Це мій рідний дядько – дядя Коля, найстаріший дауншифтер, якого я знаю.
Учора у нього була днюха. Він переїхав жити в село ще в 90-ті. Дуже харизматичний. Все життя був прорабом, будував місто Славутич і перші котеджні містечка у Львові. Він вчив нас, дітей – дисципліні і системності. Ніколи не падати духом, бути самодостатніми і допитливими.
Нас, дітей в родині було багато і я був найстарший. Улітку ми з’їзжались і виховували нас всі потроху. Та він був найбільшим авторитетом.
Коли він виїхав зі Львова жити в село у дідову хату, це для всіх була подія, яку довго обговорювали на кухнях. Проте, я вже тоді знав, я буду теж виїжджати в село, у мене будуть грядки, дім і сад.
Коли народився мій перший син, я назвав його Коля. Він народився у травні на літнього Миколая, тож ім’я вибрав собі сам.
Вони бачились лише раз і то мабуть син не пам’ятає.
Дядя Коля живе цікавим простим життям, він з тої касти людей інтелектуалів-технарів, про яких кажуть майстер золоті руки. Він сам собі зібрав машину із старого ЄрАЗа, облаштував домашнє господарство. Його город для мене взірець самодостатності. Він вже кілька років не їсть м’яса і навчив мене пити соду, щоб регулювати кислотність. Робить чудове вино, яке я все ніяк не привезу додому.
Він живе у Брацлаві, маленькому містечку, яке з 90-х практично вимерло. Учора ми довго розмовляли по телефону, говорили про карантин і кризу. Він розповідав, що все закрито і на трасах стоять БТРи, які нікого не пускають.
І що у Брацлав приїхало людей із міста. Вони купили там хати про запас і ось тепер всі там. Повно нових машин. Міщани ходять, обживаються, шукають де брати продукти.
Ось така вимушена деурбанізація.
Вони мабуть тут тимчасово, лише на період карантину. Перечекати, але це ще місяць і можливо довше. А там вже літо. І хтозна, що буде восени. Бо, що може постійнішим від тимчасового.
Та й так у той рідний мені, далекий, порожній і безперспективний історичний Брацлав негадано знову заїхали люди. Писати йому нову історію.
І сьогодні мабуть, це далеко не унікальна історія вимушеного переїзду з міста в село. Як це не дивно, але деурбанізація зараз це глобальний тренд, який одночасно відбувається у всьому світі. Люди їдуть, щоб перечекати, щоб самозабезпечитись, щоб жити з меншим.
Ні, не всі, але якийсь відсоток населення знову повернувся на землю. Ще менший там залишиться. Але вже точно не всі, як прогнозували нещодавно глобалісти, житимуть у мегаполісах.
І так, це нові можливості розвитку територіальних громад, сіл, а можливо екопоселень…
Чи що ви кажете?
Напишіть, що ви думаєте про деурбанізацію, виїзд з міста в село, чи може це стати трендом?
