Отже перший і головний критерій вибору маєтку або місця його розташування — наявність ВОДИ. Без води не буде нічого — їжі, зручностей, ЖИТТЯ взагалі. Наявність якісної води — це подвійний бонус. Так, сучасні технології дозволять неякісну воду з певним забрудненням та властивостями, очистити та пом’якшити: фільтра, зворотній осмос. Це коштує, звичайно, але це можливо.
Коли людина постає перед питанням будівництва будинку та отриманням води, приходить розуміння, наскільки це важливий ресурс. Приходить розуміння, що споживач платить за те, на чому заощадив забруднювач навколишнього середовища.
Щоб мати чисту воду, ми повинні очистити її вид того, що скидає туди БЕЗКОШТОВНО підприємство або ферма.
Щоб здобути воду з підземлі, треба платити за те, що хтось, користуючись бездіяльністю держави, ЗНИЩИВ, заощаджуючи на природоохоронних заходах — поверхневе джерело питної води: річки, ставки і навіть свердловини!
В містах поки що доступна брудна вода з великих річок. Але вже приходить розуміння, що всі ПЛАТЯТЬ, купуючи питну воду через те, що хтось дозволяє себе безкарно і безвідповідально забруднювати її в інших місцях. Да, так все і працює, за все треба платити. Якщо хтось заощаджує — хтось мусить платити.
Отже, перше завдання — свердловина. Друге — туалет. Якщо ти живеш біля річки, це повинен бути септік. Тому що ми відрізняємось від тих, хто просто може дозволити собі провести в річку каналізаційну трубу (все і так спливе по течії — ніхто не помітить). Тому ми платимо кошти, щоб очищувати свої стоки, щоб хтось інший, користуючись суспільною власністю — питною водою, не сплачував за її очищення! Це називається «соціальна відповідальність«. Через шкурний інтерес «ефективних приватних власників і бездіяльність держави, МИ ВТРАЧАЄМО ПИТНУ ВОДУ, річки і джерела — головне багатство на цій землі!
Не зрозуміло, чому туалет в домі був такою недосяжною метою в сільської місцевості, навіть в радянські роки. Ані туалету, ані ванної в домі. «Як ви тут жили?» Та якось жили 50 років. А милися? В тазиках та в річці. А зимою? Та скільки там той зими…
В принципі, так воно і зараз є. Якщо сусід не побудував, якщо сам не побачив позитивний приклад, деякі так і живуть «як діди жили». Небажання вчитися, відсутність прагнення до кращого життя та позитивних прикладів. Психологія жебрацтва. Це те, що нам треба змінювати в менталітеті сільського населення. Як? Через навчання та виховання, зміну свідомості, функції, про які наша держава геть забула — «право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї (харчування, одяг, житло)»…
Газ є, а води і туалету в домі немає. У нас буде! Про туалет — незабаром.
