Не дивлячись на певні елементи інтенсифікації в Україні зберігається екстенсивний тип землекористування, який застарів екологічно, економічно та ментально.
Біда в тому, що окремі елементи інтенсифікації вводять агропромисловий комплекс та політиків в оману. Якщо врожайність зросла, то здається, що все і надалі буде йти за таким сценарієм. Варто визнати один важливий факт: на сьогоднішньому технологічному етапі родючість ґрунту, точніше концентрація в його орному шарі певних елементів живлення, не є вирішальним фактором для агровиробництва. За допомогою мінеральних добрив це питання давно вирішується в розвинених країнах за принципом «скільки добрив насипав – стільки врожаю отримав». Але якби такий шлях був вірним, тоді в розвинених країнах не спостерігалося б такого інтенсивного переходу на органічне землеробство.
Проте, найбільша пастка Україну чекає в іншому аспекті. Сьогодні наявність гумусу в ґрунті, наявність здорової структури ґрунту та в решті решт наявність природних екосистем визначають зовсім інший ключовий та першочерговий фактор — воду, а не елементи живлення. Дефіцит води можна до певної міри компенсувати агротехнічними заходами, але закон мінімуму Лібіха ніхто не скасовував. На певному етапі фактор води може стати критичним і тоді жодне засипання землі добривами не допоможе нашому сільському господарству. До речі, в Західній Європі завдяки більшій кількості опадів та більшій площі природних екосистем питання водозбірних басейнів та водного режиму не має таких ризиків, як у нас.
Протягом останніх сотень років на території України людина тільки те й робила, що здійснювала процес руйнації водного режиму: вирубувала ліси, осушувала болота, переорювала степи. Водний режим це не лише питання падіння опадів з неба, це й питання здатності екосистеми акумулювати та утримувати вологу в середовищі, тобто питання річок, боліт, підземних вод та ґрунтової вологи. За нинішньої структури угідь ця функція стає дедалі неможливою, а глобальні кліматичні зміни лише посилять ці негативні тенденції стосовно водного режиму.
Тому питання зміни структури угідь в Україні, питання скорочення площі ріллі та розширення площі природних та напівприродних екосистем, тобто впровадження елементів економного та суміщеного землекористування, стосується не лише агровиробництва, але й національної безпеки країни в цілому.
