В аналітичній доповіді GROWFORD Institute «Ринок землі: існуючі загрози для України та необхідні запобіжники» зазначається, що зазвичай, “іноземні інвестори активно таргетують (тобто визначають як мету) країни з корумпованими або некомпетентними урядами для швидкої та дешевої скупівлі високоякісних сільськогосподарських земель. Аналіз показав, що між 2000 і 2011 роками у 56-х бідних країнах третього світу відбулися великі трансакції з поглинання сільськогосподарської землі, які призвели до виселення місцевого населення, зникнення фермерських господарств, погіршення якості землі і виникнення продовольчих криз.
Корумповані або некомпетентні уряди стають зручними партнерами для вигідного бізнесу земельних інвесторів. Часто таким угодам передує інтенсивна пропаганда або консультації іноземних радників. Їхню діяльність для місцевого населення називають земельною реформою і інвестиціями, що немовби призведуть до економічного зростання і створення нових робочих місць. Але насправді відбуваються протилежні речі.
У доповіді цитується інша відома аналітична структура зі світовим ім’ям – Oxfam International, яка публікували звіти про хід та результат земельних реформ в багатьох країнах світу.
Зокрема, Oxfam International закликає Світовий банк не допускати (принаймні не стимулювати) таких інвестицій, які передбачають поглинання великих площ сільськогосподарських земель і призводять до загострення продовольчої кризи для місцевого населення. Тим більше, що такі операції виходять за межі мандата Світового банку, який полягає у боротьбі з бідністю місцевого населення країн, а не в протилежних діях.
Висновки з матеріалів Oxfam полягають у тому, що за браком необхідних потужних правових інституцій, земельна реформа і відкриття ринку землі перетворюються в її захоплення і відчуження громадян країни від доступу до своєї власної сільськогосподарської землі. Багато міжнародних експертів називають такі земельні реформи новими технологіями неоколоніалізму.
Нашим “реформаторам” здається, що відкриття ринку землі забезпечить приплив коштів в бюджет та приведе ефективного власника в сільське господарство. Так, в короткій дистанції це може спрацювати. А у стратегічний перспективі, в перспективі покоління – ми втратимо цінний ресурс та спільне надбання народу, яке могло б прокоримити наступні покоління українців.
Після цього нас “закріпачать”, обмеживши пересування та вибір заняття, і все в ім’я карантину…
А «право розпоряджатися своєю власнісю» — це ширма для лохів.
