Охорона природи – це сучасний тренд
Про неї відкрито говорять світові лідери – від Генсека ОНН до голови Єврокомісії. Парламенти та уряди провідних західних країн приймають амбітні політичні програми, направлені на протидію кліматичним змінам та збереження довкілля.
Може здатися, що Україну такі процеси обходять стороною.
З одного боку, це дійсно так – охорона довкілля не завжди є пріоритетом нашої держави.
Але з іншого, охорона природи – це сфера, в якій Україна може стати лідером. Якщо не повторить помилок інших країн.
Основна перевага нашої держави над західними сусідами – це велика кількість земель, що досі перебувають у державній власності.
Тема ринку земель традиційно є політизованою і популярною у ЗМІ проте природоохоронний аспект ринку землі завжди залишається поза увагою.
Здається, що українцям більш важливо, аби землею володіли саме українці, а подальша доля землі: лісів, лук, долин річок – мало хвилює суспільство.
Варто розуміти, що стале використання земельних ресурсів – необхідна умова розвитку нормальної побудови заможної та процвітаючої держави. Інакше Україну можуть чекати жахливі наслідки у вигляді опустелювання, засолення, ерозії, втрати річок, втрати біорізноманіття.
Неконтрольований продаж державних земель – це шлях в прірву. Нема землі – нема майбутнього.
Яскравий приклад: доля багатьох африканських держав, чиї землі, на відміну від країн Європи, вже не перше десятиліття належать якщо не мультикорпораціям, то Китаю.
В США необхідність збереження частини земельних ресурсів в державній власності зрозуміли ще до Другої світової війни. Наразі 28% території США належить федеральному уряду і керується різними агенціями.
Лісами керує Лісова служба (US Forest Service), землями національних парків – Служба національних парків (National Park Service).
Найбільший федеральний землевласник у США – це спеціально утворений орган, що має назву Бюро управління земельними ресурсами (Bureau of Land Management).
В компетенції Бюро абсолютно різні території, різноманітний від пустель та прерій до лісів i боліт. Об’єднує ці землі одне – держава вирішила, що вигідніше залишити їх у своїй власності та не порушувати їх природний стан.
Однак це не значить, що такі землі повністю вилучені з господарського використання – має місце продумане управління: проводяться планові рубки лісів, будуються сонячні електростанції, видаються дозволи на випас худоби та сінокосіння.
І якщо зараз державна земля в США і продається, то дуже обмежено і в окремих випадках. Наприклад, якщо управляти ділянкою важко, бо вона невелика та відрізана від інших державних земель. Або якщо продаж землі необхідний для реалізації суспільно важливих проектів.
Чи не найкращою ілюстрацією негативних наслідків непродуманої приватизації землі є приклад мільярдера Рокфелера, який викупав у власників землю для національного природного парку “Гранд Тетон”. Адже навіть в уряду США на це не вистачало коштів!
 |
| Мапа земель у федеральній власності США |
Аналогічна ситуація і в сусідній Польщі. Тут приватну землю викупають як національні парки, так і державна лісова корпорація Lasy Państwowe.
Наприклад, лише в 2019 році з бюджету Польщі було виділено 1,8 млн злотих (приблизно 11 млн гривень) на викуп приватних земель в шести національних парках. Найдешевша ділянка коштує приблизно 45 000 грн за гектар, найдорожча – 1 300 000 грн за гектар.
Розташований біля Варшави Кампіноський парк викупає землі з 1975 року, і вже викупив біля 11 000 га.
Що ж в Україні?
У другому читанні розглядається законопроект №2194, яким планується передати землі державної власності органам місцевого самоврядування, а також значно спросити процедуру продажу та зміни цільового призначення земель.
Передавати планують майже все – крім заповідних земель та лісів. Наприклад, можуть бути приватизованими заплави річок, болота, степи, балки та схили, кам’янисті розсипи, малопродуктивні, деградовані та еродовані землі. Щодо більшості з них сільське господарство має сумнівні перспективи: або незначну врожайність, або значну шкоду для природи.
 |
| Одна з земельних ділянок, яка виставлена на аукціон на Житомирщині. Більша частина ділянки – це самосійний ліс та вологі луки. Але можна не сумніватись, що через декілька років тут будуть рівні рядочки товарних сільськогосподарських культур. |
До того ж, не слід забувати, що сільське господарство – одна причин з кліматичних змін.
Грунт надійно зберігає вуглець, накопичення якого в атмосфері й провокує кліматичні зміни. Проте знищення природної рослинності внаслідок розорювання призводить до вивільнення вуглецю, який роками накопичувався певною природною екосистемою – лукою, степом тощо. Іншими словами, замість накопичувати вуглець розорана земля починає його виділяти.
Інший приклад – це “самосійні” ліси. Такі ліси утворилися на пасовищах чи полях, що перестали використовуватися. Певно, що кожен бачив такі ділянки, які вже давно заросли соснами чи березою. Але юридично такі землі лісами не вважаються і вирубуються з метою повернення поля в сільськогосподарське використання
Проте, якщо діяти навпаки, то збереження самосійних лісів під час земельної реформи дозволить відразу збільшити площу лісів України на сотні тисяч гектар, без жодних витрат на висадку та догляд лісу!
І взагалі, охороняти природу – це вигідно навіть економічно!
В США та ЄС давно вже почали рахувати так звані “екосистемні послуги”. Це коли чисту воду, чисте повітря, послуги з запилення, і інші послуги природних територій оцінюють в грошовому еквіваленті.
Така оцінка враховується під час прийняття багатьох управлінських рішень. Наприклад, загальноєвропейська система природоохоронних територій Natura 2000 на своє утримання щороку вимагає порядку 6 млрд євро, і в той же час надає екосистемних послуг на 200-300 млрд євро.
На жаль, чинний проект закону 2194 не враховує більшість згаданих природоохоронних питань, а значить – несе суттєві загрози.
Саме тому комітет екологічної політики Верховної Ради надав негативний висновок щодо вищезгаданого законопроекту.
Наразі ряд народних депутатів, Мінекоенерго та залучені експерти Світового Банку надали власні правки до законопроекту.
Такі зміни дозволять:
- Залишити у державній власності деградовані, малопродуктивні, самозаліснені землі.
- Залишити у державній власності землі важливі з природоохоронної точки зору території (болота, торфовища, заплави річок тощо).
- Заборонити розорювання сінокосів та пасовищ біля річок та на крутих схилах.
- Надати офіційний статус лісу самосійним лісам.
З одного боку, це дозволить зберегти цінні природні території, з іншого – не перешкоджатиме ефективному використанню тих земель, де сільське господарство є доцільним.
Зараз від народних депутатів і уряду залежить, чи піде Україна шляхом розвинених країн, зберігаючи у державній власності цінні природоохоронні землі.
Тим більше, про необхідність “захисту та відновлення екосистем суші та сприяння їх раціональному використанню, раціональне лісокористування, боротьба з опустелюванням, припинення і повернення назад (розвертання) процесу деградації земель та зупинка процесу втрати біорізноманіття” – одна з цілей сталого розвитку України згідно указу президента.
То може ми повчимось на помилках сусідів і не будемо роздавати під розорювання все що тільки можна?
Аби потім не витрачати витрачати мільярди на викуп і ренатуралізацію земель та створення нових лісів?
Охорона довкілля – така ж європейська фундаментальна цінність, як свобода слова, права людини та вільний ринок.
Без цього ми не зможемо забезпечити обіцяного у Конституції права на безпечне для життя й здоров’я довкілля.
Будьмо ж європейцями!
Олексій Василюк, ГО “Українська природоохоронна група”
Петро Тєстов, аналітик МБО “Екологія-Право-Людина”
