Є люди, які свято вірять, що весняні пали трави – найкращий спосіб позбутися кліщів. У мене такі міри викликають величезні сумніви. Власні спостереження за луговими (dermacentor reticulatus) і пасовищними кліщами (dermacentor marginatus) підтверджують прямо протилежне. На тих ділянках, що систематично випалюються, кліщі нікуди не діваються. Вже через місяць після палів вони знову сидять на травинках з розпростертими обійманими в очікуванні своєї теплокровної жертви.
Позбутися кліщів повністю палами не можливо з тої самої причини, чому не можна позбутися їх за допомогою акарицидів. Вогонь та хімія не знищують кладки яєць, німф, личинок які в момент обробки території знаходились в укритті (в тріщинках землі, під корою дерев, під грудочками, камінцями). Крім того, кліщі та їх німфи активно «подорожують» на птахах, собаках, мишах, котах, домашній худобі тощо. З першою пташкою чи звірушкою на згарище потрапить наїдяна кров’ю самка кліща і відкладе свої кілька тисяч яєць.
Натомість у вогні гинуть всі природні вороги кліщів – туруни, різні види крупних мурах, паразитичні їздці, оси, стафіліни.
Єдине місце, де за власними спостереженнями протягом тривалого часу, не було виявлено взагалі жодного кліща – кілька ділянок яру, які не випалювались понад 8 років, поблизу колоній лугових мурах (formica pratensis). Це найближчі родичі лісових формік. Виглядають подібно до них, будують мурашники з величезним куполом, ведуть схожий образ життя. Тільки живуть не в лісі, а на відкритих сонячних ділянках. Через зменшення площ і руйнацію лучних екосистем ці мурахи потрапили до міжнародного червоного списку МСОП зі статусом «близький до загрозливого стану».
Хижі комахи легко знаходять личинок кліщів навіть у найменшій щілинці. Проте з кожним палом їх кількість та видове різноманіття зменшується.
В Україні живе кілька видів іксодових кліщів небезпечних для людини. Деякі з них не мають ніякої прив’язки до лісу, тому їх легко можна зустріти навіть на коротко стриженому газоні. Всі вони є переносниками кількох видів борелій, бабезіозу, ерліхіозу, анаплазмозу і т. д. Ці хвороби не смертельні, але якість життя здатні суттєво зіпсувати (з власного досвіду).
Отож, паліть далі, розорюйте далі, донищуйте остаточно хиткий природний баланс. Може тоді, якщо не коронавірус, то хоч бореліоз чомусь навчить.
Кліщ луговий (Dermacentor reticulatus). Якось доводилося спостерігати як паперова оса вполювала кліща. Кліщ врятувався неочікуваним падінням на землю, залишивши у оси одну лапку. Можливо і у цього така «бойова» травма.
Кліщ собачий (Ixodes ricinus) після обіду. Лежав посеред стежки якою постійно ходять коти.
Оса поліст німфа (Polistes nimpha). Не певна, що саме ця оса полювала на кліща але полісти проводять багато часу, літаючи низько над травою, вишукуючи гусінь, попелицю та іншу їжу. Вони ретельно заглядають під кожен листочок.
Лугові мурахи і собачий кліщ
Їжачок з кліщами на мордочці.
Личинка лугового кліща харчується на нозі. Розмір 1,5 мм.
Такі пали не залишають шансу комахам, які зимують на поверхні землі. Колонія мурах може вижити після пожежі. Але крупним видам мурах немає чим харчуватись на випалених ділянках. Вони або вимруть, або заснують колонію в іншому місці.
Лугові мурахи. Одні з найперших прокидаються навесні.
Дякую за пізнавальну статтю!