Про роботу на селі. Я розробив нову стратегію з урахуванням менталітету селян. Тут, в селі, дуже важливо що про тебе говорять люди, якої вони про тебе думки. Тому певна активність, до якої відноситься спалювання рослинності, повинна набути статусу суспільно-неприйнятної. Ті, хто її робить мають бути суспільно-засуджені — цей факт матиме більший ефект, ніж залякування та штрафи, не виключаючи останні.
Тому дуже важливо проводити постійну інформаційно-роз’яснювальну кампанію у вигляді соціальної реклами. Але ж за власні гроші робити це дуже важко, і дає мінімальний ефект (для соціальної реклами особливо важливе повторюваність, яку важко досягти у зв’язку з обмеженістю бюджету). Тому потрібно мобілізувати на цю роботу місцеве самоврядування та місцевий (і обласний) бюджет.
Ми кожного року витрачаємо купу грошей з екологічного фонду на закупку комунальної техніки, яка потом десь хутко зникає. Але жодної копійки не виділено на соціальну рекламу будь якого напрямку. 20 років в державі не ведеться соціальна реклама, не формуються моделі суспільної поведінки, не проводиться роз’яснювальна та виховна робота — те, що відрізняє цивілізоване суспільство від дикунства. В селах не працюють адміністративні комісії (а це фактично є місцевий і достатньо неупереджений суд у порівнянні з відповідними районними та міськрайонними звичайними судами), депутати не приділяють уваги екологічним питанням. А місцеві жителі взагалі не знають, як виглядають сесії сільських рад та не приймають участь у формування місцевої політики та порядку денного (навіть не знають прізвища свого депутата!).
Тому мій план полягає в наступному.
1) Активізувати роботу з місцевим самоврядуванням шляхом всебічного висвітлення поточної роботи депутатів та голови та їх результатів у локальних ЗМІ, які я сам і буду створювати — сайт сільської ради, сторінки у соцмережах, локальна друкована газета, відеоканал. Можливо навіть локальне радіо.
2) Примусити депутатів виконати вимоги закону «Про статус депутатів місцевих рад» та звітувати про виконану роботу що найменше один раз на рік.
3) Долучитися до роботи бюджетної комісій та вийти з пропозицією виділити гроші на соціальну рекламу.
4) Долучитися до роботи адмін-комісії, виявити результати та недоліки, вдосконалити роботу адмінкомісій та змусити реагувати на екологічні та інші правопорушення.
Без комплексної громадської роботи та долучення до вдосконалення місцевого самоврядування у вирішенні екологічних питань не обійтися. Депутати будуть попереджені про те, що наразі над іміджем сільради будуть працювати професіонали піару 🙂 і я можу «прославити» кожного особисто на всю область (або навіть країну). Але який це буде піар — хороший або поганий — вирішувати їм…
Звідсіля ви можете зрозуміти, які вимоги висуває сьогодення до сучасного громадського діяча. Що вам буде потрібно у вигляді однієї людини, або команди, яка буде закривати всі відповідні позиції:
1) Копірайтінг (написання змістовних текстів в новостному форматі.
2) Володіння фото-відеоапаратурой (розуміння планів, ракурсів, робота зі звуком).
3) Навички репортера — вміння задавати правильні питання.
4) Знання законодавчої бази журналіста (Закон про інформацію, закон про засоби масової інформації, КК — перешкоджання діяльності журналіста) — для того, щоб вас не змогли виставити з сесії, вимагаючи якийсь «дозвіл на зйомку»
5) Знання сучасних графічних пакетів для редагування фотографій та створення ілюстрацій — Adobe Illustrator, Photoshop, LightRoom, InDesign (для газет).
6) Відеомастерінг (Adobe Premier Pro, After Effects, Grass Valley Edius).
7) Знання інтернет технологій базового рівня (HTML, CSS, SSH, Linux), opensource платформ WordPress або Joomla, або вміння створювати сайти на базі веб-технологій на кшталт Wordress.org, або Medium.com або sites.google.com
Змінювати суспільство — важка праця. І перш за все — постійне самовдосконалення. 🙂
