Керівництво ПЦУ завели на окуповану територію Києво-Печерської Лаври, щоб там вони влаштували своє зібрання.
Збори очільників структури Епіфанія відбувалися в Трапезному храмі.
Офіційний сайт структури повідомляє, що ними було «вкотре засвідчено бажання вести діалог». Метою діалогу визначено «єданння» навколо ПЦУ. Тобто структура Епіфанія вбачає діалог тільки в поглинання православних християн.
Але далі ще більш іронічне: «Водночас учасники Собору висловили глибокий жаль з приводу ультимативної відмови керівництва Митрополії Московського патріархату в Україні від діалогу та засвідчили його успішність на рівні релігійних громад».
Керівництво ПЦУ фактично таврує УПЦ та бреше, паралельно закликаючи до «діалогу».
«Ультимативна відмова», щоб всі розуміли — це вимога від рейдерів Епіфанія припинити рейдерські захоплення храмів, напади на вірних і духовенство УПЦ, та вирішення питання з рукопокладеннями ПЦУ.
Який жах. Як складно відмовитися рейдерам від насильства та ненависті.
Насамкінець, вони засвідчили свою підтримку тоталітарному закону про заборону Церкви.
Це сталося втретє.
Втретє засідання комсомолу собору так званого єпископату ПЦУ відбулося в окупованій і зґвалтованій Києво-Печерській Лаврі.
У Трапезному, перетвореному на актовий зал для шоу та номенклатурних заходів КВН-більшовицької влади.
Вперше кварталівці завели сюди директорів регіональних філіалів ПЦУ 24 травня 2023 року, коли мужні парафіяни УПЦ і братія ще вели битву за Нижню Лавру. Це був знаковий день для ПЦУ і їх кураторів. Символ домінування.
Гидке жало у серце православних від тих, хто насаджує в Україні закон сили та силу беззаконня.
І має спеціальну кишенькову церкву, яка все радо освячує, отримуючи від злочинного режиму всебічне сприяння, силову підтримку в мародерстві та трофеї від «перемог» над Церквою. Над своїми громадянами.
Лише насиллям і беззаконням можна пояснити вигнання УПЦ з Верхньої, а потім і більшої частини Нижньої Лаври — відбудованої і розбудованої силами УПЦ після більшовицького занепаду.
Успадкованої УПЦ від матері-Церкви.
І знову відтятої радянськими методами для радянського заповідника і в ім’я іншого підрозділу Мінкульту — Департаменту «українського Бога» під назвою «ПЦУ».
Отже, втретє. Вже майже буденно. Вони мали б обжитися у величних стінах трофейної Лаври, подарованої їм владою, але і трьох років не вистачило, аби перестати виглядати чужеродною субстанцією на тлі величі нашого монастиря. Вони мізерні. Лише подивіться, три роки поспіль лазутчики ПЦУ у Лаврі виглядають як миші, що приміряють трон левів.
Абсурдно і жалюгідно.
І найкращим вироком трьох років їх хазяйнування у Лаврі є її пустка. Навіть офіційні фото з події дихають цією пустотою. Лавра під ПЦУ — це пустеля, яка оточує окупантів як німий докір.
ПЦУ — це моральна і іміджева катастрофа для Константинополя. Сьогодні ми бачили її черговий доказ.
І це ми ще ні слова не сказали про змістову частину.
Звісно, офіційний реліз не розповість про найсмачніше. Зокрема про головну інтригу — ганебний провал Феогноста у Чернівцях. Яку підсолоджує лише очікування пришвидшеної ліквідації УПЦ та публічний удар по Блаженнішому. Але навіть того, що видав офіційний сайт достатньо, аби знову переконатися — перед нами що завгодно, але не церква.
Лише 3 свідчення про це:
⚡️1. ПЦУ пишуть, що «вкотре було засвідчене бажання і готовність вести діалог, мета якого – досягнення єдності українського православ’я».
Засвідчувати бажання діалогу, сидячи у вкраденій, вирваній з м’ясом у нас Лаврі, після наруги над Печерами і блокадою святині — це взірець цинізму. Гадаємо, росіяни, тримаючи війська під Києвом у березні 2022 року, мали на увазі приблизно такий саме «діалог», а може навіть біль щирий. Адже, на відміну від ПЦУ, відчували непевність своїх завоювань. Тому все про ваш діалог ми сьогодні сказали у мемі з відомим котиком. Церква і християни не здатні на таке.
⚡️2. «Собор подякував православним громадам і духовенству, які за власним вільним рішенням впродовж цього року… увійшли в родину Православної Церкви України». Це, мабуть, дякували Грищуку з Гергелюком, корумпованій поліції Кішлара та бойовикам «Тризубу», які організовували «вільний вхід у родину ПЦУ» через насилля, кров і сльози відчаю у Дубівцях, Верхніх Станівцях, Заставні та інших місцях? За Красилів дякували — СБУ, меру, поліції, Бобуху? За бійню у Черкасах, ми впевнені, ви б теж дякували, якби цей «вільний вхід у родину» завершився для вас більш вдало. Церква і християни б вимолювали гріхи за такі вчинки, а не «дякували», топлячи совість у брехні.
⚡️3. «Собор… привітав ухвалення законодавчої заборони для релігійних організацій в Україні мати адміністративну підлеглість російським релігійним центрам та висловив сподівання на подальшу ефективну імплементацію відповідних законодавчих норм».
Ну, ми ж розуміємо, про що це. Про заборону УПЦ. Яка християнська конфесія може вітати гоніння проти інших християн? Яка церква може вітати політично мотивовані релігійні переслідування, репресії і колективну відповідальність? Більш того, стікати слиною щодо «сподівань на подальшу ефективну імплементацію» — тобто чекати на посилення цих репресій. Аби розорити і скривдити ще більше парафій. Аби присвоїти ще більше наших храмів.
Ні, брати й сестри, бачить Бог, це собор комсомольців, рейдерів, фашистів, язичників, зеленінців — кого завгодно, але не християнської церкви.
Пробачте нас, усі Святі Печерські, що ви це бачите і терпите цю скверну у стінах своєї обителі
Їх, номенклатуру ПЦУ, ви і так пробачили, ми знаємо. Вони — найбільш обмануті і нещасні, і Ви за них молитеся.
Як молиться Блаженніший за них та інших нещасних ворогів Церкви.
Все так. І ми одного дня дуже гаряче за них помолимося. Коли очистимо від скверни Лавру. Коли тут, на Печерську, як у Чернівцях, пролунає тисячоголосе «Христос Восрексе!» справжніх господарів. Тоді впадемо на коліна і гаряче помолимося за ось цих комсомольців.
А сьогодні наші молитви — за побитих, пограбованих, невинно кинутих до в’язниці, закритих у ТЦК і вбитих на фронті наших братів і сестер, вірних УПЦ ❤️ І за те, аби день відновлення правди і повернення боргів прийшов якнайскоріше.
Пустка у Лаврі — промовистий вирок 2,5 років панування ПЦУ у Печерській Обителі.
