Ось детально для неуків чому зникають річки та як степ квітує без дощу (а рілля загинається)

0
1787

«Можу практично одним реченням. Для того, щоб збільшити надходження до грунтових та наземних вод в межах басейну малої річки, потрібно збільшити площу природних екосистем на площі водозбору цієї річки. Мова в першу чергу про болота, а далі — заплавні луки, степи і старовікові ліси. З ріллі волога практично не проходить в глибокі шари грунту.»

3 місяці спеки та посухи. Вигляд пожовклої трави наводив сум та асоціювався з чимось неживим. Але як так виходить, що без жодної краплі опадів, протягом всього спекотного літа і до самої осені, на фоні сухих диких злаків, продовжували зеленіти, рости та квітувати інші рослини?

Дуже цікаво дізнаватись про те, яким чином підтримується життя в таких умовах.
Виявляється, що сивина, якою в середині літа вкриваються наші лучні степи – один із захисних механізмів, потрібний для того, щоб уберегти землю від перегріву, ґрунтову фауну від загибелі, а рослини від пересихання. Світлі тони вигорівших злакових рослин краще відбивають сонячні промені. Це захищає певною мірою не тільки від перегріву, але й від надлишкового ультрафіолету, який негативно впливає на вегетуючи рослин та грунтові мікроорганізми.

У товщі ґрунту, під щільним рослинним покривом, влітку довше тримається відносна прохолода, а восени навпаки – тепло. Різниця температури над поверхньою ґрунту та під нею у літній день може становити 10-15 градусів. Завдяки таким перепадам температури утворюється роса.

Причому роса утворюється не тільки зверху на рослинному покриві. Важливіше, що атмосферна волога акумулюється у товщі ґрунту: в чисельних капілярах, ходах, пустотах. Цю вологу і використовують рослини, коли стоїть тривала посуха. Поглинання ґрунтом вологи з повітря часто називають атмосферною іригацією. Але цей процес можливий тільки за умови достатньої пористості ґрунту. Під природним рослинним покривом пористість в гумусних шарах досягає 50–60%. Донизу вона зменшується, але все одно залишається на відносно високому рівні — 40–45% в зоні суглинків.

Така висока пористість була б не можлива без роботи численної грунтової фауни, особливо риючих тварин (мурах, багатоніжок, личинок різноманітних комах, дощових черв’яків, гризунів і т.д.), а також великої кількості відмерлого коріння (щорічно відмирає 1/3 коріння багаторічних рослин і весь повністю об’єм однорічних). В лучних степах, товща ґрунту рясно пронизана дрібними пустотами різного походження на глибину до 4 метрів. Рослини намагаються проникати в ці пустоти корінцями та використовувати акумульовану атмосферну вологу.

От чому цілинні землі хочеться назвати живими.
Природа розумна, економна, гнучка та витривала.

Любов Ільмінська

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь
Captcha verification failed!
оценка пользователя капчи не удалась. пожалуйста свяжитесь с нами!