Зазвичай ми захоплюємось якістю послуг, що надаються приватними компаніями, та розповідаємо про те — яке лайно ці державні сервіси. Але в кризових ситуаціях приватні компанії показують свою абсолютну безпорадність, зіткнувшись не тільки з проблемами ланцюгів постачання, але з банальним зменшенням прибутку, з яким вони ні за яких обставин не готові миритись. Якщо ситуація погіршується або триває занадто довго — приватна компанія просто зникає (якщо не отримує державної підтримки, як практикується в при корпоративному соціалізму в США, мовляв «занадто велика, щоб збанкрутувати).
А державна компанія залишається, і худо-бідно працює. Бо це суспільна власність, суспільне благо яке фінансується за суспільні кошти і несе суспільно важливу місію.
Так може час визнати, що форма власності не має значення? Що державно це не апріорі ПОГАНЕ тому що державне. Державним керують неефективні менеджери, тому що йому не вистачає СУСПІЛЬНОГО КОНТРОЛЮ.
І покращити це дуже просто — «Посадіть всіх неефективних власників, щоб залишились одні ефективні». І тоді матимемо Укрпошту з якістю «Нової пошти», яка працює за БУДЬ-ЯКИХ ОБСТАВИН!
