Не в перший раз зустрічаю такі дописи, в яких аграрії намагаються виставити «героїчність» своєї праці, використовуючи застарілі радянські штампи.
Насправді, на відміну від СРСР, не йдеться про забезпечення країни хлібом. Все, про що дбають аграрії — це власний ШКУРНИЙ ІНТЕРЕС. Їм начхати на країну та народ. Навіть якщо народ буде голодувати, благати хліба — аграрій залюбки вивезе все за кордон, якщо йому це дозволять і продасть тому, хто більше заплатить.
Про суспільний інтерес і продовольчу безпеку повинна дбати ДЕРЖАВА. Але нормальній державі для цього не потрібен приватний аграрій — це вже доведено неодноразово. Нормальна держава сама може посіяти і зібрати.
Уркаїнська держава, навпаки: знищила цінний насінневий фонд, розікрала продовольчий резерв, а великі площі державних сільгоспугідь віддала в оренду. Вона дозволила безконтрольний доступ до ринка сільгосптехніки та добрив закордонним корпораціям, відкрила безконтрольний розпродаж землі». Чому? Тому що їй також начхати на народ. Люди — це лише ресурс для заробітку, як і земля, а не «основа держави». Українська влада — це збіговисько аграрних лобістів і крадіїв.
Тож, запам’ятаємо: український аграрій — не герой. Це злочинець — ненажерливий, аморальний паразит на українській землі, ворог народу України.
