Наконец-то кто-то это сказал. Хомяк приходит к тем же выводам, только на основе анализа внутренней идеологии, его видео можно посмотреть тут.
В видео автор утверждает, что нынешний гимн Украины программирует коллективное сознание нации на страдания, борьбу и выживание, а не на процветание и мир.
Основные тезисы:
- Негативное программирование: Строки вроде «Ще не вмерли України», «Душу й тіло ми положимо» и «станем, браття, в бій кривавий» создают установку на то, что свобода и счастье достигаются только через смерть, жертвы и войну.
- Отсутствие в настоящем: Гимн постоянно отсылает к будущему («ще нам усміхнеться доля», «запануєм і ми, браття»), создавая ощущение, что хорошая жизнь никогда не наступает, а настоящее — это всегда период трудностей.
- Перекладывание ответственности: Фраза «усміхнеться доля» снимает с людей ответственность за свою жизнь, перекладывая ее на внешние силы.
- Формирование реальности: Автор считает гимн мантрой или молитвой, которая материализует слова в реальность. Повторяя слова о борьбе и врагах, нация сама создает в своей жизни войны и страдания.
Почему слова важны
- Слово формирует реальность. Автор утверждает: то, что мы часто повторяем, становится коллективной установкой. Гимн — это не просто песня, это своего рода манифест, «молитва» или «мантра», которую произносят миллионы.
- Коллективное поле. Регулярное повторение одних и тех же смыслов, особенно с детства и на официальных церемониях, создаёт устойчивые модели восприятия: либо про борьбу и выживание, либо про мир, достоинство и процветание.
1) «Ще не вмерли України, ні слава, ні воля»
- Смысловая рамка «почти умерла». Формируется ощущение уцелевшей, но хрупкой жизни — как будто «ще не добили».
- Программа выживания. С первых слов задаётся тон борьбы, страдания и последней надежды.
2) «Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля»
- Всё хорошее — потом. Повтор «ще» закрепляет идею: сейчас плохо, когда‑то в будущем станет лучше.
- Перекладывание ответственности. Упование на «долю» вместо позиции автора собственной жизни.
3) «Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці»
- Фиксация на врагах. Наличие «врагов» программирует сознание на постоянную борьбу, а не на мир и сотрудничество.
4) «Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці»
- Отложенное владычество. «Мы запануем» — не сегодня. «Сторонка» звучит как умаление масштаба страны.
- Победа через уничтожение. Доминирование связывается с чьим‑то исчезновением, а не с любовью и достоинством.
5) «Душу і тіло ми положимо за нашу свободу»
- Свобода через смерть. Свобода и счастье якобы достигаются жертвой и потерей.
- Нормализация самопожертвования. Эти слова поют и дети — формируя установку, что свобода без жертвы невозможна.
6) «І покажемо, що ми, браття, козацького роду»
- Идентичность из прошлого. Акцент на воинской традиции, продолжение пути войны и борьбы.
- Сужение панорамы истории. Казаки — важны, но не единственный источник достижений Украины.
7) «Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону»
- Повсеместная борьба. Строка прямо утверждает «кровавый бой» как сценарий будущего.
8) «В ріднім краї не дамо панувати нікому»
- Поза защиты. Вместо созидательного «мы создаём и процветаем» — оборона и запрет «никому пановать».
В качестве решения автор предлагает немедленно изменить текст гимна на новый, который будет воспевать любовь, процветание, силу и радость, чтобы заложить фундамент для счастливого настоящего и будущего Украины.
1. Вступ
На жаль, саме ми, українці, створюємо в нашому житті війни, біль, бідність, страх, корупцію і т.д. Ми можемо це усвідомлювати, можемо не усвідомлювати, але саме через слова, які ми повторюємо, ми формуємо нашу реальність. І в цьому відео я хочу розібрати з тобою наш гімн, головну пісню країни, пісню, яку ми співаємо мільйонами українців вже понад 30 років. І гімн – це маніфест, це те, що закладає майбутнє. Я хочу розібрати з вами, що ми насправді співаємо і що ми формуємо у нашій реальності. Тому обов’язково додивись це відео до кінця, тому що це дуже важливо, це стосується кожного з нас і ми можемо це змінити тільки разом.
2. Про гімн як маніфест
Гімн — це не просто пісня. Це маніфест, який закладає програму на майбутнє. Слова, які ми постійно повторюємо, формують колективну реальність. Тому важливо усвідомити, що саме ми співаємо в нашому головному гімні і яку програму він закладає для нас і для наших дітей.
3. Аналіз рядків гімну (покроково)
3.1. «Ще не вмерли України, ні слава, ні воля»
Просто усвідомте, яка програма боротьби, страждання і останньої надії закладена в перших, самих перших словах нашого гімну — «Ще не вмерли України, ні слава, ні воля». Я думаю, що всі розуміють, що ці слова треба змінити просто на 100%, тому що ми в буквальному сенсі співаємо «ще не добили», «ще не добили Україну», «ще вона трохи жива», «ще є якась надія на майбутнє». Тобто програма страждання і виживання вже в першому слові.
3.2. «Ще нам, браття молоді, усміхнеться доля»
Знову «ще» — якась надія на майбутнє. Ми не співаємо про те, що «браття, нам усміхається доля вже тут і зараз». Ми співаємо, що зараз все фігово, зараз Україна ще не вмерла, але в майбутньому, можливо, ще нам усміхнеться доля. Тут також закладено перекладання відповідальності на долю — «можливо колись».
3.3. «Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці»
У третьому рядку ми співаємо про те, що в нас є вороги. Якщо в нас є вороги, це автоматично закладає програму боротьби. Ми не співаємо про мир, дружбу, процвітання — ми співаємо про те, що в нас є вороги, які мають загинути.
3.4. «Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці»
Знову акцент на майбутньому: всі панують, а ми ще не пануємо. Це применшує наше сьогоднішнє становище і закладає ідею, що панувати ми будемо лише після боротьби і знищення ворога, а не через любов і гідність.
3.5. «Душу і тіло ми положим за нашу свободу»
Це — страшна програма: щоб бути вільними, треба пожертвувати життям. Щоб бути щасливими, треба пройти через самопожертву. Ми прив’язуємо свободу до смерті, волю — до втрат. І найстрашніше — це співають діти в школі з серйозними обличчями, ніби це норма: «кладемо душу і тіло за свободу».
3.6. «Ми — браття козацького роду»
Тут йде ідентичність, пов’язана з минулим, а не з майбутнім і процвітанням. Козаки асоціюються з боротьбою й війною. Це чудово в аспекті захисту, але також закріплює культ боротьби як основу ідентичності, хоча в історії України були й інші заслуги, не лише військові.
3.7. «Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону»
Знову про майбутню криваву боротьбу. У кожному рядку гімну присутня тема війни та боротьби — майже немає альтернативних образів.
3.8. «В ріднім краї панувати не дамо нікому»
Позиція захисту: ми знову говоримо про виборювання нашої землі. Замість образу панування через любов і процвітання — образ боротьби, крові й самопожертви.
4. Загальна оцінка програмної спрямованості гімну
Я в шоці, при всій повазі до твору, що цей текст став гімном України. Якщо цей твір — головна пісня країни, то це вводить в абсурд: люди, які його узаконювали, нібито не бажали добра українцям, бо це — ворог нашої ідентичності і нашої культури. Поки ми це не змінимо, нічого не відбудеться.
5. Про часові акценти: теперішнє vs майбутнє
Ще одна проблема — постійний акцент на тому, що зараз все погано, але щось буде в майбутньому. Коли ми завжди мовимо про майбутнє і благаємося, це закладає програму, яка ніколи не настає. Ми не стверджуємо, ми благаємо; не живемо — виживаємо. Через це змінюється відношення до керівників, до життя взагалі: постійна незадоволеність, очікування кращого «колись».
6. Виховання дітей і повторювана мантра
Гімн співають на урочистих подіях, на першому й останньому дзвонику — діти з малого віку вчаться співати про боротьбу і страждання. Гімн — це як молитва чи мантра; спочатку було слово, і слово творить реальність. Коли ми постійно повторюємо слова про біль і війну, ми кодуємо це в колективному полі й посилюємо програму страждання.
7. Відповіді на можливі заперечення щодо зміни гімну
7.1. «Не можна міняти гімн під час війни»
Часті аргументи: по-перше, зараз війна — міняти після перемоги; по-друге — це може образити військових. Проте я не хочу, щоб наші військові гинули. Хочу, щоб чоловіки жили зі своїми сім’ями, у радості й щасті. Тому програму потрібно змінювати вже тут і зараз. Це не про неповагу — це про свідомий вибір.
7.2. Парадокс
Ми хочемо закінчення жаху, але самі його культивуємо, співаючи про нього. Поки ми його культивуємо — він не закінчиться. Щоб змінити реальність, треба змінити колективну свідомість, а для цього — змінити слова гімну. Це — фундаментальна і необхідна зміна.
8. Пропозиція і авторський текст
Я створила свій авторський текст гімну України. Цей гімн про любов, силу, процвітання, світло, радість і про те життя, яке я хочу жити. Хочу, щоб мої рідні і всі українці жили так, щоб і весь світ так жив. Він про благословенну Україну, про світле теперішнє і щасливе майбутнє. В кожному слові цього гімну — Бог, в кожному рядку — любов. Там немає страху, болю чи жалю. Є тільки сила, світло і процвітання.
9. Заклик
Я прошу вас не просто послухати новий текст, а відчути його серцем. Відчуйте, чи резонує у душі ця нова вібрація нової України. Приємного занурення!
10. Підсумок
— Наш нинішній гімн багаторазово фокусується на боротьбі, болю і майбутньому «ще».
— Це впливає на колективну програму мислення і поведінки.
— Зміни тексту гімну можуть стати першим кроком до зміни колективної свідомості.
— Автор пропонує альтернативний гімн, який підкреслює любов, процвітання і світле сьогодення.
