Відомий американський кінорежисер Стенлі Кубрик вважав, що: ”Великі нації завжди діяли, як бандити, а малі країни, як повії”.
Тим українцям, яких шокувало рішення адміністрації Байдена не вводити санкції проти оператора “Північного потоку – 2”, хотілось би нагадати про 1933 рік. Коли українські селяни масово вмирали від голоду, США 16 листопада 1933 року встановили дипломатичні відносини з СРСР. Активним лобістом такого рішення американської влади був магнат – мільярдер Арманд Хаммер, бо СРСР ним розглядався як величезний ринок для експорту товарів зі США. Варто також пам’ятати про те, що до СРСР було запрошено 200 000 американських інженерів і техніків, у підпорядкуванні яких опинилось близько мільйону в’язнів ГУЛАГу. Дешева праця в’язнів та масові політичні репресії не завадили американським капіталістам побудувати матеріальну базу соціалізму. Для політичної еліти в США на першому місці завжди є питання вигоди американського бізнесу, тож українцям варто усвідомити, що у міжнародній політиці немає друзів чи ворогів, кожна країна захищає лише свої власні національні інтереси
Актуальним для України є також негативний досвід мексиканських селян які не витримали конкуренції з боку транснаціональних корпорацій. Після проведення неоліберальних реформ бідні – індіанці селяни які вважали, що політика США носить напівколоніальний характер, створили Сапатиську армію національного визволення, яка 1 січня 1994 року розпочала збройне повстання в Мексиці.
Дуже показово, що коли США були зацікавлені в успіху якоїсь країни, то їй американські політики не нав’язували неоліберальні реформи. Наприклад, для нейтралізації комуністичних настроїв в Японії група Ладежінського – відомого американського економіста, який походив з родини українських євреїв, виробила проект реформ. У поміщиків викуповувалися надлишки землі, які продавались на пільгових умовах з 30 – річною розстрочкою селянам – орендарям. За рахунок аграрної реформи в Японії з’явився клас фермерів – власників та була модернізована економіка. Тож розмови про те, що ринок все сам відрегулює є нав’язуванням міфу західними супердержавами “країнам третього світу”.
Країни, які стали заможними, досягли успіху перш за все за рахунок відмови від виробництва сировинних товарів, заради переробної промисловості. Тільки розвиток промисловості, а не реформа корпоративного управління, як би нас в цьому не переконували “соросята”, дозволить Україні збільшити ВВП, збільшити заробітні платні та купівельну спроможність населення. До того часу поки Україна буде експортувати сировину і імпортувати готову продукцію створену з неї, успіх нашої країни є неможливим. Нашим західним партнерам не потрібен розвиток промисловості та її модернізація, бо Заходу потрібна лише наша сировина і доступ до нашого ринку. Тому сильна і успішна Україна, яка може стати їхнім конкурентом, нікому на Заході не потрібна.
