоби, птиці.
Знищення дикої природи означає, з одного боку, вивільнення в атмосферу величезної кількості вуглецю, який утримувався в деревині та ґрунті, а з іншого, зникнення основного природного «механізму», який цей вуглець фіксує та підтримує його замкнений цикл. Це значно більш небезпечний фактор, ніж безпосередні фізіологічні викиди парникових газів худобою.
Проте, не можна зводити проблему лише до парникових газів. Здається, що вся глобальна еко-інформаційна політика крутиться лише навколо цього, наче людина не порушила інші важливі складові природного балансу. Співвідношення вуглецю та кисню це лише один з багатьох природних колообігів: води, сірки, азоту, калію, фосфору, магнію і т.д. і т.п. Всі вони напряму пов’язані із живою речовиною і зводити головну екологічну загрозу лише до підвищення концентрації парникових газів в атмосфері, як мінімум, недалекоглядно.
На жаль, деякі інформаційні ресурси взагалі ігнорують найважливіший факт руйнації природних екосистем, і розглядаючи питання тваринництва зводять все до того, що корови, вибачте на слові, просто псують повітря, через що, начебто, і відбувається глобальне потепління.
ВИСНОВКИ: Будь-яке виробництво напряму пов’язано зі споживанням і є наслідком попиту на продукцію з боку людей. Варто визнати, що виробництво молока потребує народження молодняка ВРХ, а серед цього молодняка особини чоловічої статі становлять в межах 30-50 %, тобто молочне тваринництво бере до певної міри участь і у відтворенні поголів’я м’ясної худоби. Це означає, що зростання молочного виробництва також не має бути безмежним.
Проте, цифри найкращий аргумент, який доводить ─ основним негативним фактором сільського господарства (і не лише сільського господарства, а й фактором руйнації Біосфери взагалі) на сьогодні є саме м’ясне тваринництво і саме багатократне глобальне скорочення споживання м’яса або створення його замінників є першочерговим завданням у вирішенні глобальних екологічних проблем. Як це не дивно, але найбільший фактор руйнації природного середовища пов’язаний з нашими кулінарними звичками і народжується на наших кухнях. А в цьому корови точно не винні.
