Горить. Горить очерет, суха трава, лісова підстилка. Горять хати й прибудови. Горить ліс, але поки що лісники встигають його гасити. Вже є людські жертви.
«Людоньки, ви що, всі з глузду з’їхали?»
Палає стрічка Фейсбуку: фото та тривожні повідомлення звідусіль, з усіх областей без винятку. Автори у гніві та розпачі. Ось характерний пост з Кіровоградщини від Олени Кирпи (27 березня о 16:00):
«Поки країна потерпає від вбивчого вірусу, мешканці Знам’янського району вбивають все живе навкруги своїми ж руками.
27 березня лісова охорона Богданівського лісництва Чорноліського лісгоспу майже три години боролася з вогнем біля місцевого ставку біля сіл Богданівка та Цибулеве. Гасили полум’я щоб не спалахнув масив молодого лісу, який межує зі ставом. На щастя, зловісні язики полум’я не дісталися до молодого насадження.
Горів очерет, горіли живцем фазани і фазанки, які вже загніздились та насиджували кладки яєць, горіли зайченята, горіло все нещадно і швидко.
Людоньки, ви що всі з глузду з’їхали? Зупиніться, майте бога в душі! Що ви робите???»
Що кажуть лісівники й рятувальники
Про масові пожежі пише навіть зазвичай неспішна і недолуга прес-служба Державного агентства лісових ресурсів. Повідомляють, що на 30 березня працівниками держлісгоспів виявлено та погашено 180 лісових пожеж. Горіло на 183 гектарах. Для гасіння шести лісових пожеж довелося залучати працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) – це означає, що пожежі були масштабні та швидко поширювалися.
«Кількість лісових пожеж за останній тиждень збільшилася удвічі, а площа – майже втричі. Якщо порівнювати з минулим роком, то кількість лісових пожеж збільшилася (на 30.03.19 було 48, а цього року вже 180)», – повідомляє прес-служба лісового відомства
Прес-служба ДСНС настільки «в шоці» від кількості й масштабів палів, від дурниць, втятих нашими співгромадянами, що перейшла на емоційний жаргон:
«Це вже якийсь треш… Лише за минулу добу рятувальникам довелося ліквідовувати 943 випадки загорань на відкритих територіях. Вогонь знищив сотні гектарів екосистем по всій Україні. І не треба тут уїдливо запитувати, скількох підпалювачів було оштрафовано. Розруха — у голові. Поки кожен, абсолютно кожен! — не втямить, яку біду він чинить, вирішивши вогнем позбутися сухостою, аби посадити свою картопельку, або не припинить підпалювати плавні, аби вигнати звідти та підстрелити якусь куріпку — не допоможуть жодні штрафи. Давайте починати з себе. Гадаємо, багато хто із тих, хто читає цей текст, і сам вогнем «розчищав території» під свої городи. Тому, переконані, — штрафи дуже малий важіль впливу, поки наше суспільство буде лишатися інфантильним, байдужим до всього, що відбувається довкола та пасивним. Давайте дорослішати, друзі!», – повідомляє сайт ДСНС.
Непокаране зло зростає
А чому б і не спитати скількох оштрафували? Це дуже хороше питання. У минулому році теж весна була гаряча. Через підпали сухої рослинності поблизу населених пунктів, на сміттєзвалищах і в заплавах річок за січень-квітень 2019 було зафіксовано 12,7 тис. пожеж, були жертви – загинуло 16 людей.
Скількох упіймали? Які штрафи на них накладені? Які збитки їм нараховано? Скільки цих збитків вони сплатили? Таку статистику на сайті ДСНС мені знайти не вдалося. Цьогорічні повідомлення ДСНС про пожежі, як і повідомлення лісівників, закінчуються словами «поінформовано поліцію». Далі поліція має шукати винуватців. Чи знаходить? Схоже, що вогнеборці цим не цікавляться.
Це ж можна закинути й лісівникам, але вони принаймні борються з порушниками правил пожежної безпеки, тобто намагаються якось запобігати критичним ситуаціям.
«Державною лісовою охороною в 2019 році проведено 21,6 тис. рейдів, виявлено та оштрафовано 1285 порушників правил пожежної безпеки на суму 132,5 тис. гривень», – повідомляє прес-служба Держлісагентства.
Судячи з дописів у ФБ та інформації з сайтів, власне паліїв встановлюють і затримують нечасто. З трьох десятків перечитаних мною за останні три доби повідомлень лише у двох йшлося про затримання або ідентифікацію паліїв. Одного встановили захисники екопарку «Осокорки» (Київ), іншого – ДП «Біловодське лісомисливське господарство» (Луганщина).
Лісоводи вправі складати протоколи лише на підвідомчих їм територіях. А вогонь найчастіше приходить з сусіднього поля. Там хазяїн – громада. І орендар земельних паїв.
Стерню палять власники або орендарі землі
«Більшість природних пожеж в Україні починається з недобросовісного фермера, землекористувача або орендаря землі», – вважає директор Регіонального Східноєвропейського Центру моніторингу пожеж Сергій Зібцев. На його думку, саме громада має зібратися і вирішити, як усі разом можуть запобігти пожежі, попередити про відповідальність того ж фермера. Також потрібно об’єднувати зусилля усіх – громади, агровиробників, лісівників, усіх лісокористувачів, орендарів та власників землі. Відповідальність, ініціативу за це має брати на себе влада, бо це тривалий і непростий процес.
«Має бути діалог, полілог. Ми – Центр моніторингу – збирали після пожеж на Рівненщині разом місцевий лісгосп, Рівненський природний заповідник, місцевий загін ДСНС, селян, голів сільрад. Але розмова не вийшла, звинувачували один одного», – розповідає Сергій Зібцев.
Верховна Рада ухвалила 5 лютого 2020 підвищення штрафів за порушення правил пожежної безпеки (закон «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо посилення відповідальності за порушення пожежної безпеки в лісах)» (№ 1149), але закон досі не підписаний і, відповідно, не вступив у силу.
А ще порушника треба спочатку упіймати. Біля кожного поля поліцейського не поставиш. У той же час сучасні засоби спостереження дозволяють бачити дуже багато.
«Ми можемо сказати прізвище фермера, який палив – бо є кадастрові карти. Можемо сказати, коли підпалив, коли згоріло, коли переорав. Супутникові карти показують тисячі ділянок, які, скажемо, о 10 ранку підпалені, о 12 вигоріли, а на наступний день – переорані. Сліди, здавалося би, заметені. Але зараз технології дозволяють усе відстежити. Десятки тисяч людей порушують законодавство. Будуть наші напрацювання використовуватися правоохоронними органами – виявляти порушників не проблема. Позбудемося величезних ризиків та збитків», – зазначає Сергій Зібцев.
На думку вченого, необхідно домовлятися з громадою про мораторій, режим «без вогню», скажімо, у березні–травні, а краще – постійно.
«Зараз є підходи та технології, які можуть замінити вогонь. Зокрема, компостування. У великих містах ще декілька років тому всі двірники спалювали листя. Зараз листя вивозиться та складається в ями. Громада може орендувати легку сільськогосптехніку, яка планово з кожної ділянки позгрібає торішню біомасу і залишить на компостування.
Також потрібна певна економічна підтримка фермерів: не палиш стерню – отримай компенсацію на одну оранку. Або інші варіанти. Рішення може бути знайдено у кожній громаді своє. Палять традиційно, бо так дід робив. Але на часі – нові традиції», – зазначає керівник Центру моніторингу пожеж.
Потрібен новий закон і політична воля
Підвищення штрафів саме по собі не вирішить проблему палів. Потрібно міняти підхід до відповідальності, до виявлення та покарання порушників. Наприклад, для малозабезпечених громадян — заміняти штрафи на громадські роботи. Прописати у законі відповідальність громад, відповідальність агровиробників.
«Таких штрафів накладають одиниці. А пожеж — сотні тисяч, отже на даний час це не працює. Ми пропонували комплексні зміни. Наприклад, у Законі про оренду землі» пропонували:
«частину другу статті 25 доповнити абзацом четвертим такого змісту: «виконувати встановлені щодо об’єкта оренди умови збереження родючості ґрунтів, в тому числі протипожежні заходи, в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;», — уточнює керівник Центру моніторингу пожеж.
Головна проблема — у недостатніх повноваженнях та оперативності органу, який стягує штраф.
«Якщо під час надзвичайної пожежної небезпеки будуть створені спільні патрулі лісників, ДСНС та поліції або нацгвардії – так, це спрацює. Достатньо зробити випадки штрафів надбанням громадськості — і люди будуть знати що покарання невідворотнє. Отже, не можна підпалювати.
На даний час у громадах є певний вакуум відповідальності за притягнення порушників — ніхто не бере на себе ініціативу і не проявляє твердості у охороні екосистем. Бо вони нічиї – хай держава опікується. Так що громади повинні приймати рішення по реалізації цього рішення», – вважає Сергій Зібцев.
Добре, що є ентузіасти. А що влада? Про якісь законодавчі ініціативи у цьому напрямку від МВС чи Мінекоенерго мені невідомо, опитані експерти також знизують плечима. Нагадаю, що саме міністерства за розподілом повноважень відповідають за політику, у тому числі за підготовку законопроєктів. ДСНС працює у вертикалі Міністерства внутрішніх справ, Держлісгосп – Мінекоенерго. Тож цим двом міністерствам і годилося би проявити законодавчу ініціативу.
Також від цих відомств не чути про заявки до Каміну на фінансування переоснащення протипожежною технікою, яка може працювати в природі, а не тільки на асфальті. Або на навчання пожежників методам гасіння саме «природних» пожеж, бо вони мають інші характеристики, ніж у місті або селі.
Мабуть, знову доведеться апелювати до громадських організацій та адекватних народних депутатів.
