Ізраїль і Україна — два Богообрані народи: євреї у пустелі творять рай, а українці у раю — пустелю. І упертості кожного можна позаздрити
Дійсно, 1 січня 2018 року почали діяти зміни до Закону України «Про відходи» та Кодексу України «Про адміністративні правопорушення», які передбачають відповідальність за таке правопорушення, як «захоронення не перероблених (необроблених) відходів» (КУпАП, ст. 82-8). Але ця норма виникла в Законі багато років тому назад, отже, не може розглядатися як новела законодавства.
Ця історія почалася у 1984 році, коли в Україні з’явився Кодекс України «Про адміністративні правопорушення» (https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/page). А в 1996 році в цьому кодексі виникла завдяки відповідному Закону (https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/81/96-%D0%B2%D1%80) нова стаття, 82 «Порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення». Нажаль, уже у 1999 статтю цю прийшлося доповнювати шістьма підпунктами, бо правопорушення, пов’язані з відходами, залишалися безкарними, так з’явилися статті 82-1, 82-2… 92-6, які встановлюють відповідальність за порушення правил використання установок з переробки відходів, порушення правил передачі відходів, змішування або захоронення відходів, які в Україні підлягають утилізації тощо. 2006 та 2010 роки — нові уточнення у це законодавство, з тих пір правопорушенням є, цитую: «порушення вимог законодавства у сфері хімічних джерел струму» (ст. 82-7). І, врешті решт, 2 жовтня 2012 року Верховна Рада приймає новий Закон (https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5402-17/paran6#n6), яким додає до сміттєвих правопорушень наступне (ст. 82-8) «Захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів». Знов повторюся: це відбулося 2 жовтня 2012 року. Але законодавець поступив дуже поблажливо до комунальників та менеджерів міст. Він відклав покарання за це правопорушення (яке насправді є злочином проти людства та довкілля) на п’ять років, мовляв, готуйтеся, хлопці, час ще є…
Цю історію можна розповідати з іншого боку. У 1998 році в Україні народився Закон «Про відходи» (https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/187/98-%D0%B2%D1%80/page2). І був він м’яким, лагідним та майже гумовим. Однак життя диктувало свої вимоги, і дуже скоро українське чиновництво зрозуміло, що від нашої держави вже жахаються європейські партнери. 7% території під мерзенними звалищами, постійне «постачання» сміття річками у моря та Світовий Океан, постійні пожежі на звалищах, що не мають вже аналогів у розвинутих країнах, та й у нерозвинутих переробка давно перевищує захоронення, а відходи перетворюються на прибутки. Отже, рік за роком у цей закон робляться додатки та виправлення. Ось їх дати: 07.03.2002, 23.12.2004, 21.01.2010, 02.12.2010, 17.05.2012, 06.07.2012, 02.10.2012, 02.10.2012, 16.10.2012, 09.04.2014, 14.10.2014, 02.03.2015, 07.04.2015, 09.04.2015, 23.05.2017. Поступово закон цей став більш-менш якісним з точки зору реальної охорони довкілля та поводження з відходами, втім, і досі йому дуже далеко до сучасного європейського нормативу з цього питання.
Отже, вже згадані зміни у законодавстві, які були прийняті 2 жовтня 2012 року, торкнулися й цього закону, додавши до нього вимоги про сортування відходів та доповнивши словом «сортування» саме визначення поводження з відходами та збирання відходів (https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5402-17). Однак головна вимога, що стосується сортування побутових відходів в Україні міститься у пункті «і)» статті 5 Закону України «Про відходи», який з’явився у законодавстві ще раніше — 21 січня 2010 року! Ось як він звучить: «…До основних напрямів державної політики щодо реалізації зазначених принципів належить:… і) створення умов для реалізації роздільного збирання побутових відходів шляхом запровадження соціально-економічних механізмів, спрямованих на заохочення утворювачів цих відходів до їх роздільного збирання;». І ось, врешті, стаття 32, яка починається так: «Заходи щодо обмеження та запобігання негативному впливу відходів…
З метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини забороняється:…»
2 жовтня 2012 року набула нового підпункту, знов таки під літерою «і)». Ось він: «з 1 січня 2018 року захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів».
Тобто, вже у законі були норми про роздільний збір та переробку компонентів відходів, про неприпустимість захоронення на полігонах твердих побутових відходів небезпечних відходів тощо. Але пряму заборону та визнання такої діяльності правопорушенням відклали на п’ять років, надавши господарникам можливість підготуватися та перейти з дикунства до цивілізації… Не той випадок! Зараз вони нам розповідають, буцімто «новий закон захопив їх зненацька»…
У байці Крилова «Стрєкоза та муравєй» російський аналог української бабки «проспівав» літо. Українські «стрєкозли» проспівали п’ять літ та п’ять зим, і знайшли в собі нахабство замість того, щоб йти у відставку та визнавати власну профнеспроможність — висловлювати публічно будь-яку дурню на кшталт «поспішна норма» або «ми ще не готові». Не готові — йдіть, нехай за справу візьмуться справжні фахівці, яких в Україні багато, але яких існуюча мафія не підпускає і на гарматний постріл до вирішення сміттєвих проблем.
Бити гривнею, а потім гнати?
Отже, з 1 січня 2018 року захоронення неперероблених (необроблених), несортованих відходів є правопорушенням, за яке передбачена адміністративна відповідальність. Для громадянина, який вперше затримується за таку негідну справу «світить» від 20 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340-1360 грн), а посадовця або приватного підприємця очікує штраф від 50 до 100 таких мінімумів (850-1700 грн). А якщо громадянин вчинить подібну дурість вдруге — йому прийдеться вже сплатити 80-100 мінімумів (1360-1700 грн), а ось посадовець-рецидивіст або підприємець, який з першого разу не второпає, що захоронювати несортовані побутові відходи неможна, має сплатити 1700-3400 грн.
Здавалося б, наші комунальні структури мали б, знаючи про цю норму закону, готуватися і вдень, і вночі, щоб не потрапити у адмінправопорушники. Де там! Окрім окозамилювання, пустодзвонства та брехні вони не спромоглися ні на що. Ось, наприклад, вуличний бак нібито для роздільного збору сміття. А встановлений він у Харкові на перетині доріг, обабіч яких встановлені десятки звичайних сміттєвих баків, де роздільний збір не передбачено. Де ж логіка? А ось така саме конструкція для роздільного збору сміття, але… на ній забули нанести маркування, який вид у яке з відділень кидати. І нічого. Стоїть… Відволікає приїжджих від думок про засміченість міста Харкова…
Втім, ці хаотичні дії не мають нічого спільного з справжнім роздільним збором побутових відходів, який було втілено в усіх розвинутих країнах світу. Як вважають американці, починатися ця справа має не з установлення баків (це лише десята частина завдання), а з інформаційно-навчальної кампанії. Кожна американська дитина, яка приходить до дитячого садочку або школи, отримує уроки про те, як правильно сортувати свої відходи, у контейнер з яким маркуванням слід викидати використаний папірець, зламану ручку або пляшку від води. Те саме кажуть і німці, і японці, де охорона довкілля є ледь не державною релігією. А харківська влада обмежилася встановленням казна де казна чого, і, як то кажуть, навіть сорому не має.
Втім, неможна казати, що ніхто на Харківщині нічого не робить. Активісти декількох громадських рухів та організацій своєю ініціативою запровадили роздільний збір відходів з утилізацією зібраних компонентів. Однією з перших у цьому напрямку була активістка «Зеленого Фронту» Анна Геращенко, яку через ці ініціативи місцеві мешканці обрали введенським селищним головою. Здавалося б, перемога здорового глузду над безладом і невіглаством… На жаль, вже більше року Анна Геращенко є об’єктом постійного переслідування з боку представників сміттєвої мафії та найнятих нею юристів без честі та совісті. Для того, щоб експеримент не поширився далі, антиекологи навіть спеціально розкидували сміття в лісі, щойно вичищеному волонтерами, перед приїздом зарубіжної делегації (!) А яка при цьому позиція обласної влади, міських та районних адміністрацій та виконкомів? А ніяка. Спали п’ять років — думають спати і надалі.
Єдиний вихід, який ми бачимо — вимагати притягнення до відповідальності і посадовців, і працівників установ з поводження з відходами, які не виконують вимоги законодавства, тобто майже всіх. Причому робити це регулярно і наполегливо. Нехай платять або йдуть геть і віддадуть «золоті жили» сміттєвого кримінального бізнесу тим, хто вирішить цю проблему для України по-європейськи, цивілізовано та безпечно для довкілля.
Олег Перегон, «Зелений Фронт»
П.С. «Національна стратегія поводження з відходами була прийнята 8 листопада 2017 р. Ця стратегія аналізує українські проблеми, пов’язані з відходами, зокрема, побутовими, пропонує доволі логічні шляхи їхнього вирішення. Якщо Стратегія буде виконана, у 2030 році ми маємо стати державою, яка цивілізовано та фахово вирішує проблеми відходів, спираючись на загальноєвропейський досвід. Самому виникненню цієї Стратегії ми маємо бути вдячні Договору про Асоціацію «Україна-ЄС», в тексті та додаткових директивах якого міститься низка вимог по поводженню з відходами.
Але які б документи хто не створював, які б папірці не виникали у Верховній Раді або КабМіні ключ до вирішення проблем звалищ знаходиться в кожній оселі, кожному українському будинку. Якщо господарі розділять своє сміття на складові — держава піде вперед, якщо ні — ми усі програємо, усі до одного, вся країна. І не має значення, який діагноз поставить нам світове співтовариство — летаргія або шизофренія, і не має значення, який діагноз ми поставимо своїм комунальникам або мерам. Адже наші землі стануть звалищем не через «них», а через нас самих.
Сміттєва біда починається на кожній кухні, а закінчується екологічною катастрофою планетарного рівня. Інші країни впоралися, хоча були значно біднішими, менш освіченими, менш забезпеченими технологіями, ніж українці сьогодні. Отже, це буде суцільний сором, якщо ми не впораємося, не зробимо, не встигнемо…
