На жаль для прибічників євроатлантичного розуміння прогреса, перемога Лукашенка гарантована (якщо не буде диверсій від Кремля) тим, що його режим, який є трохи оновленою та покращеною версією радянського ладу без провідної ролі КПРС , реально влаштовує більшість громадян Бєларусі. Виняток – найбільш освічені та творчі кола, зосереджені у великих містах, загалом не більше чверті населення. В основі успіху режима Лукашенка лежать три фундаментальні речі: 1) державна власність на основні засоби виробництва (51% акцій усіх великих підприємств) та на природні ресурси. Олігархам не має звідки взятися. Як не дивно, це відбулося завдяки тому, що на початку приватизації тодішній Старшыня Вярхоўнага Савета Беларусі Станіслаў Шушкевіч дослухався думки виробничих та адміністративних управлінців всупереч нав’язливому тиску західних та московських ліберальних радників з ідеями тотальної приватизації; 2) Мало змінена система органів державного управління, яка в основних рисах була такою ще в часи Машерова, водночас з періодичним “перетрахуванням” керівних кадрів, зокрема – в силових структурах та забезпеченням реальної відповідальності посадовців, аж до посадок та позбавлення пенсії держслужбовця; 3) Підтримка державою стратегічного планування, і через нього – політики експорту, стандартизації, розвитку науки, оборонних замовлень, охорони довкілля, соціальної політики та багатьох інших функцій державного управління, притаманних радянському часу і занедбаних в Україні через “лібералізм без берегів”.
Sergij Fedorynchyk
