Там де було рілля – взійшли сидерати. Віка, фацелія, рідька, конюшина. Подекуди жито. Цього разу вже самосівом – ні копійки не витратив. Вони вкриють землю від промерзання, збагатять корисними речовинами, підвищать родючість та позбавлять від “бур’янів”. Навесні знову буду насолоджуватися квітучим полем та бжілами, які злітаються з усієї округи.
Селяни ніколи так не роблять. Вони залишають на зиму голу, переорану землю. А навесні знов будуть намагатися підвищити врожайність, поливаючи її добривами та гербицидами. Такий стан має майже вся навколишня городина. А потім знов буду чути “ой, та що ж воно майже не родить? Треба ще прискати”
“Як діди робили”. Чомусь існує думка, що можна тільки брати від землі і нічого не віддавати. Поводитися з нею як з РАБОМ. Тому з кожним роком і земля віддає все менше, а природа занепадає.
Нажаль, більшість людей не відчуває за це власної відповідальності. Вони прожили на землі все життя, але так нічому і не навчились…
