Якою ціною Україна, попри війну, зберігає роль «житниці» Європи
На початку 1960-х Рейчел Карсон у книжці «Мовчазна весна» попереджала: синтетичні пестициди проникають усюди й супроводжують людину від народження до смерті. Хоча Україна 2025 року далека від США 1962-го, ці застереження звучать напрочуд сучасно. Наше сільське господарство міцно зав’язане на масове застосування отрутохімікатів. Спробуймо подивитися за межі мальовничого «жовтого горизонту» і з’ясувати, якою ціною підтримується статус «житниці» Європи.
Агрохімічна (не)безпека
Функція пестицидів у полі простора й проста: стримати бур’яни, шкідників і хвороби. Складність починається там, де потрібно зважити врожайну користь і ризики для здоров’я та довкілля. Дані Держстату показують тривожний баланс: понад половина обсягу пестицидів, що йдуть на поля в Україні, припадає на діючі речовини, заборонені в ЄС[1] (Інфографіка 1). Решта теж не невинна: десятки сполук внесено до Міжнародного переліку високонебезпечних пестицидів PAN.
Джерела: Державний реєстр пестицидів і агрохімікатів; PAN – International List of Highly Hazardous Pesticides; EU Pesticides Database
«Пестициди-мільйонники» в Україні — це п’ять діючих речовин, річні обсяги яких із 2018 по 2024 роки стабільно перевищували мільйон кілограмів: ацетохлор, пропізохлор, S-метолахлор, прометрин і гліфосат (разом із солями). Перші чотири в ЄС визнано надмірно небезпечними й заборонено, п’ятий — під посиленим наглядом. В Україні ж ця «п’ятірка» дала майже половину всіх використаних пестицидів у 2021-му (47%), попри те що в реєстрі — близько 280 діючих речовин, з яких 86 дозволені в нас, але заборонені в ЄС; понад 800 препаратів містять саме такі сполуки.
Джерело: Державна служба статистики України
За кожною цифрою — реальні ризики. Ацетохлор (клас небезпеки II[2]) пов’язують із вищою ймовірністю певних видів раку, проблемами фертильності й ураженням органів при тривалому впливі. Пропізохлор, прометрин і S-метолахлор (II–III класи) токсично б’ють по печінці, імунітету, впливають на мікробіом. Гліфосат формально має нижчий клас небезпеки (III–IV), та ще 2015 року Міжнародне агентство з вивчення раку віднесло його до «ймовірних канцерогенів». Усі вони дуже шкідливі для водних організмів і довго впливають на екосистеми.
Джерело: Державна служба статистики України
Галузь любить говорити про «target pest» — нібито точкову дію на конкретного шкідника. У реальності хімікати рідко зупиняються на межі поля чи виду: вони вражають птахів, запилювачів, дрібних ссавців. Показовий приклад — атразин, заборонений у ЄС від 2004 року: його знаходили в Дніпрі разом зі «штатом» інших забруднювачів, відзначаючи катастрофічний стан басейну. Атразин мігрує у підземні води, затримується у віддалених водоймах, підозрюється в ендокринних розладах і онкоризиках для людей.
Ще один удар по міфу «локальної» дії — трагедія 2021 року в БЗ «Асканія-Нова»: сотні журавлів загинули після поїдання озимини, протруєної родентицидами. Аналізи виявили бродіфакум і бромадіолон — в Україні досі ліцензовані й формально з «низьким» класом небезпеки. Загалом тоді загинули тисячі птахів і сотні інших тварин. Попри резонанс, системних реформ у регулюванні майже не відбулося; станом на жовтень 2025-го низка компаній і далі мають ліцензії на препарати з цими діючими речовинами.
Як пестициди опиняються в довкіллі та наших тілах?
1) Робота на полі
Найвищі дози отримують працівники агропідприємств. Формальна статистика профзахворювань виглядає «оптимістичною», однак експерти пов’язують це радше зі згортанням державного контролю, ніж зі справжнім підвищенням безпеки. Сучасні ЗІЗ знижують ризики, але не нівелюють їх; застаріла техніка і практики (ручні операції, налаштування обприскувачів) збільшують контакт. Тема майже не звучить у публічному просторі, профспілкова адвокація — мінімальна.
2) Вода
Діючі речовини просочуються в підземні води і стікають у річки. В окремих аграрних регіонах більшість домогосподарств користується свердловинами, але централізованого моніторингу майже немає. Систематично порушуються прибережні захисні смуги, і пестициди вільно потрапляють у водойми. Офіційні звіти фіксували перевищення, зокрема ацетохлору, в басейні Вісли на Волині та Львівщині.
3) Їжа
Без суцільного нацмоніторингу доводиться орієнтуватись на дані ЄС: у 2023 році понад 40% перевірених продуктів містили залишки щонайменше одного пестициду. «Лідери» — перець, цитрусові, яблука, груші, полуниця, родзинки, червоне вино, пшеничне борошно. Частина сполук зберігається й після переробки: в соняшниковій та ріпаковій оліях не раз фіксували перевищення хлорпірифосу.
4) Повітря
Під час обприскування, зокрема авіаційного (забороненого в ЄС), відбувається «дрейф» на сусідні території. Фіксувалися масові скарги на погіршення самопочуття та випадки загибелі бджіл. Додатковий чинник — помилкове відчуття безпеки, коли препарат має «офіційний статус». Наприклад, імідаклоприд міститься у десятках зареєстрованих продуктів, але смертельно небезпечний для бджіл.
5) Аварії та війна
Транспортні інциденти та виробничі катастрофи періодично виливають тонни хімікатів у довкілля (як-от хлорпірифос і циперметрин у річці Рось у 2019 році). Повномасштабна війна кратно підвищила ризики: обстріли складів і підприємств перетворюють агрохімію на «зброю повільної дії». Після підриву Каховської ГЕС у ґрунтові й морські води могли потрапити залишки ДДТ — забороненого в Україні ще з 1997 року, але такого, що історично накопичився на складах.
Які культури споживають найбільше пестицидів?
Більше двох третин застосувань — це гербіциди, покликані прибрати «будь-яку небажану рослинність». У країні з величезною часткою агровиробництва закон захищає насамперед культурні рослини, але «захист» відгукується ціною для решти живих систем.
У 2021-му 87% усіх пестицидів припали на п’ять експортно орієнтованих культур: соняшник, кукурудзу, пшеницю, сою та ріпак; на всі інші разом — лише 13% (Інфографіка 4).
Джерело: Державна служба статистики України
Попри риторику про «порятунок світу від голоду», ключовим ринком для українського зерна став саме ЄС: у 2023 році туди пішло 43% пшениці, 61% кукурудзи і майже 90% ріпаку (Інфографіка 5).
Джерело: Державна служба статистики України
Масштаб теж має значення. Рілля займає близько 57% площі країни[3] — один із найвищих показників у світі. П’ять «експортних» культур покривають дві третини цієї ріллі, тобто близько 40% території України — поля, де щороку застосовують пестициди (Інфографіка 6).
Джерело: Державна служба статистики України
Структурно домінують великі холдинги (Kernel, ViOil, Allseeds, MHP Agroton, Ukrprominvest-Agro): контролюючи великі масиви землі, вони збирають значну частку врожаю і задають інтенсивні стандарти. Соціологи описують це як «дуальність»: експорт — прерогатива великих, внутрішній ринок — середніх і малих, що вирощують здебільшого овочі та фрукти.
Що робить держава і де шукати офіційну інформацію?
Базове регулювання задають закони «Про пестициди та агрохімікати» (1995), «Про систему громадського здоров’я», «Про захист рослин» і ДСП з транспортування, зберігання та використання пестицидів. Операційний інструмент — Державний реєстр пестицидів і агрохімікатів (близько 3000 препаратів, третина з них — I–II класи небезпеки). На відміну від ЄС, реєструються здебільшого формули препаратів, а не окремі діючі речовини, що дозволяє «клонувати» ринок і лишати аналоги в обігу навіть після зняття ліцензії з однієї торгової позиції.
Процес реєстрації непрозорий: досьє виробників — комерційна таємниця, участь громадськості й незалежної науки мінімальна. Окремий перелік заборонених МОЗ препаратів (1997 р.) не оновлювався десятиліттями і не покриває реальну номенклатуру сполук.
Угода про асоціацію з ЄС приштовхує до гармонізації. Україна запроваджує REACH і CLP — це покращує маркування й доступність базової інформації, але не вирішує дефіциту нагляду і публічних даних. Узгодження процедур реєстрації з практикою ЄС (де окремо оцінюють активні речовини і формуляції) — назрілий крок.
Водночас агролобі істотно впливає на нормотворення. У 2019 році Рада ухвалила законопроєкт №2289, який зняв вимогу, аби пестициди, що ввозяться, були зареєстровані в країні виробництва. Науково-експертне управління попереджало про можливі порушення конституційних гарантій екологічної безпеки, але документ підтримали, апелюючи до «зниження цін і навантаження на фермерів».
У липні 2025-го Мінагрополітики оголосило про розробку Національного плану дій із мінімізації негативних наслідків ЗЗР — за участю французьких партнерів і бізнесу; деталей і механізмів публічної участі поки не представлено. Того ж місяця КМУ об’єднав економіку, довкілля і аграрку в «Мінекономіки», заклавши потенційний конфлікт інтересів між ліцензуванням пестицидів і промоцією агровиробництва.
Звідки надходять пестициди і хто їх продає?
Україна здебільшого імпортує пестициди. Головні постачальники — ЄС (особливо Франція і Німеччина) та Китай. Частину заборонених у самому ЄС діючих речовин європейські компанії продовжують виробляти на експорт до третіх країн, зокрема України. Водночас переважна більшість активних інгредієнтів на українському ринку — китайського походження (Інфографіка 7–8). На вересень 2025-го зареєстровано понад 200 продуктів із «п’ятіркою» ключових діючих речовин.
Джерело: The Observatory of Economic Complexity (OEC)
Джерело: Державний реєстр пестицидів і агрохімікатів
Ланцюжки часто багатоланкові: одна компанія виробляє діючу речовину, інша — формулює препарат, третя — реєструє і продає в Україні. Є й вертикально інтегровані приклади (як Adama Agan з ацетохлором). Серед активних дистриб’юторів — «Торговий Дім Нертус» (у співпраці з угорською Peters & Burg Ltd) та інші (Інфографіка 9). У фіналі нитка переважно веде до китайських заводів.
Джерело: Державний реєстр пестицидів і агрохімікатів
Тіньовий сегмент
Офіційна статистика не охоплює підробки, контрабанду і «сіру» продукцію. Розслідування Нацполіції, Держмитслужби, ГПУ та OLAF викривали схеми на сотні тонн і мільйони доларів. UNEP ще в 2018 році оцінювало частку нелегальних пестицидів в Україні у 25% ринку; нові справи 2025 року підтверджують масштаб проблеми, що поглибився з війною.
Спротив токсичності: бджолярі, юристи, медіа
Найпослідовніші критики — пасічники. Рух «Україна проти пестицидів» фіксує масову загибель бджіл і диких запилювачів після обробок. 2019 року Спілка пасічників домагалася урядової заборони на атразин, ацетохлор, гліфосат, імідаклоприд, клотіанідин і тіаметоксам — це вивело б із ринку понад 300 продуктів від міжнародних і місцевих гравців. Проти виступили агроасоціації; документ не ухвалили, петиції не зібрали підписів. Ідеї реєстру отруєнь бджіл та посилення відповідальності за отруєння також застрягли.
Екологічна правозахисна організація «Екологія, Право, Людина» роками вимагає заборонити пестициди, не схвалені ЄС, або щонайменше вилучити атразин, гліфосат і ацетохлор. Офіційний моніторинг впливів майже відсутній, тому вагу набувають журналістські розслідування й локальні медіа, які системно висвітлюють отруєння людей, масову загибель бджіл і екологічні інциденти.
Поза індивідуальними виборами: як змінювати систему
Світовий і український досвід показує: дедалі більше фермерів шукають альтернативи — від органічних і біодинамічних практик до ширших підходів агроекології, які ставлять у центр екосистему, а не тільки товарний урожай. Але редукувати проблему до «доброї волі» окремих господарств — помилка. Українська агромодель історично й структурно експортозалежна: від імперської доби через радянський період до сучасності країна виконувала роль постачальника сировини. Це визначає, що і як сіють, на яких площах і з якою інтенсивністю застосовують хімію.
Швидкої «чарівної кнопки» немає. Навіть якщо ЄС припинить експорт заборонених у себе речовин, залишиться Китай. Навіть якщо фермери поступово переходять на менш токсичні засоби, глобальний ринок диктує тиск «більше-швидше-дешевше». Проте горизонт політичної уяви має включати поступове й невідворотне згортання використання найнебезпечніших пестицидів, прозорість реєстрацій і реальний публічний контроль за ризиками. Це питання не лише екології й здоров’я, а й демократії — хто і як визначає «прийнятний рівень» шкоди.
Висновок
Образ «житниці» спокушає оптимізмом, але має темний бік. На наших полях вирішується не лише доля врожаю, а й питання, які рослини й істоти ми готові захищати та якою ціною. Можна пишатися українським експортом, але не варто забувати про невидимий слід отрутохімікатів — у ґрунті, воді, повітрі й у власних тілах.
Примітки
[1] Після заборони в ЄС окремі речовини можуть тимчасово використовуватись за спеціальними винятками; це не повне вилучення, але суттєве обмеження.
[2] За ДСП 8.8.1.2.002-98: I — надзвичайно небезпечні; II — небезпечні; III — помірно небезпечні; IV — малонебезпечні.
[3] Станом на 2022 рік, без урахування тимчасово окупованих територій.