— Неважливо, як названа вулиця, якщо вона освітлена та заасфальтована
— Немає різниці біля якого пам’ятника ти чекаєш дівчину, яку кохаєш
— Уродженець Гурзуфа, Франківська і Краматорська — кожен має право говорити рідною для себе мовою. Як і ті, хто має вади слуху та говорить мовою жестів.
— Немає значення коли ти відзначаєш Різдво: «25 грудня» чи «7 січня»
— Не важливо чи святкуєш ти 8 березня, та в яку церкву ти ходиш.
В нашому паспорті не вказано, ти правильний чи неправильний українець. Немає строки «патріот», «малорос», «ватник» чи «бандерівець». Там написано «громадянин України», який має «права та обов’язки».
У 2019 році Зеленський більше нагадував президента, ніж зараз. Його промова зосереджувала увагу на тому, що нас об’єднує, а не РОЗДІЛЯЄ. На різноманітті, яка збагачує нашу культуру, а не зводиться до трайбалізму та «уніфікації» у засобах комунікації та світогляді.
«Як же нам, таким різним, жити далі разом? Відгородитись величезним парканом?» запитує у привітанні Зеленський.
Сьогодні ми маємо відповідь. Щоб нам далі жити разом, нам треба стати… ОДНАКОВИМИ. Так стверджує Зеленський та діюча влада.
Теперь важлива мова. Важлива віра. Іновірцям не місце у нашому суспільстві і країні. Якщо не згоден «Чемодан-вокзал-росія (європа, штати або пакістан) — не важливо куди, але подалі звідси. А за українськими душами Зеленський взяв особистий контроль.
Тепер важливі пам’ятники. Більше не запитують які пам’ятники нам потрібні — влада вирішила, що знає краще за нас. Не може бути розбіжностей в мисленні та ідеології — тільки партійно-узгоджені рамки. Не згоден? До побачення. Ми швиденько позбавимо тебе громадянства або накладемо «персональні санкції».
Назви вулиць тепер мають значення! Навіть якщо вони темні і розбиті.
«Хтось переконав нас, що наші відмінності мають значення! А раптом — це не так».
ТЕПЕР ЦЕ ТАК. Всього 3 роки, а які радикальні перетворення! Тепер ми раптом стали правильними та неправильними. І головне — в нас більше немає ПРАВ, залишились ТІЛЬКИ ОБОВ’ЯЗКИ.
Подивіться, як вітав Україну Зеленський у 2019 році і порівняйте з тим, що ми маємо зараз.
Сьогодні Зеленський — це образ праворадикального фундаменталіста, який просуває ідею монокультурності, заперечує свободи та індивідуальність і в своїх агресивних проявах загрожує мирному співіснуванню різних людських спільнот.
Я не кажу що змінилась його сутність. У Зеленського немає сутності — він лише пустишка, актор, який грає по сценаріях, що пише для нього оточення, ляльководи, зацікавлені лише в тому, щоб через підсилення протиріч в суспільстві зберегти своє багатство і владу …
Вячеслав Горобець
Зеленський бере контроль над «українськими душами«. Початок.
Владимир Стус:
Зеленский любит рассуждать о свободе. Постоянно подчеркивает, что Украина воюет за свободу. Тем временем слуги олигархов продолжают душить остатки свободы. Посмотрите сколько запретных и карательных норм было введено с начала войны! Причем, значительная их часть вообще не связана с войной. Тут ввели новый запрет, там повысили старые и ввели новые штрафы. Постоянно вводят всё новые основания для административной и уголовной ответственности и ужесточают наказания за существовавшие ранее. Старые запреты, которые показали свою дебильность, остаются в силе. Свобода страны начинается со свободы граждан! Такими темпами скоро у граждан Украины свободы останется примерно столько, как у россиян. Тогда за что воюют граждане? Может хватит за разговорами о свободе прикрывать политику удушения свободы в Украине? Может хватит строить в Украине антироссию, такую же бесправную, нищую и забитую?
«Наказание еще никого не исправило и не напугало.»
Карл Маркс
«Не судите, да не судимы будете, ибо каким судом судите, таким будете судимы»
(Мф.7:1-2)
