Рівнинна ділянка сусіднього поля, де не було як мінімум значної водної ерозії. Не скажу, що соняшник вражає, але виглядає він краще, ніж на тих ділянках, що постраждали від водної ерозії. Принаймні тут все більш-менш стабільно і рівномірно. Непомірна площа (відсоток) орних земель в Україні це один з ключових факторів опустелювання в Україні. Це не лише науково-доведений факт, але офіційна позиція влади, про що свідчить ряд прийнятих державою протягом 2003-2019 рр. нормативно-правових актів. Підкреслюю, питання не стільки в технології обробітку ґрунту, а саме в масштабах площ, що задіяні в землеробстві. Наприклад, технологія «нульового» обробітку ґрунту безумовно краща за традиційне орне землеробство, але коли більше половини твоєї країни це тупо агроценоз, навіть «екодружній», то він все одно залишиться екосистемою-акцептором і не замінить екосистему-донора, тобто дику природу (ліси, степи, болота і т.п.) що формує та підтримує здорове середовище (склад атмосфери, водний режим, формування ґрунтів і т.п). Тому ключове питання для України це збалансованість ландшафтів, а вже потім використання більш «м’яких» агротехнологій. Однак, окрім екологічного питання цей наглядний приклад ставить й економічне: може краще вкладати ресурси та кошти в найбільш придатні для землеробства землі, а не розпорошувати їх на екстенсивне землеробство, в тому числі на величезну площу еродованих орних земель і в результаті отримувати те, що ви бачите на фотографіях цієї публікації? (Детальніше про аграрну економіку України тут: https://www.facebook.com/olexiyburkovskyy/posts/555029255040941?__tn__=-R)
Мешкаючи ближче до землі, а значить і ближче до фундаментальних подій в навколишньому середовищі, мені не доводиться кудись далеко їздити, щоб відслідковувати процеси, що в ньому відбуваються. Луки знаходяться в 50 м від мого будинку, степи в 400 м, найближча рілля в 300 м. Тому коли розпочалися пилові бурі навесні цього року, то щоб відслідкувати процеси на землі мені достатньо було витратити 5 хв., щоб дістатися пішки до найближчого «наглядного посібника». В цьому пості головну роль будуть відігравати фотографії та мої коментарі до них.
Однак, заздалегідь хочу дати загальне коротке пояснення. Поле, про яке йде мова, знаходиться на Донеччині. Сівозміна на ньому виглядає дуже просто, навіть примітивно: один рік зернові, інший рік соняшник. В цьому році був саме соняшник. Боюсь бути упередженим, тому заздалегідь вказую про наступне.
Безумовно в цьому році була посуха (хоча коли її у нас не було?!). Однак, зернові вродили більш-менш добре. В природному середовищі дефіцит вологи особливо не відчувався. Принаймні сіна люди накосили вдосталь. Звісно, друга половина літа є вкрай важливою щодо опадів для соняшника.
Але враховуючи ризикованість нашої зони землеробства завжди варто пам’ятати, що тут вкрай важливо не просто дочекатися літнього дощу, але й зберегти вологу, яка хоч інколи потрапляє в цю землю.
Однак, коли ґрунт обробляється з року в рік, гумус мінералізується, а структура ґрунту втрачається, то верхній шар його перетворюється на аморфну глевку масу, яка не здатна поглинати воду по всьому профілю. (Тим більше ці процеси посилюються, якщо така територія має хоча б невеличкий нахил). Оскільки 54-57 % України це рілля, то варто усвідомлювати, що історія цього поля це в тій чи іншій мірі історія більшої частини території України протягом цього року (аграрного сезону).
Отже, дивіться фото, читайте коментарі та робіть висновки.
В кінці травня пішла короткочасна, але така потрібна для землі злива… Але, коли ґрунт оголений, гумус мінералізується через обробіток протягом десятків, а може й сотень років, а структура ґрунту втрачається, то верхній шар його перетворюється на пластеліноподібну масу. Така земля не здатна поглинати воду в повній мірі по всьому профілю. Більша частина цієї води просто стікає в річки і сприяє їхньому замуленню та зникненню. (детальніше тут: https://www.facebook.com/olexiyburkovskyy/posts/700199480523917?__tn__=-R)
В квітні 2020 року це поле постраждало від пилових бур. (детальніше тут: https://www.facebook.com/olexiyburkovskyy/posts/677773579433174?__tn__=-R)
Після збирання зернових в липні 2019 року до кінця квітня 2020 року це поле виглядало ось так — просто гола земля.
На ділянках, де був масштабний змив «врожай» виглядає ось так.
Але в цій гумусно-водній «розкоші» вижили не всі. Сусіди щасливчиків просто потонули під шаром намулу та води. Тому на краю поля разом з «оазами» гігантських соняшників є просто мертві зони, де немає нічого.
Рівнинна ділянка сусіднього поля, де не було як мінімум значної водної ерозії. Не скажу, що соняшник вражає, але виглядає він краще, ніж на тих ділянках, що постраждали від водної ерозії. Принаймні тут все більш-менш стабільно і рівномірно. Непомірна площа (відсоток) орних земель в Україні це один з ключових факторів опустелювання в Україні. Це не лише науково-доведений факт, але офіційна позиція влади, про що свідчить ряд прийнятих державою протягом 2003-2019 рр. нормативно-правових актів. Підкреслюю, питання не стільки в технології обробітку ґрунту, а саме в масштабах площ, що задіяні в землеробстві. Наприклад, технологія «нульового» обробітку ґрунту безумовно краща за традиційне орне землеробство, але коли більше половини твоєї країни це тупо агроценоз, навіть «екодружній», то він все одно залишиться екосистемою-акцептором і не замінить екосистему-донора, тобто дику природу (ліси, степи, болота і т.п.) що формує та підтримує здорове середовище (склад атмосфери, водний режим, формування ґрунтів і т.п). Тому ключове питання для України це збалансованість ландшафтів, а вже потім використання більш «м’яких» агротехнологій. Однак, окрім екологічного питання цей наглядний приклад ставить й економічне: може краще вкладати ресурси та кошти в найбільш придатні для землеробства землі, а не розпорошувати їх на екстенсивне землеробство, в тому числі на величезну площу еродованих орних земель і в результаті отримувати те, що ви бачите на фотографіях цієї публікації? (Детальніше про аграрну економіку України тут: https://www.facebook.com/olexiyburkovskyy/posts/555029255040941?__tn__=-R)
Комусь нічого не дісталося, а комусь пощастило і дісталося все! Так виглядають соняхи, що дивом вижили на тих невеликих ділянках, куди нанесло і верхній шар ґрунту, і воду.
Нарешті дозрів врожай. Ось він результат на землі, яка постраждала як від вітрової, так і водної ерозії. Ну і від посухи, звісно.
P.S. Буду вдячний за мінімальну підтримку моєї еко-блогерської діяльності Картка ПриватБанк: 5169 3305 1885 1388 Якщо є графа «Призначення платежу», то вказати: КВЕД 90.03
