Історія Максима Голосного набуває все більш драматичних обертів. Від боротьби з корупцією та несправедливістю справа дійшла до загроз життю. Офіцер, який добровільно став на захист країни в перший день вторгнення, пройшов шлях від рядового до командира взводу, але зіткнувся не лише з системною корупцією у власних лавах, а й з реальною загрозою фізичного усунення.
«Замовне вбивство в ЗСУ: історія, яка повинна стати відомою всій країні»
Коли здається, що нижче падати вже нікуди, хтось у системі доводить: на війні, навіть серед своїх, може бути ще небезпечніше, ніж на передовій. Тільки-но суспільство починає чути про корупцію, про утиски, про злочинну байдужість командування — йдуть у хід брудніші й цинічніші засоби.
На третьому році великої війни, коли Україна щодня платить ціну втрат і героїзму, тіні корупції, байдужості й системного беззаконня досі отруюють її оборону. Офіцер Максим Голосний — ветеран оборони з першого дня повномасштабного вторгнення — відкрито і принципово говорить про те, про що система воліє мовчати.
Його особиста історія — це історія про вірність присязі, фах, принциповість, біль за підлеглих і той самий «кричущий іспанський сором», коли власний тил стає небезпечнішим за передову.
Від солдата до молодшого лейтенанта. 3 роки фронту
Максиму Голосному — 43. Його бойовий шлях почався 24 лютого 2022 року як старшого розвідника, а нині він командир взводу БпАК розвідувальної роти 23-ї бригади. За ці три роки служби:
Не отримав жодної догани чи зауваження.
Провів взвод через рік передової без жодного загиблого, пораненого чи зниклого безвісти серед підлеглих.
Став учасником бойових дій, пройшов навчання у Житомирі, отримав звання молодшого лейтенанта у 2024-му й у лютому 2025-го очолив взвод БпАК розвідроти.
Офіцерська принциповість — вирок від системи
Публічність і прямота Максима Голосного завжди були його зброєю й захистом. Проте саме вони стали причиною кар’єрного цькування й прицільної бюрократичної розправи.
«Не комбригу, не командиру роти за гарантовану щорічну відпустку ніколи не платив, та платити не буду!!!»(5 червня 2025)
Коли ж три місяці поспіль він не міг отримати належних виплат, неодноразово звертався за захисним спорядженням, а відпустку отримував тільки за хабар — зрозумів: інакше, як говорити про це відкрито, — нічого не зміниться.
«УВАГА РОЗГОЛОС! Командиру ВЧ А 4741…з 16.02.2025 по 03.06.2025 виконую бойові задачі без належних засобів захисту, не маючи каски та бронежилета. Окремо зазначаю, що з 11.02.2025 по 29.04.2025 перебував у зоні бойових дій та виконував всі поставлені бойові задачі без зброї…»(3 червня 2025)
Голосний вимушено став рекордсменом — майже чотири місяці під російським вогнем без зброї, броні, каски, повністю на совісті підлеглих і власній харизмі.
«Для вас броні та каски у нас немає, і нам за це нічого не буде!»
Підтримка колег, громадськості й власна наполегливість дозволяли в буквальному сенсі вибивати не право на додаткову, а гарантовану відпустку, зброю та спорядження.
«Командир роти схоже не може допустити створення такого прецеденту, тому свідомо йде на грубе порушення, маючи впевненість, що йому за це нічого не буде.»(5 червня 2025)
Декілька місяців — і лише після того, як історія дістала розголосу через соцмережі, він нарешті отримав бронежилет, каску і декілька патронів. Але не обійшлося без шантажу й іронічного «подарунка» — жменька набоїв до старого ПМ без будь-яких документів про передачу, що, за словами Максима, було схоже на навмисну провокацію.
«Броню та каску нарешті отримав, але разом з тим отримав дуже неприємні враження від розмови з новим комбригом, який дав мені жменю патронів до старого ПМ, без складання жодних документів…»(4 червня 2025)
«Корупційне паскудство, з яким я не збираюсь миритися»
Голосний детально описує фінансові махінації з бойовими виплатами (ДГВ):
«Один і той самий екіпаж, одним і тим же складом виходе на одну і ту саму позицію одну і ту саму кількість днів, але всі отримують на картку різну цифру… Це корупційна складова, та махінації фінасового характеру командиром розвідувальної роти та низки посадових осіб…»(2 червня 2025)
Обурення викликає і практика фактичного продажу відпусток чи державних нагород:
«Причиною конфлікту, який призвів до довготривалої не видачі мені засобів захисту та зброї, вважаю особисту неприязнь у зв’язку з моїм обуренням масштабними корупційними схемами у підрозділі, та небажанням платити частину ДГВ за надання гарантованої щорічної відпустки, фактично хабарі за подання особового складу взводу БпАК…»(5 червня 2025)
«Маєш сміливість — будеш покараний»
За принципову позицію Голосний зазнає відкритого адміністративного та психологічного цькування:
Заборона відпусток, позбавлення виплат;
Відкрите невиконання командуванням своїх обов’язків щодо безпеки підлеглих;
Намагання дискредитувати як офіцера, шантаж і погрози покаранням;
Байдужість до досягнень взводу (без втрат, без нагород, без подяки).
«Нам байдуже, що ТИ добровільно став на захист територіальної цілісності в перший день широкомасштабного вторгнення… Нам байдуже, що ТИ вже багато років не отримуєш гарантовану щорічну відпустку у повному обсязі під різними приводами… Нам байдуже на тебе, твої потреби, твою мотивацію…»(8 червня 2025)
Ініціативи всупереч байдужості
Попри тиск командування, Максим Голосний із підлеглими ініціюють навчання поранених операторів FPV-дронів, що дозволяє не лише адаптувати бійців до нових умов, але й укріплювати обороноздатність роти:
«Власними силами взяли й організували цікаву адаптацію пораненим… Завдяки симулятору польотів хлопці у вільний час опановують управління FPV дронами…»(5 червня 2025)
«Все це відбувається, коли ворог впевнено суне…»
Чи не найбільш абсурдне у цій історії — те, що у розпалі тяжких боїв, під час реальних загроз на Дніпропетровщині, Харківщині, Сумщині та Запоріжжі, замість максимального сприяння й підтримки відданих та професійних офіцерів, система займається бюрократичною зведенням рахунків, приниженням та ігноруванням їхніх потреб і подвигу.
«Все це відбувається, коли ворог впевнено суне на… Що це як не навмисне зниження обороноздатності за попередньою змовою групою осіб?»(8 червня 2025)
Висновки: Запорука успіху і причина поразки
«Запорука успіху таких ганебних ситуацій у ЗСУ — це, в першу чергу, безкарність! Але маємо розуміти, що кожна проблема завжди має свою конкретну посаду, прізвище, ім’я та по батькові…» — резюмує офіцер.
Не випадково ця історія не є ні про образи, ні про гіркоту поразки — це хроніка боротьби за ідеальні, прості, закріплені Конституцією права військового і громадянина. Привселюдність і розголос стали єдиною реальною зброєю проти корупції та зламу.
Максим Голосний виборов для взводу бронежилети, каски, зброю. Його приклад вчить — незалежно від рангу, посади чи волі начальства, право на гідність і повагу не продається й не купується.
«Не будь рабом — виборюй свої права!»Такі історії — вже не виняток, а приклад для багатьох тих, хто служить і тримає цей фронт:
«Вся ця боротьба під час війни певною мірою демотивує, але своїм прикладом я хочу показати, що завдяки принциповості та розголосу позитивні зміни в ЗСУ більш ніж можливі…»(5 днів тому)
«Замовне вбивство в ЗСУ: історія, яка повинна стати відомою всій країні»
Коли здається, що нижче падати вже нікуди, хтось у системі доводить: на війні, навіть серед своїх, може бути ще небезпечніше, ніж на передовій. Тільки-но суспільство починає чути про корупцію, про утиски, про злочинну байдужість командування — йдуть у хід брудніші й цинічніші засоби.
Останній пост Максима Голосного — крик відчаю і сигнал небезпеки, який змушує дивитись у вічі ще одній страшній правді: принциповий офіцер, який не погодився «платити за відпустку» і за мовчання про корупційні схеми, дізнається про… пряме замовлення на своє життя з боку командування.
«Три дні тому вперше отримав інформацію, про те, що мене у зв’язку з моїм принциповим рішенням не платити за гарантовану щорічну відпустку, а в більшій мірі у зв’язку з висвітленням в публічному просторі корупційних схем з нарахуванням бойових виплат (ДГВ) мене банально замовили і замовив на хвилиночку безпосередньо «лицар ордену Богдана Хмельницького».»
«…Кожного разу перед тим як сідати за кермо, я дуже уважно оглядав свою автівку на предмет вибухонебезпечних предметів, які суто випадково могли опинитися біля мого авто…»
Однак справа пішла далі. За інформацією, отриманою Голосним, його планують перевести до штурмового полку «Скала», де — під прикриттям бойових дій — він просто може «зникнути». Класична схема:немає заявника — немає проблеми; є загиблий чи зниклий на війні — відповідальність розмивається, а свідки стираються.
«В турборежимі через відповідальних осіб з ОК «СХІД» вже підготував для мене переведення в штурмовий полк «Скала», тому як вже отримав повне розуміння хто саме буде стріляти мені у спину на першому бойовому виході в складі нового підрозділу, та хто саме буде офіційно подавати мене як безвісти зниклого!…Тому як це війна, а на війні люди часто гинуть, або зникають безвісти, тому така історія на погляд замовника буде виглядати цілком нормально.»
Ця історія — не виняток, а сумне правило для тих, хто наважується відкривати правду. В армії, яка щодня бореться за незалежність України, принциповий офіцер ризикує не лише кар’єрою, а й життям.
«Мене добре зрозуміють у першу чергу тисячі українських родин, які вже мають безвісті зниклих. Мій приклад — це лише одна з численних схем того, як це робиться з тими, хто продовжує гнути свою лінію не зважаючи на погрози.»
P.S.Максим Голосний публічно обіцяє: вся «спеціальна операція», що розгортається проти нього, буде максимально висвітлена у ЗМІ, а суспільство повинно знати своїх «героїв» і поіменно відповідати на злочин, навіть якщо цей злочин прикривається погонами та орденами.
«Все, що буде відбуватись після цього допису буде максимально висвітлюватись у публічному просторі, тому як Країна має знати своїх «героїв» в обличчя.»
Героїзм не там, де паради і медалі, а там, де правда і ціна здобутої справедливості.
Історія Максима Голосного — вже не просто історія про корупцію і бюрократію у війську. Це реальні ризики життя за правду на війні. Це вимога до суспільства і держави чути і захищати своїх найкращих, поки не стало надто пізно.
Дякуємо усім захисникам за відвертість, сміливість і особистий подвиг — на війні, що досі вимагає не лише зброї, але й правди.
